На них на початку січня 1974 року завод представив два зразкитретьої серії (3Е2121).У цю ж серію згодом увійшов ще один зразок, виготовлений вже наприкінці держвипробувань, у жовтні того ж року (на ньому в загальний залік встигли зробити лише оцінку ергономікита оглядовості). Зовнішній вигляд звичної всім «Ниви», за виняткомсвітлотехніки та бамперів. Задні ліхтарі були від моделі 2103 здодатковими круглими ліхтарями заднього ходу, а надфарники (навідміну від підфарників вони були розміщені над фарами) булироздільними, круглої форми, як і на попередній серії.Бічніповторювачі повороту на цій серії чомусь були відсутні. Заправнагорловина бензобака перемістилася з лівого на правий борт ісховалась під кришкою люка. Зовнішнє дзеркало було лише одне —ліве. Кузов зазнав серйозної аеродинамічної доводки і виявився«зализанішим», ніж у 2Е2121.
Зокрема, довелося витратити чимало зусиль на витяжну вентиляцію —конфігурація вікон витяжки та їх розміщення стали результатомбагатомісячної роботи (потрібно було знайти на боковинах зонимаксимального розрідження). На бічних дверях з'явилися звичайні«жигулівські» (злегка видозмінені) кватирки. Все це разом узятемало покращити умови в салоні. Інтер'єр теж набув, в основному, свого остаточного вигляду. Хіба що задні сидіння були, як і раніше, роздільними (тобто автомобіль залишався чотиримісним). У силовомуагрегаті та трансмісії особливих змін не відбулося. Той самий1, 6-літровий двигун, та сама коробка, та сама окрема «роздатка» (щоправда, вже з меншим «виєм»), ті ж карданні вали, ті ж редукторипровідних мостів (i = 4, 44), ті ж тришипові шарніри зі здвоєнимикарданами спереду, як і напіврозвантажені півосі ззаду. Ялинка»).Потім, уже в ході держвипробувань, з Волзького шинного заводунаспіла досвідчена партія також 15-дюймових шин ВлІ-3 зуніверсальним малюнком, замовленим спеціально для цьогоавтомобіля.
Цитата:
Г. Чавунів. У ході їх випробувань виявилося, щоправда, що черезвисоку боковину шина «складається» на поворотах. Потрібно булозменшення висоти боковини. Щоб не зменшувати дорожній просвіт, булоухвалено рішення перейти з 15-дюймового на 16-дюймовий обід зізбереженням зовнішнього діаметра шини. Така шина Така шинадіагональної конструкції моделі ВлІ-5 розмірністю 6, 95-16 булазгодом створена на Волзькому шинному заводі. Для того часу це булашвидкісна шина для автомобілів підвищеної прохідності зуніверсальним малюнком протектора, яка, до того ж, має хорошупрохідність. Цією шиною і сьогодні успішно комплектуютьсяавтомобілі «Нива» поряд з радіальною шиною ВлІ-10. Зразки третьоїсерії (праворуч) помітно облагородилися. Зміни по геометрії кузоваособливо помітні збоку Ніякий камуфляж на зразках третьої серії незастосовувався, всі вони були з вазовською символікою, що цілкомзрозуміло.
Складання зразків (№ 1 — світло-жовтого та № 2 — темно-синього)було закінчено наприкінці грудня 1973 року і одразу ж післяноворічних свят вони були пред'явлені держкомісії.
На першому ж засіданні комісії не обійшлося без курйозу. Один з їїчленів (представник автополігону, нині здорова і шанована людина)заявив безперечно:— Не розумію, навіщо ми тут взагалі зібралися.Машину з таким комплексом якостей створити простонеможливо!
На щастя, інші члени комісії не виявилися такимикатегоричними. Очевидно, перемогла цікавість:«ВАЗ зробив щосьзовсім неймовірне, треба подивитися ближче! ». Треба сказати, що натой час легковий автомобіль підвищеної прохідності представлявсявсім як щось незграбне, досить примітивне, з брезентовим верхом таінше (про це вже говорилося). «Нива» з цим звичним стереотипом ніякне в'язалася, тому і насторожене до неї ставлення було цілкомзрозумілим. Тут треба відступити трохи назад. Завдання на розробкулегкового автомобіля підвищеної прохідності нового покоління буловидано, крім ВАЗу, ще двом заводам — АЗЛК та ІЖМАШу. ПредставникиАЗЛК зуміли якось відмовитись, що у них вже давно (з 1959 року) єперевірена конструкція рамного джипа з ресорною підвіскою на вузлахмоделі «410Н» і навіть у двох варіантах:«Москвич-416» із закритимтридверним кузовом та кабріолет «Москвич-415». Щоправда, всеобмежилося досвідченими зразками і до провадження справа так і недійшла. У результаті ці машини з «Ніною» віч-на-віч так ніколи і незустрілися.
По-іншому відреагував ІЖМАШ. Він представив два зразки свогоповнопривідника ІЖ-14.Зовні це була цілком пристойна машина, хоч івиконана в стилі «Ниви», але зовсім не схожа на неї. Єдиний їїнедолік (але зате який! ) полягав у тому, що вона ще знаходилася наранній стадії доведення, а отже, мала повний набір «дитячиххвороб», яких вазовський джип вже давно позбувся! А тому в цьомусвоєрідному змаганні з «Нивою» іжевські зразки свідомо перебували вневигідному становищі. Ще явно «сирий». Але схоже, що нічого іншогов них не було, тому вони ризикнули, пішли ва-банк і в результатіпрограли — тягатися з «Нивою» було вже важко.
А шкода. Машина ІЖ-14 була дуже цікавою! І хто знає:якби вонапройшла, як належить, усі стадії доведення, може, й побачила бсвітло. Це, на жаль, не єдиний випадок, коли непродумана технічнаполітика «ставить хрест» на перспективній розробці. Але мивідволіклися. Для порівняння на приймальних випробуваннях «Ниви»використовувався серійний УАЗ-469Б (без колісних редукторів), хочавін і не був прямим її аналогом, будучи у півтора рази важчим.Просто ніякого іншого масового автомобіля підвищеної прохідності втодішньому Союзі не було. Могла, хоч і залучалася на деяких етапахописуваних держвипробувань. В окремих випадках у випробуванняхбрали участь і зарубіжні джипи:Range Rover і Land Rover 88, що тежналежали до більш важкої вагової категорії. І робота почалася.Належало довести, що розроблена ВАЗом машина, перебуваючи на рівнізвичайних легкових автомобілів в умовах руху по шосе, в той же часцілком пристойно виглядає і на бездоріжжі. Таких автомобілів впашій вітчизні ще не бувало. На асфальті від джипів адже ніхтобагато чого не вимагав (уАЗ — яскравий тому приклад) а легковімашини осторонь доріг взагалі були практично безпорадними. Це всевважалося в порядку речей і про суміщення таких різних концепційніхто ніколи і не думав.
Заводським випробувачам це все було ясно вже давно, тепер требабуло переконати в цьому приймальну комісію.
Ніяких поблажок, природно, очікувати не доводилося таособливої потреби в них і не було — ступінь доведення автомобілябув уже досить високим. Перед комісією відразу ж постало питання —а як цю машину випробовувати, за якою програмою? Стандартна програмавипробувань автомобілів підвищеної прохідності була вкрай жорсткоюмайже без асфальту, з великим відсотком бездоріжжя. «Легкова» жпрограма включала, в основному, асфальт і трохи укочених грунтів іщебеню. Зрозуміло було, що ні той, ні інший варіант для такоїуніверсальної машини нового покоління, як «Нива», у чистому виглядіне годилися. І комісія зробила сміливий крок — створила прецедент.Обидві програми, грубо кажучи, були «перемішані» і виникло щосьсереднє (тут чимало допоміг і досвід ВАЗу, де до цього дійшлинабагато раніше). Тим самим офіційно було визнано появу новоїкатегорії автомобілів:легкової повнопривідної (що й з'явилосянезабаром у всій нормативній документації - ГОСТах, ОСТах тощо).Без перебільшення можна сказати, що «Нива» відкрила нову сторінку вісторії вітчизняних джипів. І є головним показником будь-якогопозашляховика). Стосовно джипів старий афоризм звучить так:«Скажимені, що ти можеш поза дорогами, і я скажу, хто ти є насправді». Іне дивно, що іспит з цього «предмету» був суворим без жоднихпоблажок. Основні події розгорнулися у березні-квітні на бездоріжжідмитрівського автополігону. Тут були і снігова цілина, і ґрунт, щорозкис, у різних видах (аж до натурального болота). ПоказувалиІЖ-14, «Волинь» УАЗ-469Б Ranee Rover та Land Rover 88. Такимипостали зразки третьої серії перед державною комісією на початкусічня 1974 року «Москвич-416» — рамний ресорний позашляховикрозробки 50-х гг. Виставити його проти «Ниви» АЗЛК не ризикнув. Хтоє хто, з'ясувалося досить швидко. Поступаючись майже всім іншим завеличиною крутного моменту на малих оборотах, наші машинивідшкодували це своїми динамічними показниками. Треба сказати, що«Нива» взагалі виявилася машиною досить «нахабною», що часто рятуєїї в майже безвихідних ситуаціях. «Родзинка» нашої машини — ІІ (друга) знижена передача, на якій достатнє тягове зусилляпоєднується з пристойною динамікою (та й ІІІ знижена тут мало вчому їй поступається).
< У зв'язку з цим запам'ятався один епізод з тих випробувань наполігоні. Вся команда якось стартувала з низини, маючи завданняподолати підйом, що розкис, і виїхати на сухе місце (тут требапояснити, що всі офіційні випробування на прохідність — лишепорівняльні, в очних «поєдинках»). Так от, з першого заходу цевдалося зробити тільки обом нашим зразкам, і Range Rover — річ утому, що порівняна (і навіть вища) динаміка була лише цього«англійського лорда». Старий Land Rover 88 йому (та й нам) у цьомусенсі помітно поступався. Про УАЗ-469Б і «Волині» я вже й не кажу, та й зразки ІЖ-14 у бруді виявилися чомусь досить «тупуватими».
> Згадати про це треба, тому що це все пояснює. Справа в тому, що наприкінці цього страшно брудного підйому був невеликий бугор, на який можна було в'їхати тільки «з ходу», що ми успішно йзробили.
< br> Тут буде доречно пояснити, що під час випробуваньна полігоні нас курирував відділ легкових автомобілів та автобусів (точна його назва була ОІПА — відділ випробувань пасажирськихавтомобілів).
Його сусіди, які займалися автомобілями високої і підвищеноїпрохідності, дізнавшись про невдачу УАЗу в тій низині, буквальнорозлютилися:«Це підтасовка! Якась «шмакодявка» втерла носа УАЗу? Неможе бути! » Піднявся великий галас. На другий день експериментзнову повторили — там же, на незайманому ще місці. Прийшов другийУАЗ-469Б із полігонівськими «спецями» за прохідністю. Почувши проскандал, що спалахує, зібралося багато глядачів — співробітниківполігону.
Знову стартуємо. І знову все точно повторюється. Конфуз...Обидва УАЗи, під'їхавши до бугра, уперлися в нього і забуксували.Та не образяться на мене колеги з Ульяновська-Симбірська (упрохідності УАЗу взагалі ніхто і не сумнівається), але саме в такихситуаціях все вирішує динаміка!
< Це — лише один із прикладів, але дуже характерний. З«Нивою» у вітчизняних джипів відкрився новий талант — «динамічнеподолання ділянок бездоріжжя». Завжди. Якщо треба, наприклад, подолати широке поле з глибоким снігом, то тут ніяка «нахабність»не допоможе. Тут потрібен УАЗ або Land Rover з повільним, алезавзятим і неухильним просуванням. Запам'яталося ще, що останнімспеціальним іспитом на прохідність було подолання висихаючого (алеще не зовсім висохлого) болота. Коли обидві «Ниви» гідно показалисебе і тут, той самий представник полігону (про який) вжезгадувалося) сказав, нарешті:
— Ну що ж, тепер у мене немає сумнівів у прохідності цьогоавтомобіля.
<Інші члени комісії з цим, зрозуміло, одностайнопогодилися.
Це була перемога! Увечері в стелю нашого номера вполігонівському готелі «Старт» вдарила пробка від шампанського —вся попередня каторжна робота на заводі була недаремною!
Щоб закінчити тему прохідності, скажу ще, що під час літньогопробігу Середньою Азією була оцінена і можливість руху по сипучому (так званому «незакріпленому») піску, і тут обидві наші машини непідкачали!
Звісно ж, справа не обмежилася однією тільки прохідністю. Іспитибули за повною програмою та перевірялися всі параметри. Але«домашнє завдання» було підготовлено ВАЗом ґрунтовно, тому все йшлобез особливих ускладнень. Підтверджувалася стара суворовськаістина:«Тяжко у навчанні — легко в бою! »Лабораторно-дорожні випробування на спецдорогах полігону — це, звісно, справа потрібна. Але комісія, що складалася з досвідченихавтомобілістів, твердо знала, що справжньою перевіркою будь-якоїмашини є серйозний автопробіг, де виявляється все! І таких пробігіву ході держвипробувань було цілих два! Перший (зимовий) був поУралу та Передураллю, другий (літній) — по Середній Азії. Зимовийпробіг (середина лютого — початок березня) був порівняно коротким —лише близько 4000 км, але зимові кілометри куди «довші» від літніх! — фургон УАЗ-452 під спорядження, люб'язно наданий колегами зУльяновська). - Старий заслужений вишневий зразок другої серії (тойсамий, що був минулого літа в Середній Азії). Хоч він уже й виходивресурс, але був цілком «робочим» і цієї зими жодного разу непідкачав. Зробив дах». Добре ще, що ніхто не постраждав… У стовпа«Європа — Азія» на перевалі через Уральський хребет
Ст. Котлярів. Зимовий пробіг швидко довів, що «Нива», порівняно зУАЗом, — машина більш сучасна. І в салоні набагато тепліше, і скломенше індевеє. Про запуск двигуна я вже й не говорю. Наприклад, уПермі та Іжевську ми потрапили у 30-градусні морози. Всі вазівськімашини запускалися вранці без проблем, а симбірським мужикам вжедовелося потягати відра з гарячою водою! Та й швидкість руху позасніжених дорогах у нас була явно вищою. Після першого ж дня нашкомандор (досвідчений Микола Іонкін з НАМІ) прийняв розумнерішення:«Ниви» нехай йдуть уперед, а УАЗи йдуть слідом своїмтемпом, не намагаючись грати «наздоганяючи».
< Але людська психологія — річ часом незрозуміла. Намагаючисьпрограти якнайменше, самолюбні водії УАЗів все одно йшли на межі.Скінчилося це, ясна річ, погано. На одній із уральських засніженихдоріг УАЗ-469Б на повному ходу «цапанув» правим переднім колесомкучугуру на узбіччі і перекинувся. Бачили. Але, почекавши упризначеному пункті зустрічі якийсь час, зрозуміли, що требаповертатися. До нашої появи УАЗ вже поставили на колеса. Добре ще, що дивом ніхто не постраждав (у машині було двоє, а дуги безпеки вУАЗі немає). Перестали. Не можна не сказати і ось про що. Такепротиставлення «Ниви» та УАЗу з боку комісії було вимушеним і незовсім коректним. Хіба можна було порівнювати промисловий потенціалУльянівського заводу – дітища війни – та суперсучасного (на тоймомент) ВАЗу? Потім колеги-ульянівці довго на нас бурчали і цілкомсправедливо:«Поки не було «Ниви», УАЗ усіх влаштовував…»
Літній пробіг Середньою Азією (середина травня — кінець червня) бувпротяжнішим — близько 13 000 км. Маршрут його практично повторювавторішній (врахували досвід заводу), тільки додалося екстремальневисокогір'я — знаменитий Памірський тракт Ош-Хоріг у Таджикистані зперевалами заввишки до 4 600 м.
Як і в зимовому пробігу, з машинами їхали деякі члени комісії —досвідчені автомобілісти. Так от, вони зізнавалися потім, що такогоавтомобіля їм ще бачити не доводилося. На шосейних дорогах «Ниви»не поступалися тодішнім легковим авто (хіба щопобратимам-«Жигулям», та й то небагато). А на ділянках бездоріжжя (у Середній Азії це, як правило, пісок) вазовські машини іноді«вставляли ґнот» навіть УАЗам!
/lada/4…4899916394579119460/#post
Вся інформація взята з сайту Лібрусек. Книга "високої думкиполум'я".
_______________________________________________
Дякую за увагу)
Не забувайте про турбо палець і коментарі!
/>
Підписуйтесь буде цікаво:)
")
")
"
Та й швидкість руху по засніжених дорогах у нас була явно вище.Після першого ж дня наш командор (досвідчений Микола Іонкін з НАМІ)прийняв розумне рішення:«Ниви» нехай йдуть уперед, а УАЗи йдутьслідом своїм темпом, не намагаючись грати «наздоганяючи».
< Але людська психологія — річ часом незрозуміла. Намагаючисьпрограти якнайменше, самолюбні водії УАЗів все одно йшли на межі.Скінчилося це, ясна річ, погано. На одній із уральських засніженихдоріг УАЗ-469Б на повному ходу «цапанув» правим переднім колесомкучугуру на узбіччі і перекинувся. Бачили. Але, почекавши упризначеному пункті зустрічі якийсь час, зрозуміли, що требаповертатися. До нашої появи УАЗ вже поставили на колеса. Добре ще, що дивом ніхто не постраждав (у машині було двоє, а дуги безпеки вУАЗі немає). Перестали. Не можна не сказати і ось про що. Такепротиставлення «Ниви» та УАЗу з боку комісії було вимушеним і незовсім коректним. Хіба можна було порівнювати промисловий потенціалУльянівського заводу – дітища війни – та суперсучасного (на тоймомент) ВАЗу? Потім колеги-ульянівці довго на нас бурчали і цілкомсправедливо:«Поки не було «Ниви», УАЗ усіх влаштовував…»
Літній пробіг Середньою Азією (середина травня — кінець червня) бувпротяжнішим — близько 13 000 км. Маршрут його практично повторювавторішній (врахували досвід заводу), тільки додалося екстремальневисокогір'я — знаменитий Памірський тракт Ош-Хоріг у Таджикистані зперевалами заввишки до 4 600 м.
Як і в зимовому пробігу, з машинами їхали деякі члени комісії —досвідчені автомобілісти. Так от, вони зізнавалися потім, що такогоавтомобіля їм ще бачити не доводилося. На шосейних дорогах «Ниви»не поступалися тодішнім легковим авто (хіба щопобратимам-«Жигулям», та й то небагато). А на ділянках бездоріжжя (у Середній Азії це, як правило, пісок) вазовські машини іноді«вставляли ґнот» навіть УАЗам!
/lada/4…4899916394579119460/#post
Вся інформація взята з сайту Лібрусек. Книга "високої думкиполум'я".
_______________________________________________
Дякую за увагу)
Не забувайте про турбо палець і коментарі!
/>
Підписуйтесь буде цікаво:)
"
Та й швидкість руху по засніжених дорогах у нас була явно вище.Після першого ж дня наш командор (досвідчений Микола Іонкін з НАМІ)прийняв розумне рішення:«Ниви» нехай йдуть уперед, а УАЗи йдутьслідом своїм темпом, не намагаючись грати «наздоганяючи».
< Але людська психологія — річ часом незрозуміла. Намагаючисьпрограти якнайменше, самолюбні водії УАЗів все одно йшли на межі.Скінчилося це, ясна річ, погано. На одній із уральських засніженихдоріг УАЗ-469Б на повному ходу «цапанув» правим переднім колесомкучугуру на узбіччі і перекинувся. Бачили. Але, почекавши упризначеному пункті зустрічі якийсь час, зрозуміли, що требаповертатися. До нашої появи УАЗ вже поставили на колеса. Добре ще, що дивом ніхто не постраждав (у машині було двоє, а дуги безпеки вУАЗі немає). Перестали. Не можна не сказати і ось про що. Такепротиставлення «Ниви» та УАЗу з боку комісії було вимушеним і незовсім коректним. Хіба можна було порівнювати промисловий потенціалУльянівського заводу – дітища війни – та суперсучасного (на тоймомент) ВАЗу? Потім колеги-ульянівці довго на нас бурчали і цілкомсправедливо:«Поки не було «Ниви», УАЗ усіх влаштовував…»
Літній пробіг Середньою Азією (середина травня — кінець червня) бувпротяжнішим — близько 13 000 км. Маршрут його практично повторювавторішній (врахували досвід заводу), тільки додалося екстремальневисокогір'я — знаменитий Памірський тракт Ош-Хоріг у Таджикистані зперевалами заввишки до 4 600 м.
Як і в зимовому пробігу, з машинами їхали деякі члени комісії —досвідчені автомобілісти. Так от, вони зізнавалися потім, що такогоавтомобіля їм ще бачити не доводилося. На шосейних дорогах «Ниви»не поступалися тодішнім легковим авто (хіба щопобратимам-«Жигулям», та й то небагато). А на ділянках бездоріжжя (у Середній Азії це, як правило, пісок) вазовські машини іноді«вставляли ґнот» навіть УАЗам!
/lada/4…4899916394579119460/#post
Вся інформація взята з сайту Лібрусек. Книга "високої думкиполум'я".
_______________________________________________
Дякую за увагу)
Не забувайте про турбо палець і коментарі!
/>
Підписуйтесь буде цікаво:)
")
")
"після першого ж дня наш командор (досвідчений Микола Іонкін зНАМІ) прийняв розумне рішення:«Ниви» нехай йдуть уперед, а УАЗийдуть слідом своїм темпом, не намагаючись грати «наздоганяючи».
< Але людська психологія — річ часом незрозуміла. Намагаючисьпрограти якнайменше, самолюбні водії УАЗів все одно йшли на межі.Скінчилося це, ясна річ, погано. На одній із уральських засніженихдоріг УАЗ-469Б на повному ходу «цапанув» правим переднім колесомкучугуру на узбіччі і перекинувся. Бачили. Але, почекавши упризначеному пункті зустрічі якийсь час, зрозуміли, що требаповертатися. До нашої появи УАЗ вже поставили на колеса. Добре ще, що дивом ніхто не постраждав (у машині було двоє, а дуги безпеки вУАЗі немає). Перестали. Не можна не сказати і ось про що. Такепротиставлення «Ниви» та УАЗу з боку комісії було вимушеним і незовсім коректним. Хіба можна було порівнювати промисловий потенціалУльянівського заводу – дітища війни – та суперсучасного (на тоймомент) ВАЗу? Потім колеги-ульянівці довго на нас бурчали і цілкомсправедливо:«Поки не було «Ниви», УАЗ усіх влаштовував…»
Літній пробіг Середньою Азією (середина травня — кінець червня) бувпротяжнішим — близько 13 000 км. Маршрут його практично повторювавторішній (врахували досвід заводу), тільки додалося екс...
Коментарі4
круто читаю прямо від душі історія!
Так, цікаво написано!
у нас по пермі такий же ренжровер катається)
мало їх уже залишилося)