Восени, під час дружніх посиденьок, виникла думка зустріти НовийРік на чужині, точніше – у Польщі з друзями-родичами. А чим поганаідея? Чим вдома киснути - краще світ подивитися, себе показати, яккажуть.Тим більше, нас 2 машини, в мою спокійно поміщаються 6чоловік, багажник + бокс на даху дозволяють взяти купу речей - їдеціла експедиція.
Визначилися з готелем, часом, маршрутом, отримали візи, купиликвитки, почали збирати речі., потім у Підгужин (місце постійноїдислокації нашої експедиції)-Дрезден-Прага-Вроцлав. Кордонприїжджаєш не стомленим 1000 км пробігом по зимовій дорозі (місцямине дуже гарною) 2) машина приїхала значно чистіше, ніж своїм ходом.Ну а за витратами – перевезення машини+4 купе, приблизно, ті жгроші, що витрати на паливо в один бік+ночівля у дорожньомуготелі.
З огляду на погоду, кінець року і, як наслідок, відсутністьвільного часу – машина була… Загалом – це була самохідна грудкабруду, кольору «брудний асфальт». Тому, щоб не було соромно за себеі свою Батьківщину на Чужбині, було ухвалено рішення добревикуповувати свій лайнер. З огляду на непомітно підкрадається НовийРік, записався на миття заздалегідь, за тиждень.
Весь у передчутті майбутньої поїздки, в піднесеному настроїприїжджаю на мийку, залишаю заявку що і як помити, потерти, йду вкімнату відпочинку з улюбленою книжкою на перевагу. Порадувала мояпроникність:охочих помитися 30.12 о 18.00 і пізніше буласила-силенна, але до Нового Року було все розписано. Недовго ярадів:адміністратор покликала мене до машини. Мийник виявив чудовийсаморіз, що стирчить із покришки, який весело насвистував новорічнумелодію. Вечеріло, на вулиці темно, шиномонтаж закритий – всі пішлиготуватися до Нового Року.
Увійшовши в моє становище (і, напевно, враховуючи натовпи охочихприйняти водні процедури автомобілів) мийник влаштував бурхливий«стаханівський рух»:машина була вимита і натерта твердим воском нагодину. Загалом, чайові хлопець чесно відпрацював (враховуючи івиявлений саморіз).
Залишалася справа за малим:знайти шиномонтаж, що працює. А передцим, треба було злітати до себе на склад, щоб начепити поперечки табокс. Враховуючи, що час у мене був обмежений колесом, що спускає –«стахановець» з мене теж вийшов, думаю, не поганий. Принаймні такшвидко бокс я ще не вішав. )))
Повісивши бокс поїхав шукати цілодобовий шиномонтаж. І про Чудо! Такий знайшовся неподалік будинку! Новенький! Свіжовідкритий! Інікого з клієнтів!
Заскакую, мовляв, дядечка врятуйте-памагітя! Коротше, дядьковийшов, зняв колесо, витягнув (точніше, викрутив) саморіз, подарував урочисто мені, відібрав гроші за роботу і відпустив.
Приїхав додому, де мене вже зачекалися і з головою вліз у процеспідготовки до від'їзду та підготовки зустрічі Нового Року в колісім'ї.
Від'їзд
Ось він, довгоочікувану мить відправлення в подорож! Машиназавантажена, мій екіпаж взяв у поїзд найнеобхідніше (їду та змінуречей переодягтися) і я вирушаю здавати машину в багаж. Великепереживання з приводу того, чи ввійде машина на платформу. Справа втому, що в касі строга тітка попередила, що висота машини повиннабути не більше 1700 мм, а в мене 1780! Провідники сказали, що 1750року впхнути можна на 2-й поверх. Що робити із «зайвими» 30 мм? Нузавантажив машину, ну повний бак бензину і повний балон газу, ну, думаю, якщо що - приспущу колеса. Коротше – був готовий добудь-яких несподіванок.
У похапці, вже на вокзалі, звернув увагу на «сюрприз»:колесо, якемені робили 30.12, м'яко кажучи, спускає. Манометр показав тиск 07Атм. Ну, думаю, колеса все-одно спускати доведеться, томукомпресором підкачав до 2, 5 Атм. Бокс і поперечки зняв (поперечинисклав усередину боксу), бокс провідники завантажили на платформу, закріпили добре і відпустили мене зі світом.
На подив, машина увійшла весело і без якогось напруження. Навітьзапас залишався, що мене не могло не тішити.
Описувати поїздку в поїзді не буду – нічого примітного не сталося.Поїзд як поїзд. До Львова прибули, вивантажилися, розклалисумки-валізи по місцях, виїхали у бік кордону. Перша машина виїхалатрохи раніше для того, щоб пошукати шиномонтаж шляхом і розвідатиобстановку на прикордонних переходах:не було чіткого розуміння, наякому саме перетинатимемо кордон. Шиномонтаж було знайдено, таммене майстер «утішив»:спускає саме в місці проколу. Справа в тому, що криворука істота у Дніпрі, коли ставила латку, зняла надтовеликий шар гуми, коли зачищала під латкою. До корду. У результаті, судячи з усього, повітря йшло саме через корд. Довелося зніматилатку, зачищати, ставити латку значно більшого розміру. І алілуя! Вийшло! Але було витрачено купу часу. Наша перша машина встиглавіддзвонитися і повідомити, що на Краківець їхати не варто – тамкілька сотень машин у черзі на в'їзд, тому все дружно їдемо доГрушева.
Дорога до Грушева – це окрема пісня. «Цей стогін у нас піснеюзветься» (с). 2-а передача, з переходом на першу для перевалюваннячерез вибоїни – я такої страшної дороги не пам'ятаю. Дуже боявсядивитися на колеса, бо побоювання було, що вони теперквадратні.
З горем навпіл дісталися переходу. Машин справді було мало – всьогодо сотні. За нами, правда, черга «намалювалася» буквально хвилин за15-20, але ми всередині і нам не страшно вже. Дуже напружували ідратували найрозумніші, об'їжджають чергу по зустрічці та узбіччі.Щоб припинити це, я і BMW X3 з польськими номерами просто перекрилидорогу:він зустрічку, я узбіччя, а їдучий ззаду «тримав» центр. Доречі, за кермом «бехи» опинився професор економіки з Тернополя, який їздить до Польщі читати лекції до Люблінського університету.Повз мене прорвалася одна тітка (досі не зрозумію, звідки вонавзялася - протиснулася на повному ходу між мною та укосом). Але недоїжджаючи шлагбаума, метрів за 20-30 її притиснули та заблокувалиінші охочі пройти кордон сьогодні, а не колись потім. Але крім неїповз наш «кордон» більше ніхто не просочився і черга пішла кудивеселіше. Ну, а тітку не пускав уже наш прикордонник:коли мив'їжджали на прикордонну територію, вона питала у прикордонника, коли, мовляв, він її пропустить? Він відповів у тому дусі, що коливін вирішить, тоді й пропустить. Молодець, хлопець, що й казати.)))
Само оформлення та огляд пройшло швидко і без ексцесів – бачать, їдуть туристи, з дітьми. Поляк, щоправда, попросив дістати івідкрити валізу з боксу та один із багажника, але так – відкрив, побачив речі та закрив, ще й сказав, що, мовляв, це не я, це Законтакий.
Все проходження, разом із чергами, зайняло 5 годин.
Отримали дозвіл і вперед – за пригодами!
Продовження слідує…
>" їдуть туристи з дітьми. Поляк, щоправда, попросив дістати івідкрити валізу з боксу та один із багажника, але так – відкрив, побачив речі та закрив, ще й сказав, що, мовляв, це не я, це Законтакий.
Все проходження, разом із чергами, зайняло 5 годин.
Отримали дозвіл і вперед – за пригодами!
Продовження слідує…
>" їдуть туристи з дітьми. Поляк, щоправда, попросив дістати івідкрити валізу з боксу та один із багажника, але так – відкрив, побачив речі та закрив, ще й сказав, що, мовляв, це не я, це Законтакий.
Все проходження, разом із чергами, зайняло 5 годин.
Отримали дозвіл і вперед – за пригодами!
Продовження слідує…
>
Коментарі5
Лайк не дивлячись!
Це самопальні, зварені з нержавіючої сталі.
Залікові підніжки.
Я ТАКІ Ж ХОЧУ
Привіт! Дуже зацікавили підніжки на порогах. Чи не можна детальніше їх сфотографувати? І від якого автомобіля вони? Або саморобні? Втім, дуже зацікавило)))