По дорозі в Амстердам (Пролог)

За 5 днів до від'їзду, в понеділок, машина відмовилася заводитися.Зовсім. Дзвоню електрику - вибач, каже, зайнятий по самі гланди.Через тиждень приходь. Не в місті, хто зайнятий.Один порадивзвернутися до свого товариша, теж електрика.Зателефонував, тойвислухав проблему і сказав приїжджати наступного дня.З ранкутовариш бере мене на буксир і тягне на СТО.
Там майстер спробував послухати, як вона не заводиться - але нетут-то було:батарейка закінчилася.Всмоктували всі соки спробизавестися напередодні і аварійка.
Ввечері дзвоню - мовляв, як справи? займався машиною - заряджавбатарейку.
Середа, весь день як на голках бо розумію, що відмовлятися відпоїздки просто не можу, оскільки всі готелі оплачені і повною міроюмені гроші не повернуть, втрати просто дикі., поки що, нема начому... Увечері не витримую, дзвоню... Відбувається кумеднийдіалог:- Ну, що у нас чути? - Я її завів ...
— Ух ти! Здорово! А що було з нею? - А я не знаю ... - Ну, я полізпродзвонити датчик положення коленвала і вона чомусь завелася.Розбиратимуся. — Мені ж їхати, завтра крайній термін, коли менімашина потрібна, треба збиратися, післязавтра виїжджаю! (тут яйого, каюся, трохи обдурив:виїжджав я в суботу, просто в п'ятницюбув День Незалежності, свято, і я не міг потрапити на склад досебе, де зберігався бокс та релінги, але сказати, що їжу в п'ятницюбуло простіше, чим пояснювати, чому машина потрібна в четвер, крайній термін). - Давайте завтра о 12.00 зателефонуємо, я Вамточно скажу. Мені ще потрібно схеми знайти за Вашою машиною.
— У мене є посібник з експлуатації зі схемами – давайте я на миловишлю?
— Давайте
Вислав йому схеми став чекати четверга. «Що день прийдешній намготує? » (с)
У четвер дзвоню о 12.00.
— Ну, які новини?
— Я тут до ЕБУ дістався, продзвонюю… Після цих слів взагалі всевпало - якщо, не дай Боже, ЕБУ - це катастрофа! - А коли мені Васнабрати? - Давайте о 13.00. До якої години Вам потрібна машина, крайній термін? - До 14.00 - Добре, я постараюся. І поклав трубку.> Чи треба говорити, що ця година тривала вічності? Зрештою, дзвоню йому о 13.00 – і тиша:не бере трубку. Дзвоню о 13.10 –аналогічно. Дзвоню кожні 10-15 хвилин, у мене майже істерика черезневизначеність - і тут, нарешті! - Відповідає (майже о 14.00! ). -Ну, що? Я дзвоню, Ви не відповідаєте. — Вибачте, дуже зайнятий був, було незручно відповідати. Але знайшов причину. Один із проводківвід датчика положення коленвала в ЕБУ, в косі, мабуть, коротить і вЕБУ просто не надходить сигнал. Я прокладаю альтернативний провід.Машину зможу віддати годинника о 16.00. Постараюся раніше – япам'ятаю, що підводжу Вас за часом, але швидше не виходить. Післяцих слів і сонце стало яскравіше світити, і пташки заспівали –життя заграло яскравими фарбами. Загалом, повернув мені машину о15:30, приблизно, я йому, буквально, з радістю та задоволенням давгрошей, він показав провід, який він кинув до ЕБУ (одягнув його вгофротрубочку). Дуже пощастило, що я потрапив до цього Фахівця.Адже проблема з датчиком положення колінвала у мене вже півторароки і ніхто не міг знайти причину (іскра пішла ліворуч і Іскрапішла ліворуч-2). Що тільки не робили:котушку міняли, датчикміняли, контакти чистили – і щоразу я платив гроші під слова – ось, я відремонтував, працюватиме, грошей дай! Адже цей теж міг у середуповідомити, що завів, щось почистив-підтягнув – грошей дай. Ан ні, вирішив розібратися і довести до пуття.
У четвер я встиг закінчити справи по роботі, залетіти на склад, повісити рейлінги, на них бокс і поїхати додому, щасливий до неможу!
<
Продовження слідує...