Приборкання шалених двірників, або ремонт блоку управлінням склоочисника

Передісторія (почалася в "спільноті"):
Одного разу, в тридев'ятому царстві в тридесятій державі, в моментрізкого гальмування почали шалено працювати двірники. На підрульовуручку перемикання режимів ніякої реакції.Тільки при повністю "викл"перестають працювати, але все-одно, тільки через деякий час.
І так при кожному різкому (лише різкому) гальмуванні. Швидкості (навіть швидше! ), тобто ні уривчастого, ні повільного режимів, немає. І положення самих щіток на лобовому склі в "спокої" тежтрохи змістилося - вони тепер не внизу лежать, а трохи підняті. Апісля чергового "екстренного спрацьовування" щітки пересталивимикатися взагалі, тільки вимиканням запалення... А як тількивключаєш запалювання - щітки знову працюють. Приводу склоочисника, може бути електронний блок управління, і що можливо він намок. А йсам схилявся до думки, що причиною "божевілля" двірників є волога (оскільки дощ йшов кілька днів, а машина днює-ночує на вулиці), алепро блок не знав.
Як виявилося, блок дійсно є. Не знаю, як у інших моделей, не знаю, як має кріпитися із заводу, але у мене цей блок просто валявся на "поличці" за мотором склоочисника.
Ось він

Маркування на моєму таке

Коли його розкрутив, усередині, звичайно ж, була волога (на фоткахвидно) До дюралевому корпусу "гнізда", використовуючи його якрадіатор, через ізолюючу підкладку пружинистим притиском притиснуті (вибачте за тавтологію :) ) три силові "ключи" (транзистори MOSFETIRFZ44) Усю цю справу я поклав на батарею, просушив, "контрольним"продув ще й феном.
> Сам корпус зібраний був щільно і герметично, алюмінієвіполовинки скручені через силіконове ущільнення, але вологапотрапила через роз'єм! Тому я вирішив це усунути і проклеїв корпуснавколо гнізда пористим самоклеючим шумоізолятором (ізолон, абоШумОФФ, або... Коротше, що під руку потрапило). Вийшло ось так

(але, як показав час, користі від цієї "герметизації" виявилосянебагато — через тиждень волога знову опинилася всередині)
Зібрав -Скрутив блок, підключив роз'єм, перевірив - все запрацювалояк і повинно бути. Я зрадів (хоча я і не сумнівався в результаті)швидкому і, відносно, нетрудомісткому "ремонту" і приступив до "запихання" блочка на своє місце ... І ось в цей момент я торкнувсяблочком, його корпусом до плюсової клеми акумулятора Але ж "я желектронник! Мені ж і так можна! " ... - Ну ось і працюй, "електронщик"! .. Поліз у салон перевірити те, що і так вжевідчував (здогадувався, що десь щось повинно було перегоріти) —повернув ключ, увімкнув двірники — і закономірна тиша… Полізперевіряти запобіжники… в надії… Але, на жаль, усі запобіжникивиявилися цілими… :(
Логічно, що коли замкнуло на плюс корпусом), значить на цьомукорпусі був "мінус", а на корпус цей "мінус" потрапляти може черезякийсь провід (ну, в совдеповських коритах "мінус" потрапляв безпроводів, прикручування корпусу чого-нитка до кузова :), а віномарках "мінуси" йдуть своїми проводами).Спочатку подумав, щоможе відгорів дріт від кузова, але на проводі (1-й на роз'ємі, коричневий) "мінус" був!
Короче, відгоріла ніжка всередині самого роз'єму блочка
Була думка тупо зробити по-совківськи — кинути "часником" мінус абопросто на плату, або просто на корпус блочка (це і швидко), але є вмене такий заскок, робити все так, як було, як і має бути./>
Щоб розібрати цей роз'єм, довелося випоювати транзистори, потімрозігрівати залиті припоєм (і ним же замасковані) гвинти зодночасним їх відкручуванням. Сам контакт я відновлював так :
спочатку зрізав пластмасу навколо штиря, готуючи місце длязволікання, яким збирався відновлювати. Після цього, нагріваючипаяльником швейну голку, проплавив отвори з обох боківштирька./p>

Після цього обпаяв проводки навколо штирька, одночасно підрівнюючипаяльником цей штирьок (бо він трошки покривився, коли я нагрівавголки)

< Потім скрутив чотири кінчики проводків, що стирчать внизу, в красиву "ніжку"., обрізав ніжку тепер вже остаточно за потрібнимрозміром.