Абхазія!

З 9 по 12 травня спочатку планувалася мегапоїздка в місто-геройВолгоград і в Абхазію. Але після довгого і ретельного втикання вкарту все ж таки рішення було прийнято на користь однієї Абхазії.Хоча Волгоград не скасовується просто його можна подужати і зазвичайні вихідні, кілометраж поменше буде :) Отже, Абхазія Черезмою категоричну лінь у плані ретельного планування поїздки, якзавжди, виїзд був спонтанним.

У 8-го травня, знову рано втікши з роботи (о 16-00) і зібравшисьнашвидкуруч, я помчала через Маріуполь і новоазовську митницю в біккраснодарського краю. Небо Абхазії... Митню пройшли досить швидко, але там російські прикордонники знущалися, коли ми сказали, щопоїдемо повз Сочі. Мовляв "куди ви прете, там же будівництво ісуцільні пробки". Але ми не засмутилися і помчали далі. Дорога досамої Джубги була нудна - як завжди, вічний ремонт дороги, гори врайоні Джубгі і горами назвати складно, серпантину майже немає.Зате далі почалася краса!

десь у районі Туапсі…

Побачивши нарешті морюшка, ми підбадьорилися і помчали з новимисилами. Судячи з карти, від Джубги до Адлера ніби й не так далеко, але виявилося по-іншому) Там уже пішов і серпантин, і невеликіпробки через ремонт доріг. Дісталися Сочі — зрозуміли, що доолімпіади ні фіга ніхто не встигає нічого добудувати, особливодороги) Купа грошей пішла в прорву, і ще піде стільки ж. В Адлеріякесь лихо, бачимо покажчик — Сухумі прямо. Їдемо і бачимо, щопрямо — в'їзд заборонений для всіх, окрім автомобілів ізперепустками олімпійського будівництва… І жодного об'їзду, нічого! Ідемо вліво і розуміємо, що їдемо на червону галявину. А нам требане туди, нам треба на прикордонний пункт! Зупиняємось, питаємо убудівельників, не зовсім росіян. Вони чи не знають, чи нерозуміють. Їду далі, бачу фуру, що стоїть на узбіччі — питаю кудиїхати. Дядько показує, що я даремно повернула вліво. Повертаємось, їдемо як сказав далекобійник. Приїжджаємо знову під знак в'їздзаборонено) Зачароване коло)) Забиваю, їду під знак. Петляю ще зпівгодини, зупиняючись і питаючи у всіх куди мені їхати. І як назло, жодного даішника ніде, щоб запитати у компетентніших людей… Урезультаті якась добра душа відправила нас якимись дворами тароздовбаними дорогами в об'їзд — і Алілуя! ми дісталисямитниці))))

Митниця Абхазії це щось. Оформили лише тимчасове ввезенняавтомобіля — усередині ніхто нічого не доглядав, паспорти нічиї недивилися, крім мого… Але люди наймиліші, посміхаються, привітні.В'їхали на територію Абхазії! Перше враження - тут що, корови тежсвященні тварини, як в Індії? )) По всіх дорогах вони ходять якголовні учасники дорожнього руху. Враження змушують забути провтому, і ми вирішуємо одразу їхати до Рицинського заповідника.Зупиняюся через кожні метрів 200 — все хочетьсясфотографувати)))
річка Бзиб, рафтинг
Машинка здається такою маааленькою в порівнянні з навколишньоюущелиною)
< /
Зустрічаються тунелі:Юпшарський каньйон І нарешті проїжджаємо доРіці. Краса, спокій і умиротворення… Подивившись рицинський парк, вирішуємо їхати на ночівлю до Сухумі. Їдемо, по дорозі зустрічаємобагато постів ДАІ - жоден не зупиняє, але всі уважно дивляться іпроводжають поглядом))) Місцеві до правил дорожнього рухуставляться досить дивно) Можуть довго їхати за ким-небудь, якідотримуються всіх обмежень швидкості, а потім в один чудовий моментце їм набридає, вони різко тиснуть на тапку - і з ревом мотораобганяють на самому невдалому для обгону місці)))) При цьому веселобібікають) У Сухумі
зупинилися у готелі Ріца. У готелі скрізь видно сліди колишньоївеличі... Але тільки колишньої, на жаль...

Наступного дня, чудово виспавшись, помилувавшись видами з вікнаготелю:

Сухум
поїхали до Сухумського ботанічного саду. Налюбувалися красою) я бзвідти не вилазила ще довго, але плани не чекають). І в мавпячийрозплідник. За радянських часів це була видатна наукова установа…Нині суцільна розруха. Не хочу викладати звідти фотографії, псуватизагальні враження про країну… Подивившись на клітини з макаками тагамадрилами (інших видів там зараз немає), мало не бігом ідемозвідти.

З Із Сухума їдемо до Нового Афону, курортного селища, якеостаннім часом все більше набирає популярності. І там справдікрасиво) У планах — новоафонська печера, одна з найбільших у світі.У печеру везе міні-поїзд штучно пробитим тунелем. Складається воназ кількох величезних залів ... Вражень звідти просто сила-силенна, всім рекомендую там побувати. Я всю екскурсію волочилась наприкінцінатовпу людей і фоткала зі штатива. Екскурсія проходить піднаціональну музику, звучання в печері у неї просто невимовне…

блакитне озеро в печері
20 метровий кам'яний водоспад Після екскурсії в печері ще довгоперебуваємо під враженням. Вбираємо навколишню красу щосили)
Новий Афон
мальовничий місток
Перенасичені всякими красотами, вирішуємо заїхати до моря вПіцунді, відпочити і поїсти). Потім їдемо додому, думаючи що вжецих вражень вистачить щонайменше на півроку) Ан ні, не минуло ймісяця — а дорога знову кличе))) І знову хочеться Краси!
дороги…
>