Отже, в'їхали до Білорусі ми вже о 21 годині і поїхали на Брестчерез Слуцьк та Старі дороги (щоб заїхати до Несвіжу шляхом). Якз'ясувалося пізніше, з маршрутом лоханулась я, краще було б їхатичерез Житковичі — Пінськ, а вже на шляху до Мінська заїхати доНесвіжа. Але ввечері 22го червня я була ще впевнена (наївна…), щовстигну проїхати Білорусь за планом А. У районі години ночі менестало жорстко вирубувати, я зрозуміла, що необхідно зупинятися івідпочивати — а як на зло, дорога йде в глухих лісах, ніде жодногомотелю вздовж дороги. У результаті просто у Старих дорогах з'їхалина узбіччя — і там я вирубалася. О 3-30 23 червня прокинулася іпогнала далі.
О 6-30 були в Несвіжі, оглянули замок. Ставку
Замок і рів
Несвіжський замок
Дерев'яні скульптури в Несвіжі
Вразило все — від архітектури до чистоти та акуратності паркунавколо замку. Близько години побродили навколо замку і о 7-30виїхали у бік Брестської фортеці на трасу Мінськ — Брест. У Брестібули близько 10-11 години дня. Брест здався дуже гарним містом, незважаючи на те, що там нас накрив дощ.
Брест під дощем
«Священна війна», що грала на вході, пробрала до сліз.
По площі катаються на велосипедах і роликах діти, лазятьпам'ятниками... З одного боку, нічого страшного в тому, що фортецязараз перетворилася на зону відпочинку і місцями одних ізнайстрашніших боїв бігають діти — ні. Навіть навпаки, виглядає щебільш контрастно — руїни, сліди війни — і світле безтурботнедитинство. Але з іншого боку, дозволяти дітям залазити на пам'ятник«Жага», на меморіальні плити — це все ж таки, мені здається, перебір.
Жага
Меморіальні плити
Білий палац…
Центральна композиція дуже вражає, від руїн «Білого палацу» простостає ніяково. У дитинстві після прочитання «У списках не значився»Б. Васильєва я довго залишалася під враженням книги, вона міцновпечаталася на згадку. Було просто моторошно дізнаватися інамагатися переносити описані в книзі події на навколишні місця…Виїхали з Бреста близько 12, під дощем. Тоді я вже зрозуміла, щоплан А не вдасться здійснити і треба їхати за планом Б — тобтобезпосередньо через Мінськ і Вітебськ у бік Пітера, інакше миризикували не встигнути до обіду 24-го числа в готель у Пітері… Подорозі у нас залишалася Хатинь та Дальва — спалені фашистами села…У 17-30 були в Хатині. Там не було слів. Не було дітей, що бігаютьі веселилися, як на площі в брестській фортеці. Були лише поодинокіудари дзвона.
Колишні будинки…
Кілька сімей приїхали з дітьми та ходили територією меморіалупаралельно з нами. Я зупинилася фотографувати одну з меморіальнихплит із написом, і з боків від мене зупинилися мама з дитиною татато з дитиною. І кожен своєму дитині почав читати напівголосно, щонаписано на плиті… І дітлахи уважно слухали, присмирілі, з широковідкритими оченятами… Це просто враження на все життя. Після Хатиніна Дальву мене вже не вистачило, надто багато емоцій. Поїхали докордону. Чомусь я забула про те, що кордони як такої, з чергами тамитниками, між Білоруссю та Росією загалом і немає — і вирішила, щотреба зупинитися на нічліг перший нормальний за поїздку, щоб уранціз новими силами проїхати митницю) )) переночували перед кордоном умотелі, а потім проїхали о 5 годині 10 хвилині ранку кордон. Пробігна спідометрі був 18017 км (з виїзду пройшло 2481 км), середнявитрата — 6, 5 літрів. Парканчиками (! ), непоганих за масштабамистад корівок та табунів коней, відсутності засід даішників у кущах– дороги російські – це сум. Пішли похилі і підгнили хати, неадекватно розставлені знаки, відсутність стад і табунів, затенаявність кущів з гідддшниками. Про Росію та Пітер — див. Унаступній частині :)
" Було просто моторошно дізнаватися і намагатися переносити описанів книзі події на навколишні місця… Виїхали з Бреста близько 12, піддощем. Тоді я вже зрозуміла, що план А не вдасться здійснити ітреба їхати за планом Б — тобто безпосередньо через Мінськ іВітебськ у бік Пітера, інакше ми ризикували не встигнути до обіду24-го числа в готель у Пітері… По дорозі у нас залишалася Хатинь таДальва — спалені фашистами села… У 17-30 були в Хатині. Там не булослів. Не було дітей, що бігають і веселилися, як на площі вбрестській фортеці. Були лише поодинокі удари дзвона.
Колишні будинки…
Кілька сімей приїхали з дітьми та ходили територією меморіалупаралельно з нами. Я зупинилася фотографувати одну з меморіальнихплит із написом, і з боків від мене зупинилися мама з дитиною татато з дитиною. І кожен своєму дитині почав читати напівголосно, щонаписано на плиті… І дітлахи уважно слухали, присмирілі, з широковідкритими оченятами… Це просто враження на все життя. Після Хатиніна Дальву мене вже не вистачило, надто багато емоцій. Поїхали докордону. Чомусь я забула про те, що кордони як такої, з чергами тамитниками, між Білоруссю та Росією загалом і немає — і вирішила, щотреба зупинитися на нічліг перший нормальний за поїздку, щоб уранціз новими силами проїхати митницю) )) переночували перед кордоном умотелі, а потім проїхали о 5 годині 10 хвилині ранку кордон. Пробігна спідометрі був 18017 км (з виїзду пройшло 2481 км), середнявитрата — 6, 5 літрів. Парканчиками (! ), непоганих за масштабамистад корівок та табунів коней, відсутності засід даішників у кущах– дороги російські – це сум. Пішли похилі і підгнили хати, неадекватно розставлені знаки, відсутність стад і табунів, затенаявність кущів з гідддшниками. Про Росію та Пітер — див. Унаступній частині :)
" Було просто моторошно дізнаватися і намагатися переносити описанів книзі події на навколишні місця… Виїхали з Бреста близько 12, піддощем. Тоді я вже зрозуміла, що план А не вдасться здійснити ітреба їхати за планом Б — тобто безпосередньо через Мінськ іВітебськ у бік Пітера, інакше ми ризикували не встигнути до обіду24-го числа в готель у Пітері… По дорозі у нас залишалася Хатинь таДальва — спалені фашистами села… У 17-30 були в Хатині. Там не булослів. Не було дітей, що бігають і веселилися, як на площі вбрестській фортеці. Були лише поодинокі удари дзвона.
Колишні будинки…
Кілька сімей приїхали з дітьми та ходили територією меморіалупаралельно з нами. Я зупинилася фотографувати одну з меморіальнихплит із написом, і з боків від мене зупинилися мама з дитиною татато з дитиною. І кожен своєму дитині почав читати напівголосно, щонаписано на плиті… І дітлахи уважно слухали, присмирілі, з широковідкритими оченятами… Це просто враження на все життя. Після Хатиніна Дальву мене вже не вистачило, надто багато емоцій. Поїхали докордону. Чомусь я забула про те, що кордони як такої, з чергами тамитниками, між Білоруссю та Росією загалом і немає — і вирішила, щотреба зупинитися на нічліг перший нормальний за поїздку, щоб уранціз новими силами проїхати митницю) )) переночували перед кордоном умотелі, а потім проїхали о 5 годині 10 хвилині ранку кордон. Пробігна спідометрі був 18017 км (з виїзду пройшло 2481 км), середнявитрата — 6, 5 літрів. Парканчиками (! ), непоганих за масштабамистад корівок та табунів коней, відсутності засід даішників у кущах– дороги російські – це сум. Пішли похилі і підгнили хати, неадекватно розставлені знаки, відсутність стад і табунів, затенаявність кущів з гідддшниками. Про Росію та Пітер — див. Унаступній частині :)
" Кілька сімей приїхали з дітьми і ходили територією меморіалупаралельно з нами. Я зупинилася фотографувати одну з меморіальнихплит із написом, і з боків від мене зупинилися мама з дитиною татато з дитиною. І кожен своєму дитині почав читати напівголосно, щонаписано на плиті… І дітлахи уважно слухали, присмирілі, з широковідкритими оченятами… Це просто враження на все життя. Після Хатиніна Дальву мене вже не вистачило, надто багато емоцій. Поїхали докордону. Чомусь я забула про те, що кордони як такої, з чергами тамитниками, між Білоруссю та Росією загалом і немає — і вирішила, щотреба зупинитися на нічліг перший нормальний за поїздку, щоб уранціз новими силами проїхати митницю) )) переночували перед кордоном умотелі, а потім проїхали о 5 годині 10 хвилині ранку кордон. Пробігна спідометрі був 18017 км (з виїзду пройшло 2481 км), середнявитрата — 6, 5 літрів. Парканчиками (! ), непоганих за масштабамистад корівок та табунів коней, відсутності засід даішників у кущах– дороги російські – це сум. Пішли похилі і підгнили хати, неадекватно розставлені знаки, відсутність стад і табунів, затенаявність кущів з гідддшниками. Про Росію та Пітер — див. Унаступній частині :)
" Кілька сімей приїхали з дітьми і ходили територією меморіалупаралельно з нами. Я зупинилася фотографувати одну з меморіальнихплит із написом, і з боків від мене зупинилися мама з дитиною татато з дитиною. І кожен своєму дитині почав читати напівголосно, щонаписано на плиті… І дітлахи уважно слухали, присмирілі, з широковідкритими оченятами… Це просто враження на все життя. Після Хатиніна Дальву мене вже не вистачило, надто багато емоцій. Поїхали докордону. Чомусь я забула про те, що кордони як такої, з чергами тамитниками, між Білоруссю та Росією загалом і немає — і вирішила, щотреба зупинитися на нічліг перший нормальний за поїздку, щоб уранціз новими силами проїхати митницю) )) переночували перед кордоном умотелі, а потім проїхали о 5 годині 10 хвилині ранку кордон. Пробігна спідометрі був 18017 км (з виїзду пройшло 2481 км), середнявитрата — 6, 5 літрів. Парканчиками (! ), непоганих за масштабамистад корівок та табунів коней, відсутності засід даішників у кущах– дороги російські – це сум. Пішли похилі і підгнили хати, неадекватно розставлені знаки, відсутність стад і табунів, затенаявність кущів з гідддшниками. Про Росію та Пітер — див. Унаступній частині :)
Коментарі5
Грандіозна поїздка! Всі гад так хотілося подорожувати ... А скільки у вас все дорога часу зайняла?
Дорога до Пітера 2,5 діб — але це разом із ночівлями та оглядом пам'яток у Білорусі. Назад їхали прямо від Пітера до Маріуполя — вийшло 1,5 діб, з одним ночівлею та пробками по М4.
Дякую за пораду! Все одно фотки передали атмосферу на всі 100!)))
СУПЕР! Читаєш і кому до горла накочується. Дуже хочу з'їздити до Бреста. Скористаюся досвідом з приводу кордону)) Фотографії - відмінні, шкода замало. Чекаю наступну частину)))
Спасибі, щодо кордону - можна спробувати не через Нову Гуту, а через сусідні переходи, можливо там менше натовп) А по фотках, на жаль, ліміт, намагалася впхнути все найцікавіше)