На в'їзді до Греції нас зустріла подвійна веселка :)
До Емпесосу (це глуха) селище в долині між хребтами) ми під'їжджаливже темно, при світлі повного місяця, воно дуже моторошноосвітлювало вершини і власне саму гору, з якої треба булостартувати. Вдень вона не повинна виглядати так страшно)))) У селодоїхали вже годині до 11-12 ночі, щоб оселитися в готель — нехотілося будити господарів, тому вирішили перекусити і поїхатипоставити поруч зі штатним лендингом намет і в ньому переночувати.дуже жалісно попросили їсти, спеціально розтоплюється пекти, щобприготувати їм поїсти)))) Причому коли ми вже поїли і запиталискільки з нас - замість відповіді дивак став турбуватися про те, деж нам спати і запропонував диван)))) Тут варто згадати, що вглухих грецьких селах люди абсолютно стерильні в англійській, ікрім грецької ні на якій не говорять)))) Тому доводилосявисловлюватися виключно жестами :)
Відмовившись від дивана, ми погнали до лендінгу. І там на насчекав сюрприз. Прекрасне посадкове поле виявилося обгородженимколючим дротом, тобто. Намет на ньому не поставиш. В результатіпошукавши трохи по околицях дикі поля і не знайшовши такі, мивирішили висунутися ближче до моря і кемпінгів. Треба сказати, щосерпантин, що веде до моря з Емпесоса, дуже суворий. Різкий, безогорож, з урвищами, що веде через кілька перевалів — ми нарахувалитри спуски-підйоми. Проїжджали ми його при світлі все того жповного місяця - дуже атмосферненько :) Десь у середині шляху сталозустрічатися дуже багато каменів на дорозі - а трохи далі мипобачили і причину цього каміння - стадо гірських козлів :) На парустад ми натикалися потім ще кілька разів. Причому частеньковиходило так, що ватажок розлігся прямий посередині дороги — іоб'їжджай його як хочеш))) Нахабні вони такі! вже не залишалося —розкинули намет прямо на першому майданчику між горами з видом назатоку. Прокинулася я від бекання козлів, що гуляли по навколишніхскелях) Висунулась з намету - а там краса! Ясна чудова погодка, синє-синє море, квіточки на галявині)
Вигляд з намету
Вигляд на іонічний затоку
Стіна з кактусів по дорозі в Емпесос
Ті самі гірські козли, що кидають каміння на дороги
Вигляд на долину
Лапка на оглядовому майданчику
Універсальна територія — сонячні батареї + скотарня :)
Та сама кафешка, де нас нагодували о 12 годині ночі :)
Готельчик
Швиденько склалися і поїхали назад в Емпесос, селитися в готель істартувати на страшну гору :)
/>
У денному світлі вона дійсно була не настільки жахливою, як примісяці. І я навіть знову почала сподіватися, що зможу-таки з неїстартувати :)
Дорога на старт. У щебені, дуже неприємно і страшно нею їхати було.Але ні фотки, ні відео не передають реальної картини :)
В'їхали нагору — стали виглядати птахів, що крутять потоки. Однакптахів не спостерігалося… Довелося запускати першим Тоху (оскількимені першою було страшно летіти))). Не випарив, птахи все ж таки недурні, коли погоди немає — вони не парять)) Видно сиділи там погніздах і дивилися як цей псих парапланерист шукав потоки)) Післяцього зльоту ми ще раз в'їхали нагору, але я так і не стартувала —включився зовсім потворний штиль — і я не могла вивести крило. Апереднім стартом стартувати по стрімкому каменю, що обсипається, мені якось не хотілося… Антон вдруге все-таки трохи випарував, полетів довше. Але погода була зовсім слабкою. А прогноз наступногодня нас зовсім не порадував, і вирішили ми наступні два дніпровести на острові Лефкас, сподіваючись на бризові польоти.br/>
Про це в наступній частині :)
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.