Лефкас, частина 4
Отже, ми повернулися в Крушево. Повернулися повні рішучостіполітати, раз вже всю дорогу не щастило з льотною погодою — тотепер точно мало повезти)
Біля будиночка
На старті ми зустріли місцеву школу акропілотів, які дужеактивно займалися наземною підготовкою) Потім довго чекали стиханнявітру.Поспілкувалися з місцевими пілотами — і вони нам сказали, щотут є ще українські пілоти! І тут бачимо — на старт заїжджає щемашина з донецькими номерами))) Несподівано і приємно :)З'ясувалося, що одного з хлопців Антон навіть знав по якимосьзмаганням) Світ тісний! > Вивод крильця
І пішла на зліт
спіралім
Відлетівши трохи подалі від старту, щоб точно не впилятися вдерева, я вчепилася мертвою хваткою в перший термік) Він бувслабенький зовсім, але не можна було його кидати, вкотре безславнопросвистіти вниз мені дуже не хотілося. Ледве вишкрябавшись у ньомудо пристойної висоти, я потрапила ще в пару хороших терміків, зякими поставила свій новий особистий рекорд — 1734 метри висоти) Цеметрів на 300 вище за старт.
За мить до особистого рекорду — 1734 метри висоти :)
Вигляд звичайно відкривається з такої висоти зовсім неймовірний —на обидві долини, на маленьке Крушево, на хребет… Щастя моє булобезмірним) Однак далі я припустилася найбільшої помилки — так якмені стало страшно — раптом просиплюся над Крушевим, в якому язовсім не бачила місць, придатних для посадок (для недосвідченогочайника, яким я є) — то я вирішила йти назад у долину. І тут я іпотрапила в низхідний потік -4, 6. Тупо ліфт вниз. А піді мноюдерева. Зверху це виглядало ніби у мене крило пішло в парашутування... Вставши на аксель і стиснувши зуби я на всіх парах, наскількидозволяє моє крило, помчала до найближчого поля. На щастя, дотяглата приземлилася нормально. Але мрія про маршрут так і залишиласяпоки що мрією… Антон пролетів під 25 кілометрів того дня, погодабула маршрутною) А я поки що лошпень, але сподіваюся, всепопереду)
9го травня ми вирушили у бік будинку, через Болгарію та Румунію… Якзавжди, Україна зустріла неласково — жахливими дорогами. Місцеві вкурсі, наскільки прекрасна у нас дорога від Рені через Ізмаїл наОдесу… Єдине, що гріло душу — що здається ми встигаємо політати ітут у нас, на Одещині, якраз погода на підході :) Власне так івийшло, і ми дивно полетали 10го в Червоному Куту :) На цьому все, дякую всім,
Коментарі7
Дуже вразив Ваш звіт!Спасибі.
Рада, що сподобалося) Вам дякую за відгук )
традиційні ноги)))
Так, я поки що побоююся в польоті (тим більше в термічці) знімати з монопода, щоб були не тільки ноги в кадрі)))
Краса! Ренні-Одеса як завжди ze best!
Та не те слово) напевно просто нас так привчають, що інші дороги, порівняно з цією, ще дуже нічого!
Цікавий звіт! Inspired )