Знахідка століття

Поки автомобіль стоїть і чекає весну, у мене є час прийти в себе іусвідомити те, що сталося. Адже покупка Сірокко 2 в такому стані цяподія більш непересічна, ніж придбання моєї е30 з пробігом 137000км. Спортивних купе флегматичні дідусі їздять рідко, тому, дотеперішнього часу Сірокко повинен був, як мінімум, пару разівударений і три рази перефарбований повністю, підварений ізаколханий.А під капотом ще років десять тому оселився б KR наСічне…, цього не відбулося.А все тому, що знаходився автомобіль управильних руках.З 1996 по 2013 рік у нього був одингосподар.Судячи з нинішнього стану, ця людина машину любилапо-справжньому.
цього класу теж не слабо отримували під хвіст :) Безлімітніавтобани тому чудово сприяли. Вінницький авторинок 90-х я пам'ятаю, ніби це було вчора. Найбільший перевалочний пункт, куди з'їжджалисяпокупці з усієї країни. І навіть тоді виявити там спортивне купе увідмінному стані було непросто. Усі яскраві екземпляри я бачив. Їхможна перерахувати на пальцях двох рук. Так ось, Сірокко 2, який бимені захотілося тоді купити, попався там лише одного разу. Це бувчорний GTX. Зовні аналогічний моєму, а ось топовий мотор — 1.8-16Vна 139 сил. І просили за нього 5500 $. Це було навесні 1996 року. Ав червні мені отримувати посвідчення водія. Тому інтерес до цьогоСірокко був далеко не пустим. Саме такі автомобілі викликали у менеособливий інтерес. Ми з другом ходили навколо нього на авторинку таоблизувалися. На відміну від більшості роззяв, я добре знав, що зафрукт стоїть переді мною :) Вісім секунд до сотні! У ті роки цяцифра зводила з розуму ... Пам'ятаю, я присів за кермо, озирнувся, здивувався такій низькій посадці. Продавець підняв капот. Очевидно, захотів остаточно добити студентів серйозним агрегатом. Мипомилувалися зовнішнім виглядом могутнього KR та попросили завести.А Сірокко запускатись не захотів… Забирали його з ринку на шнурку.Потім я бачив його в автосалоні, де продавали вживане авто зНімеччини. Подальша доля машини мені невідома. Але з упевненістюможу заявити, що по кузову та салону мій Сірокко виглядає ще краще.А уявити подальшу біографію того GTX не складно. Купив його, найімовірніше, молодий мажор. Якщо на ньому не злетіли з дороги вперші тижні після покупки, він цілком міг дожити до початкунульових. Саме тоді мажор пересів на машину дорожче, а Сіроккопродав менш забезпеченому, але не менш гарячому. І пішла активна, щоденна їзда. Відсутність пристойних доріг, сіль та хімія назимових дорогах. З'явилася корозія. Згодом почав напружувативитрату палива. Хтось із кривими руками вліз у механічний інжектор, машина перестала адекватно працювати… Далі навіть продовжувати нехочеться. Все це я спостерігав у ті роки. Можу сказати, що напочатку нульових купити спортивне купе 80-х початку 90-х у стані "цукерки" вже було дуже складно. Я пам'ятаю всі ці Прелюди зтріснутим шпаклом, гнилі Селіки та Коррадо з нагнітачем убагажнику. Найчастіше лиса гума, протерте сидіння водія, базарнеспортивне кермо і ручка КПП, кустарні підкраси ... Було це 15 роківтому. Тоді я пристрасно хотів спортивне купе. Нічого пристойногокупити не вдалося. Тому сьогодні я як ніхто інший розумію цінністьСірокко в такому стані. Це просто неймовірно. І ніякі вітчизняніавто з мінімальними пробігами, з 80-х, не зрівняються заунікальністю цієї знахідки. Дідусі-проліски таких напружили погаражах чимало :) А ось спортивних купе, з яких здували порошинки, раз-два і влаштувався.