З чого все почалося

Привіт, друзі! )
Хочу поділитися з вами шматочком історії з життя. Вашій увазіпредставляю автомобіль мого батька - ВАЗ 21063 1987 року випуску Цеавто тато придбав у далекому 1987 році з рук, тому що тоді буловажко купити класику із заводу, і ось досі ця шісточка служитьнашій родині вірою та правдою, яка мені прищепила любов до класики, та й до автомобілів взагалі. Скільки я себе пам'ятаю, стільки ядоглядав її, мив і забирався в салоні, допомагав татові в ремонті, все розпитував, що та як, навіщо і чому, а тато з радістювідповідав на всі мої запитання:Пам'ятаю, як було мені років 13-14, і я почав проситися за кермо, і тато пускав покермувати, сидячи наколінах... А я тільки те й робив, що балдел. Круто було кермуватиавтомобілем! .. Згодом заслужив довіру, і батько пускав за кермо вжей педалювати.От же відчуття були… не передати словами.безпосередньо вникати в будову автомобіля, принцип впливу різнихвузлів і механізмів. Пам'ятаю, тато довірив мені змінити редуктор, для мене це було тоді найважче завдання. І я впорався). Ось так із'явилася у мене тяга до авто. Але я ріс, невдовзі 18 років, пішоввчитися на права. Відучився, через місяць після того, яквиповнилося 18, одержав права! ) Радості повні штани (ну самірозумієте)). Приїхав додому, весь такий модний, з правами, і татомені каже "хочеш покататися? " І тут мене видали палаючі очі, ясказав "ну можна було б"))) Здивувався я від щедрості батька тоді, чесно. І ось, мої перші покатушки ( "недовго (! ), Недалеко (! ), Раптом що - дзвони"). Поїхав кататися, радий був як маленькадитина, до того моменту, поки не помітив, що на датчику температуристрілка пішла далі за 90. Тут у мене відразу істерика, до будинкукілометрів 50, че робити те, все начебто на місці, ОЖ є, чому неостигає - хз. Потихеньку поїхавши додому, з 15 хвилиннимизупинками, щоб охолонув мотор. Приїхав, отримав знатну порціюбатиних підулів))) Причина, виявилося в тому, що розсипався шківпомпи. Ну та гаразд, тато сказав "це досвід, нічого страшного", зробили ми все, правда довелося знімати ГБЦ для ремонту, алезробили. Чому шків розсипався саме тоді, коли Я сів за кермо — доля:)
І так от, набираючись досвіду, навчився я їздити на класиці, допомагав ремонтувати татові, бо цікаво було.
< /Але все не те, хотілося свої колеса. Почав уже заглядати наRST, і потихеньку почав збирати гроші. І ось, відбулося, купив своїколеса, свою шість :)
Але все одно, іноді як сяду в ту, яка навчила любити авто, в ту, яка навчила їздити, так і на душі добре стає, від цих ріднихсидінь, нехай незручних, але рідних, добре стає від запахувсередині, від запаху жигулів, який не сплутаю ні з яким іншим.Якось так. Кузов весь у рідному металі, але вже втомлений. У планахна наступне літо на всю зайнятися машиною. Свою віддам татові увикористання, а цю реставруватиму. Буде просто класика. Без зайвихпластмас та гумок. На хром ковпаках, можливо, і на фліперах. Але цевже інша історія! ) Дякую тим, хто дочитав до кінця. Давно хотівподілитися з вами шматочком із життя.
Ні цвяха ні жезла!