Встановлення дверних ручок від Пасата-4 на Ауді-100 (С-3).

У кожному автомобілі є чирей на дупі, який псує всю картину маслом.У «С-3», це, безумовно, т.Зв. «куркові» ручки дверей. Як відомо, вподальшому на так званій «перехідці» ця проблема була вирішена, атому щасливі (без лапок) власників «клавішних» ручок можутьзакінчити читання цього «опусу», а ось з «невдахами» я хочуподілитися своїм баченням вирішення цієї проблеми.

Отже, Господа Присяжні Засідателі, що ж я зробив після покупки«Ластівки»?

був зламаний), а на водійських дверях було зафіксовано наявністьвідсутності ручки як такої. Попереднього господаря мало хвилювалитакі дрібниці, як, втім, і виюча КПП з сепаратором задньогопідшипника первинного валу, сухі передні стійки, поточний радіатор, стукаючі н/кульові в комплекті з рваними сайлент-блоками по колу, гальмові шланги, що потріскалися, і непрацюючий «ручник».Довершувала цю сумну картину гума, що представляє собою «збірнуСРСР з цирку» і обфарбувала фарба «в колір».
Кожен, кому дісталася машина після такого «варвара», добре знає, про що йдеться…/>
Втім, йому (попередньому господареві) такі дрібниці не заважалиборознити простори Великого Театру Галичини, щоправда, лише вдень, бо фари теж не працювали через поломку «підрульника», а всерединувін потрапляв через заздалегідь опущене скло і лише тільки післятого, як польський антифриз прогриз головку блоку циліндрів, вінкинув своє «корито», як останній дворнягу, подихати під парканом, звідки вона, через півроку, і потрапила до моїх чіпких лап.

Не втомлюватиму читачів описом ремонту, скажу лише, що маючи усвоєму розпорядженні обладнаний гараж і не будучи обмеженим, як учасі, так і у фінансах, я здійснив перший робочий виїзд лише черезмісяць, та й потім ще довго і нудно доводив «напилком» «виріб» допотрібної кондикції. Втім, вистачить про сумне, настав час починатичесне буржуазне життя, а тому поговоримо про ручки.
/>
Поставивши комплект ручок, замовлених у Польщі, я, наївний, вважав, що вирішив проблему, але не тут було – «курки» зламалися через паруднів, але це мене не злякало, оскільки з'ясувалося, що їх можнакупити окремо. Якщо мені не зраджує пам'ять – два або тридолари/штуки. Проте наявність «курків» зовсім не означала їхньоїнадійності, оскільки ці «елементи» є повною «Г», здатною зламатисяв самий невідповідний момент.
Нарешті мені набридли постійні зборки-розбирання дверей через«курки» і я зробив їх у міру поломки з прутка та шматка прямокутноїтруби.
Здавалося б, все, тема закрита, але не тут було, оскільки вилізлаще одна «болячка» — облом корпусу ручки від припливу, що кріпить їїдо дверей, причому, якщо оригінальні (рідні) ще хоч трохи моглитримати навантаження, то «оригінал» » лопав від дотику ніжнихдівочих рук, не кажучи вже про «лапи» суворих галицьких«рогулів».
https://megadriver.org/p5479-remont-dvernoyi-armaturi-dverni-rucki
< /
Причину цього сумного явища пояснив ще Дідусь Архімед, якийгеть-чисто спростував твердження, що проти лому немає прийому –проти лому є прийом, ще довший лом!
< /p>

Як самі розумієте, йдеться про правило важеля – при згині ручки поцентру до вищезгаданого припливу прикладається згинальна сила, внаслідок чого він благополучно обламується.
Теоретично цього не може, т.К. Ручка має дві точки кріплення, алена практиці виходить повна нісенітниця, оскільки ручка не єжорстким елементом через те, що зроблена не з «чавуну», а зпластмаси, в результаті при спробі потягнути її на себе, вонавигинається по центру, ну а далі див. Вище. І якщо оригіналробиться з більш-менш міцної пластмаси, якщо це слово тут доречне, то «оригінал» роблять із відходів від виробництва дитячих горщиківз усіма витікаючими…

У цьому відношенні ручки від старих радянських машин дадуть стоочок вперед будь-якому сучасному «обмилку». Корпусу, тоді корпуссидів би, як влитий, але навіть мені, людині легені на підйом іщось робити таке не хотілося, що вже тут говорити про«КЛОЗетників».

Безумовно, що можна було спробувати зробити ручку з металу, бажано з «нержавіючої сталі», тоді б таку ручку не змогли б зламатинавіть брати Клички (ці славні хлопці відірвали б її разом іздверима), але прикинувши обсяг робіт і відсутність напівавтомата, атакож через свою лінощі, я відмовився від цієї думки. Натомістьпочав «ліпити» всякі підсилювачі з помножувачами та випрямлячамикорпусів. Виглядало це
Фу, як не естетично
, але як це не дивно, тримало ручки добре.

Як би там не було, але до цієї зими я їздив, але тут, як це завждибуває, в справу втрутився Його Величність Випадок.

З огляду на те, що на літо було заплановано капітальний ремонт зповним перефарбуванням автомобіля, то виникла думка змінити дверіна «клавішні», але тут виник один маленький «нюанс» — за нихпросили щонайменше 1 000 грн/шт ( 4 000 грн/комплект), що було дуженакладно, до того ж у Львові їх не було, а їхати кудись (напр. ДоЖитомира - Ще 1 000 грн на дорогу) не було бажання. Безумовно, щоможна було домовитися з продавцем про пересилання, що обійшлося бтрохи дешевше, але не люблю купувати кота в мішку, до того ж булавелика ймовірність, що ці двері довелося б доводити до пуття, а моїдвері вже були капітально «віддраєні» при попередньому фарбуванні 6років тому і нарешті, через якісь ручки купувати комплект дверей, це теж саме, що через миску холодця різати цілого кабана – відрубаводну ногу, а щоб нещасна тварина могла пересуватися, зробив йомумилицю з поліна, потім, при необхідності іншу, третю, четверту івсі справи! Все це призвело мене до думки про встановлення«євроручок» від «зубила», як це зробили деякі читачі, хоча голь навигадки хитра і я однажі бачив ось такі ручки на "с-3". Справа втому, що мої клієнти мають своєрідне мислення, оскільки вважають, що якщо вони щось зламають або відірвуть, то це мої проблеми, якщоя поставив це щось, не обладнане захистом «від дурня».

Маленький ліричний відступ:
У 90-х їхав я раз у київській маршрутці, що являла собоюпереобладнаний у «скотарство» вантажний «Мерс»-фургон. Неакцентуватимуся на його комфорті, а розповім лише про внутрішнюручку відчинення дверей - замість акуратного гачка, який за задумомконструктора невідомо де знаходився і який, напевно, був виламанийнервовими пасажирами, стирчав шматок водопровідної труби довжиноюсантиметрів під 30./b>
Це був наочний приклад грамотного ергономічного рішення - подібнодо того, як мені неодноразово доводилося кричати на здивованіспроби клієнтів відірвати ручку, щоб вони натиснули на «курок», такі тут все було дуже просто - натиснув на трубу вниз і вийшов, можнанавіть було це зробити "на підльоті" до зупинки, як це зробив намоїх очах один "квапига", а щоб двері при такому "екстримі" невідчинилися на 180 градусів, був обмежувач у вигляді шматкамотузки, прив'язана до стелі. Щоправда, при не повністю відкритихдверях він, точніше вона, вистачала пасажирів, що виходять напідборіддя, але це вже були їхні проблеми!

Так і «євроручка» є яскравим прикладом захисту «від дурня», щомені, як таксисту, вкрай важливо, оскільки тут все дуже просто —потягнув ручку і Сезам відкрився! Все було б добре, але тут вилізлапроблема через масу пропонованих зразків. Зрозуміти, які ж ручки єсправді оригінальними, неможливо було. Спроба з'ясувати на «Драйві»у «зубильників» ні до чого не призвела, а я ні в яку не хотівзв'язуватися з «оригіналом», див. Вище, тільки постачання наконвеєр і ніяких цвяхів! І ось одного разу возив я кілька годинодного « хлопчину» з невеликими дивностями – він з маніакальноюнаполегливістю намагався вичавити зі своєї «дев'ятки» 300 (триста)«коней»!
Для цього поставив турбіну, якийсь особливо хитрий впускнийколектор, «чіпував» і нарешті, що й призвело до нашого з нимзнайомства – намагався поставити «волговські» клапани, в пошукахяких ми й об'їздили весь Львів і чимало покрутилися околицями.
. Як бачимо, послідовники Серебрякова є і у Львові.

.

Немало я побачив диваків, але цей... Пару разів зганяє на трасі доМиколаєва (районного, а не обласного) — там 20 км відмінноїдворядки, а швидкість в Україні не контролюється зовсім черезвідсутність відеокамер та ДАІ на дорозі і можна їхати де завгодно іскільки завгодно, головне не відлетіти з дороги і знову встає наприкол - то поршня обірве, то шатун покаже «братську руку», прообрізане зчеплення і ШРУСи, що розсипалися, нічого й казати. Але щомені в ньому сподобалося, так це його невичерпний оптимізм -зробити поршневу на «дев'ятку» коштує всього якихось 200 $. Заодновін просвітив мене щодо цих зубилівських» «євроручок», якіламаються, як сірники. За його словами, люди неправильно відчиняютьдвері – необхідно великим пальцем руки впертись у корпус ручки ілише тоді рештою пальців тягнути скобу, а спроба потягнути скобу насебе, особливо при заблокованих дверях призводить до плачевнихрезультатів.
Після того, як у нього зламали кілька ручок, він знову поставиврідні. Наляканий таким песимістичним висновком знаючої людини, язвернув свою увагу на ручки від іномарок. Дуже мені подобаютьсяручки від «124-го» «Мерина», але не склалося, бо буквальнонаступного дня мені дістався комплект ручок від «Пасата-4»:- Везучоловіка, що напідпитку, в село неподалік Львова. . Дорогоюрозговорилися, виявилося, що в нього стоїть донор-«Пасат-4», а явізьми та й ляпни, що мовляв, шукаю ручки від нього.
Справа в тому, що ці ручки завжди приваблювали мене своєюмасивністю, я б навіть сказав, якоюсь брутальністю і я прикидав, щотакі ручки дуже органічно виглядали б на «Ластівці». Той ухопивсяза цю тему:- Скільки я повинен буду? />
-100 грн.
-Забирай комплект ручок за ці гроші. По руках?
Чому б не по руках, коли на розбиранні вони йдуть по 150 грн/шт(600 грн/комплект), до того ж газу у мене пішло на 20 грн. Отак яменше, ніж за один долар купив комплект ручок.
Як бачите, таксистська робота має не лише свої мінуси, а йплюси.

Порівнявши вдома ручки з рідними, побачив, що за розмірами вонипрактично однакові, але корпуси, особливо на задніх ручках, у нихрізні і доведеться добре попрацювати «напилком», щоб поставити їхна місце.

<
До того ж з'ясувалося (на «Драйві» у «Пасатчивів»), що і ціручки ламаються, як кришталеві!

Виявляється, Що вся проблема впирається в переднє кріпленнякорпусу, яке являє собою пластмасову скобу, що фіксує корпус і маєне гарну звичку випадати, в результаті чого корпус тримається надвері тільки на задньому кріпленні, ну а що в цьому випадку буває, я вже писав. Дана скоба є моторошним деСИфицитом, на кшталт кнопокблокування дверей і буває тільки оригінальною, а тому коштує шаленігроші і термін її доставки на «Екзисті» становить тиждень ібільше.
Дзвінок «продавцю» нічого не дав:< br/>
-Вибач, але нічим допомогти не можу, собі поставив.
На розбірках теж не порадували. Такі дрібниці мене лише смішать, аякщо так, то можна зробити її з чого-небудь придатного, але язадумався:— Мало зробити скобу, треба зробити так, щоб вона невипадала, значить необхідний ще якийсь фіксатор цього фіксатора. Нуце аж надто, та й взагалі, чому ця скоба повинна закручуватися, адже можна зробити її надійністю, що прикручує зі 100% відвипадання.

Сказано-зроблено, як бачите таку скобу з чотириміліметрового«чавуну» втратити не можливо. Змінив кріплення на гайки.
Гвинти вкручуються через просвердлені отвори в корпусі і практичнонепомітні при встановленій скобі. Вкрай бажано робити конкретнупластину під конкретну ручку, свердляючи отвори через ручку, втім, якщо у Вас є доступ до відповідних верстатів, то робіть однаковіотвори як у ручці, так і в скобі.

Далі справа пішла до встановлення ручки на двері.
Почав я з лівої задньої. Корпус і скобу і не міг не оцінити якістьпластмаси, що застосовується - це Вам не «оригінал», а справжнянімецька якість! Для початку «
напилком» розширив отвір під корпус.

Оскільки зад корпусу не влазив, вирізав шматок задньої стінки, виготовив з бляхи 1, 5 мм нову стінку і приварив на місце. Цього«гуталіну» в мене залишилося після встановлення підсилювачівпорогів і самих порогів. Варив не поспішаючи, постійно охолоджуючимокрою ганчіркою зовнішню частину дверей. Шви зашпаклював, погрунтував і пофарбував нітрофарбою з балончика. Як не дивно, алепотрапив практично «в колір». Перед ручки, а точніше сказати —скоби, нічим не кріпиться, а просто вставляється в старий отвір, зякого дістав рідну пластину в гайкою, а потім трошки розширив йоготим самим «напилком».
Вставляється ручка в нього через гумову прокладку товщиною 8 мм, виготовлену зі старого переднього «жигулівського» бризковика.
< /Запчастини на фото:989111, 121110
У центрі її робиться прямокутний отвір, вирізаний канцелярськимножем, а по краях диском 1, 2 мм зроблений кільцевий паз для того, щоб вона кріпилася в отворі.

Запчастини на фото:121110
Потім прокладка вставляється на місце, в неї ставиться скоба іолівцем робиться окреслення, після чого прокладка обточується нанаждаку.<
Встановивши ручку (у зборі) на місце, приступив до виготовленнятяги. Справа в тому, що на «Пасаті» цієї тяги просто немає черезіншу, більш високу установку замка, а тому важіль на ручці виконуєфункцію штовхача. На моє глибоке переконання це рішення набагатопрактичніше, ніж застосовуване на «С-3», але оскільки відступати небуло куди, то схрестив ведмедя з коровою, з'єднавши за допомогоюпари болтів М3 «пасатівський» важіль і «аудіївську» тягу.
< /p>
Окрилений успіхом, за день поставив праву задню ручку і приступивдо передніх.
Тут не довелося нічого варити, тільки просвердлив новий отвір підзадній болт і поставив між дверима і корпусом проставку 4 мм увигляді полегшеної гайки М8.
Оскільки вильоту старого штовхача в передній ручки не вистачало длявідкриття замку, зробив його заново зі сталі і приварив до ньогоподовжувач.<

Тут довелося трохи повозитися, оскільки потрібно було обійтиззаду скло і лише з другої спроби, коли готував машину дофарбування, вдалося домогтися легкої, без заїдань роботи, тоді жзнялася і додаткова пружина.
< /Ще поміняв гачок, що входить у скобу, оскільки рідний дихав наладан. І тягу блокування і повозитися із замками в ручці, точнішесказати – з'єднати кріплення тяги із замком, але й тут особливихтруднощів не виникло.

На лівих передніх дверях я не став поратися з вигинанням рідноїтяги відчинення дверей, а зробив нову.

> На двох ручках вилізла (розклепалася) вісь, зробив нові, щошплінтуються, а не розклепуються як, втім і на "с-3", з гвинтаМ5.

Ще одна неприємність виникла через відсутність однієї прокладкипід корпус, але я її виготовив зі шматка відповідного листовогопластику чорного кольору. Гума не пішла через те, що вилазила з-підручки, а пластик немає. br> . Досвід експлуатації.

Більше, ніж піврічний термін показав зручність відчинення дверей, вони відкриваються одним пальцем, не треба, як раніше згинатипальці, намагаючись намацати курок і дряпаючи нігтями фарби надверях. Всі ці вправи, гідні наслідування «щипачам» залишилися вминулому. Побічним ефектом від застосування цих ручок сталообережне закривання дверей клієнтами, бо коли він насилу потраплявусередину все з -за того ж «курка», то був глибоко переконаний, щозамок несправний, а тому бив дверима з розмаху і так цього разу, доводячи мене до білого гартування.

Ще однією перевагою установки цих ручок є можливість застосуваннястарих ключів від "с-3, для цього необхідно лише перебратиличинки.