За зимовими Карпатами. Частина друга - суп із фрикадельками .

Відпочивши пару годин, ми рушили в подальший шлях. Я з користювикористав тайм-аут, пам'ятаючи життєву мудрість:якщо хочешпопрацювати, ляж, поспи і все пройде!
А тому й «даванув на масу". Мої солодкі мрії перервалакоманда:«Рота, підйом! »
Вийшовши на вулицю, побачив, що вантажні роботи в основномузавершені, чекають тільки на мене, оскільки я запізнювався.
Зовсім не запізнювався, а затримувався!

А тому й поставився на "платне" місце в "паджеро".Хочу сказати, що "сарайчик" він нічого собі - на задньому сидінні розмістилися, особливо не напружуючись, четверо.

< Оскільки всі чекали тільки моєї команди, то я дозволив —Поїхали!
Збулася мрія ідіота — не я везу, а мене!

Об'їжджаємо по об'їзній Ужгород і повертаємо на Перечин Збоку течеВже, як завжди брудний до неможливості, це він унизу такий, а вгорах його вода чиста, як крапля горілки, вибачте заради Бога, води. Я замаслився з цією водою, чиста, як сльоза!
Проїжджаємо повз Невицький Замок (не коньяку, хоча той дуже навітьгарний — 10 «зірочок», це Вам не це, це Вам не те! ).

Далі прямуємо повз ресторан «Під замком» прямо на березі Вужа —місце нам добре знайоме, тут вся наша чесна компанія гуляла навесіллі сини Іри та Сергія.
< /p>
А ось і Перечин. Їдемо містом — яка ще об'їзна в горах? Він бруднийі обшарпаний, усіяний продукцією «творчості» бидлодизайнерів, загалом типове повітове місто «N» на безкраїх просторах«постсовка». За містом дорога йде на Великий Березний і далі наУжокський перевал та Турку –українську «Сибір» (найхолодніше місцев Україні). Ми цією дорогою їздили до 2010-го року, поки вона нестала не проїзною через «роботу» «Укравтодору».

Ця дорога коротша за М-06 на десяток кілометрів і через ценевеликий відступ про одного «таксиста». Цей Олух Царя Небесноговпіймав на Євро-2012 «карася» на Ужгород.
«Убив» у навігатор маршрут і той, природно, видав йому найкоротшудорогу. В результаті замість 4-х годин, він «пилив» 6, ледь нерозгубивши колеса по дорозі! Особливо йому «сподобався» перевал, який він «штурмував» узбіччям. Я від душі посміявся над цимнедотепом — жити у Львові, працювати на таксі і не знати дороги? —страх як не люблю гнати, стрімголов.
І якщо хтось ще захоче з підтюпцем «пробігтися», то ласкаво просимозаглянути сюди. Місця мальовничі, що нітрохи не поступаються М-06, але машин набагато менше, особливо на перевалі. Заодно можете статибіля річки і перепочити пару годин. Ми так завжди чинимо, залишилося справ за малим, почекати, поки дорогу відремонтують, може бути навіть цього року (гроші начебто виділено).

Ну це поки що в перспективі, а ми ж за Перечином повертаємоправоруч на Сваляву.
Починаються нескінченні карпатські села, що потопають влітку всадах і квітах. Добре. Найбільш яскраво їхнє прагнення виділитисявиявлялося в сірий і похмурий «совковий» час, коли НИЗ-З-З-Я булопобудувати щось нестандартне, лише «типовий» проект. Раз так, товони намагалися прикрасити свій будинок квітами та виноградом. У1991-му році я віз двох «братків» (російського і татарина з Казані)через Турку в Ужгород.
Так вони самі попросили, щоби не «світитися» і приїхати точно упризначений час. Навіщо вони туди їхали, я не питав, алевідчувалося, що зовсім не на пікнік (на узбіччі). Обидва дужеуважно розглядали дорогою — були тут уперше і все було їм уновинку. Особливо вразила їхня капличка (капличка), що стоїть прямона дорозі. Ніч, нікого немає, вона відкрита, біля ікони горитьлампадка. Збоку б'є джерело і стоїть чашка для пиття. Власне кажучикапличку тому і поставили тут, через це джерело. - І що, ніхто нелазить і не краде? віруючих.
-А чашка чия?
-Не знаю, якась добра людина залишила, я її давно тут бачу.
-А у нас би все переламали і ще й нагадали б прямо в джерело...

Довго вони їхали мовчки і тільки коли вже під'їжджали до Ужгорода, татарин, побачивши буквально потопаючих у зелені будинків і буйстваквітів у палісаднику з гіркотою розповів:
Живуть люди в чистоті та красі, а то у нас вивалять машину дровперед будинком і лінуються навіть прибрати кудись подалі… Так, таке я спостерігав у Росії (і в Україні теж неодноразово). Далекомені не треба ходити. У тому ж Городку, де я живу, вважається впорядку речей висипати купу піску або щебеню навпроти будинку ілежить вона, поки травою не поросте. Але все знову таки залежитьвід конкретного господаря і думки сусідів, не кажучи вже про якусьмісцеву владу.
Мій дід, Федір Григорович, розповідав, як чинили з порушниками вйого час- йти проти думки «Общества» було небезпечно, в селахживуть люди прості і можуть і по шиї накостиляти від щирогосерця.

Я трохи відволікся, але якщо вже почав про «братків», то закінчупро російського. br/>
Він, у вільний від основної «роботи» час, займався розписомкерамічної плитки. Старші читачі пам'ятають «асортимент» радянськоїплитки, її «забарвлення» і особливо «якість».
Робив це він не стільки для заробітку, а скоріше для задоволення, причому замовлень у нього було на пару місяців вперед. Вінзахлинаючись розповідав про технологію розпису, який лакзастосовував, який температурний режим, як напилював биті ялинковііграшки та інше… Здавалося б – рекетир, бандит, «бик», в трудомзакінчив чотири класи церковно-парафіяльної школи (відчувалося зайого лексиконом і кругозіром).
А в душі художник!

Я його підтримую — не талановитих людей немає!

Просто кожна людина має займатися тим, до чого в нього душалежить. Ось я таксую і отримую від цього задоволення - це моє! Ядуже сподіваюся, що він кинув своє ганебне заняття і став шановниммайстром - золоті руки.
З кожним кілометром дорога стає все гірше і гірше …
Сюди б «Рейсерів» з пиляними пружинами та «сімнадцятими» дисками —можливо хоч одна звивина в їхніх мізках і закрутилася б употрібному напрямку.

Побачивши відповідний камінь, зупиняємось. Сергій покладає йогона «газ» — куди вона, рідна, з колії подінеться! Виявляється, унього пару рейсів на день.
Раз так, ознаки цивілізації очевидні! ми не знижуємо швидкості (черепашої). Дорога тим часом починає йти над самою річкою, що течевнизу метрах за десять — п'ятнадцять. Досить-таки неприємнівідчуття, коли машина крениться в мій бік — щось я поки що неналаштований на купання в крижаній воді.

Бачу мету, до якої рукою подати, треба тільки перейтиміст.

Тут Сергій, що- то прикинувши в думці, рвонув уперед. Дорогатим часом закінчується зовсім — далі розпадок. Об'їжджаємо зверхуготель і встаємо на паркування. Тут досить-таки затишно і чисто.Вивантажившись, спускаємося вниз,

переходимо через місток

Очевидно, що «клієнти» Козлевича і тут бували. На нас уже чекають, працівник якраз накладає камінчики в котел, щоб не підсмажилася«філійна» частина.

Для початку втікали на «оправку». «Зручності» розташованістрого на північ, близько п'ятдесяти метрів і являють собою«літній» варіант із природною вентиляцією замість задньої стінки таосвіжувачем повітря на цій самій стінці. Лізу в казан. Спочаткувода здається не особливо теплою, але в міру підкидання дров стаєзанадто вже гарячою. Ми її охолоджуємо, відкриваючи кран на трубі, доводячи до потрібної кондикції. Вода тут лікувальна (сірководнева)з невеликим заоранням. Він так вбирається в організм, що виходитьчерез шкіру ще три дні. Сама лікарня заснована ще за ІмператораФранца-Йосифа, Не одне покоління погріло свої кісточки на вогні.br/>
На переломі епох Розвинутого Соціалізму та Дикого Капіталізму всезахиріло, але як завжди водиться, знайшлися заповзятливі люди, яківідтворили та примножили.

Я що Ви хочете — здоров'я кожному потрібно! Таких «чанів»розлучилося всюди, як собак не різаних, особливо в саунах з«телицями», але все вони лише жалюгідна подоба лівої руки… Саметут, у Лумшорах (у Цимбора), знаходяться лікувальні чани, а непросто купання у гарячій воді.

Подібне купання відбувається і в японській лазні, тільки там воду вдерев'яній бочці гріють за допомогою розпеченого каміння, а тутчавунний чан гріється на вогні.
У російській лазні теж грієшся від душі, але тут дихається набагатолегше – легені не обпалює гаряче повітря. Щоправда, віником тутне помахаєш!

Зате додавши «спеції», можна зварити суп із «кракадельками» (такказав мій син Стасик), помішуючи в міру готовності.

«Ящик не бреше, в Україні дійсно варять суп, причому не на простійводі, а на мінеральній, тільки не з немовлят, а з Набридливих інабридлих дружин! Вуса, лапи та хвіст Рога, копита і хвіст у кухарязаретушовані моєю «Н». Вона працює дизайнером у поліграфії та єпрофі у своєму ремеслі. Для неї таке зробити пльову справу, як імені звалити двадцятиметрове дерево у своєму дворі.

Перехідний жовто-блакитний прапор і звання «Кращий за професією», атакож вимпел «Ударник капіталістичної праці», є яскравимпідтвердженням цього!

Написавши це, я замислився. А можливо варто кинути таксувати ізайнятися дуже прибутковим бізнесом? Уявіть собі наступнукартину:

Вам набридла «стара» дружина і Ви не знаєте, як стати знову«неодруженим» чи «Мусик-Пусик» сказала, що майбутньому «бебі»потрібен буде справжній батько, а не «недільний тато».
< /p>

У розпачі Ви не знаходите собі місця і не можете спокійно спатинавіть «перебуваючи у відрядженні» (біля «Мусік-Пусік»).

Розлучення і «дівоче прізвище» коштують недешево, і можутьзакінчитися дуже сумно. (читайте Т. Драйзер. «Сестра Керрі»).

Я ж цю проблему вирішую швидко і відносно дешево. >
Зустрівши Вас разом з остогидлою дружиною на вокзалі або ваеропорту, відводжу до біса кухарів, Ви отримуєте довідку зсільради, про те, що Вашу дружину з'їли «Гуцули», швиденькоповертаєтеся додому, подаєте заяву до суду і все ---Ви вільналюдина! />
1----суддя теж дивиться «зомбоящик»
2----плем'я «Гуцули» дійсно існує. Після тривалих пошуківз'ясується, що це ті ж українці, лише «дикі», що живуть далеко вгорах. Острови Борнео. Його губернатор це підтвердить! Будь-якийсуддя, а вони люди дуже практичні, розуміє, що час міняти«застарілий девайс» на кухні (якщо суддя чоловік) або «пивне пузо», що лежить на дивані (якщо суддя жінка. Особливо їх підштовхує доцього досвід Алли Борисівни). Дайте йому мій номер телефону +38 09357 56 836.
Все інше, це справа моєї техніки.
4----довідка із сільради буде визнана дійсною.
Ревізора, який спробував перевірити її справжність, я знову такизустріну особисто. Від нього залишиться тільки «ріжки, та ніжки», та нова довідка із сільради.
що поручик був такий вигадник, такий вигадник! А от, як щододовідки з Турківського лісництва, про те, що Вашу дружину з'ївведмідь!

Рваний закривавлений кросівок «Аbidas», привезений з Карпат, дозволить з легкістю пройти тест на ДНК.

ЛПП, аж ніяк!

Ви даремно не читаєте українські новинні сайти. Випадки нападуведмедів на людей у ​​Карпатах не поодинокі. Тільки цього року їхбуло кілька. Не ходіть, маленькі діти до Африки Карпати гуляти!

Довідка тим більше не проблема.
Особисто бачив довідку, видану лісничим гр. …, про те, що тойзаблукав у лісі і був виявлений лише на третій день цимлісничим!

Форс-мажор є вагомим аргументом проти звільнення за прогул Такожне вважається прогулом відведення корови до бика, кози до козла, курки до півня і тд. І тп.
З «мурликом» даний фокус не пройде, всім відомо:кішка гуляє сама пособі і лише по весні з котом!

Так що, якщо Ви любите довго поспати, особливо з перепою«Мусік-Пусік», то

> заведіть собі козу та алібі забезпечено!

А з «продажними» я «добазарюся»!

>

Після зробленого мною всім бажаючим бізнес-пропозиції, продовжую.Приклад подає Оля, пірнувши з головою.
Крижана вода шумом скочується з гір і біля самої «варильної» вирує, влаштувавши вир перед спеціально покладеною смерекою. Ось томуканат і натягнутий для страховки, бо течія прямо таки збиває з ніг.» і тому йому поки що Н-І-І-З-З-З-Я! Я скажу, що перепади з вогнюта в лід, а потім знову в полум'я дають серйозне навантаження наорганізм, а тому про всяк випадок поки утримався, а ось післядругої «купелі» занурився з головою. Потім пішов у прилазник, а тамна столі вже стоїть чай з медом (натуральним карпатським). Тутпішов невеликий сніг (на вулиці було +1), але до нас усерединузалітають лише окремі сніжинки. Сергій розповідав, що прикольнобуває, коли чан засинає снігом, а ти сидиш у теплі і тількипосміюєшся. «Н», як завжди на висоті!
Для повноти картини тут не завадив би і жердина. Вона показала бсвою майстерність і на ньому.
А Вам, «дівчата» славного клубу С-3,