Заливаємо тосол і кипимо.

Благополучно купили 6 літрів тосолу та 5 літрів дисцильованої води.ще який нитка шланг киркнеться, щоб водопровідної не розбавлятиякщо че:)
Прибули на базу.Ну і як нам злити залишки тієї жижі, що ми ходили всистемі охолодження? Десь під радіатором має бути пробка. Але яминемає, ключі залишилися в гаражі...
О, ось внизу праворуч якийсь товстий патрубок... Його відстебнемо ісілимо. Заливаємо тосол.Турмаємо ковбасу з апендицитом, щоб повітряприбрати.Текс, знову доливаємо.Майже 5 літрів пішло.Порядок.
При огляді машини збоку помітив, що резонатор глушника висить якосьраком.
Глушник дивом висить на одній гумці, ще дві обірвані, кронштейнипогнуті. Але, ця справа поправна.
Переганяю Матильду до своєї квартири, їхати метрів 150. Щоб охоронузавтра не смикати, а одразу поїхати в Бровари вранці:)
Проїхав метрів 100, стрілка температури завалила в червону зону.Стоп! Глушу двигун. Дзвоню Денису.
— Даруй, дружбан.
— Привіт, дружбан.
— Я тут тосол залив, а тачка кипить.
— У відповідь — крики і мати, мабуть, Денису не подобається, колибіха кипить. — Ну, якщо тобі так пофіг, значить пофіг. Кипить ікипить.
Закінчуємо розмову.
Викурюю цигарку, знову дзвоню Денису.
— Так що вона кипить?
— Потрібно було раз — воз — душити! — І як це робити? — Бериплоскогубці. Відкриваю багажник, дістаю з ящика плоскогубці.
— Відкривай капот, на двигуні є такий маленький гвинтик.— Бачугвинтик.— Відкручуй. Вийде повітря, потім заведи двигун, заглуши, ізнову відкрути. І так кілька разів, поки тосол не поллється. — Васзрозумів. Кінець зв'язку.
Знаходжу гвинтик, роблю за інструкцією. Шшшш, потім буль буль.Пішов ще літр тосолу.
Цццц буууууууууум! Температура норм. Можна їхати.
Покотили:)