Легенди тепер твої...

Сімку я встиг сховати в гараж ще до першого снігу. Стоїть тамчистенька, сяє, радує око і чекає на весну —

> Хочеться покататися, але погода вже не дозволяє Поки тількикайфую від думки, що у мене є 750 е32) Цей факт вносить яскравіфарби в сірі будні.Прекрасно пам'ятаю, як ми з однокласникамиприйшли в бібліотеку на вулицю Льва Толстого, готувати реферат.Поки всі шукали необхідні джерела, я читав "за кермом") Замовивпідшивку 1988 року і побачив замітку про вихід у світ BMW 750i e32.Дивився і захоплювався. Але на неї не розраховані навіть найкращієвропейські автомагістралі. Тому, на режимах понад 4810 об/хв навищій передачі включається електронний пристрій, який прикриває двізаслінки та скорочує доступ повітря в систему живлення". Такимчином, максимальна швидкість обмежена 250 км/год — близько 70метрів за секунду… Я навіть подумати тоді не міг, що колись зможухоча б доторкнутися до цього автомобіля... А сьогодні він стоїть умене в гаражі... Ще й Хайлайн... Ні, я не прокидаюся серед ночі відщастя. Емоції з нинішнім фактом володіння нею, то розумієш, щожиття зовсім непередбачувана штука, вона сповнена неймовірнихсюрпризів і несподіваних поворотів. Бачу себе підлітком, зкаталогом "автомобілі світу 1991" в руках, який приголомшенодивиться на ціну BMW 750iL - 134000 дойчмарок! За ці гроші вНімеччині можна було придбати десять ВАЗ 21083) стане літньою і вінзможе її придбати, то ми, радянські діти, були впевнені, що нам дотаких автомобілів, як до Місяця. Але все склалося інакше. Сьогодніти повертаєшся з магазину з буханцем хліба в руці і бачиш у своємудворі таку картину — стоять дві легенди 90-х. І вони обидві – ТВОЇ! Причому в такому стані, що не соромно людям показати) адже меніподібна картина навіть насниться не могла в юності. Про такіавтомобілі і мріяти було страшно. Адже в 1993 році BMW 750iLстартувала вже з позначки 154 000 марок, а Mercedes S500 від 129030 ... Шкода не нагадала мені тоді циганка, що у мене вони будутьодночасно. З яким оптимізмом і наснагою я б ішов по життю ) Не всімене зрозуміють звичайно. Для нинішніх юнаків ці машини не маютьзначення, що для людей мого покоління. Та й серед моїх ровесниківчимало таких, які вважають е32 або W140 старим мотлохом. Мовляв, цевсе минуле, і нам уже не за статусом. Соромно в пристойномусуспільстві здатися. Подумають, що бізнес дав тріщину. Потрібно йтив ногу з часом. От і нехай крокують.А я отримую задоволення відможливості зганяти в дитинство на "машині часу" в образі такихчудових екземплярів)