Підніжка, поріжок BMW і петля лючка бака)

Знову запис про дрібні виправлення великої помилки під індексомЕ39. Одні з них з'явилися від часу, інші від рук, треті від ніг.Але найбільша помилка з'явилася від моєї голови, вірніше відвідсутності в ній вмісту та наявності вакууму, і ім'я їй BMW.Постномер якісь там цифри, поїхали…
І так, перепрошую, що мої не амбіції втілені в цей чорний абсурдвиходять із затримкою майже на рік.

Багато хто знає таку проблему цього кузова як іржа, декоративнінакладки на порогах.
Від часу гумова окантовка на них дубіє, тріскається, розпадаєтьсяна молекули, влаштовує заколот проти ніг, рук і поганої голови.Хочате, що у мене проблеми було зрозуміло ще спочатку... У людини, якакупила 39-ту їх не може не бути.

У моїй машині цілий поріжок був тільки один.І той я переступив, купивши цю судому. А, ну і ще на передній пасажирській стороні...Всі інші були ретельно вбиті часом і бобрами, які перебралися зрудиментів порогів. 80 $, що в рамках авто, яке заправляєтьсятрансформаторним маслом і лагодити суто на монети виручені відздачі пивних пляшок, відібраних у бомжів, дещо дорого. Тому пошукцілих поріжків, як і сенсу всього цього, вічний і припиняється. Алез новим салоном мені насипали гору сміття, в надрах якої булокілька використаних шприців, пістолет системи Вальтер і кількацілих порожків, а один із них якраз водій.

В один чудовий день вирішив я його замінити, а заразом і майданчиквідпочинку лівої ноги. Вона дала тріщину, як моє життя, а ще даламожливість гладити лівою ногою неробочу вебасту, натираючи її яклампу Алладіна, в очікуванні, що вона запуститься. Але запускавсятільки процес розкладання моїх нутрощів і коробів негараздів. Саммайданчик знайшов на розбірці, не йшов, але хороша і краща за мою.Заміна дуже проста. Знімаємо внутрішній поріг, знімаємо гумку, викорчовуємо старий майданчик і засовуємо туди новий. Ну як нову, новою вона була ще за Єльцина. Тепер двері відкриваєш і вже краса.У Сонаті, що поряд проїжджає, а не в мене. Поріжок вже виглядає якновий, майданчик не провалюється під ногою, а тріщина залишиласялише в моєму житті. Ну і звичайно, це не все. Якось взимку, намагаючись відкрити замерзлий лючок паливного бака, я спочаткузламав шморгалку в багажнику, яка 20 років жила спокійним і мирнимжиттям, поки я не смикнув її як чеку від гранати, але у відповідьвибухнула не граната, а мій пукан, тому що я її відірвав.
А потім зламав ще й петлю, у спробі все ж таки його відкрити.Відкрив я тільки бажання спалити її до біса, а новий лючок довелосякупувати на розбиранні заради цілої петлі. Заміна не що б складна, але повозитися з викруткою довелося. Заодно підфарбував іржу білягорловини. Петля ціла, іржі немає, смикати більше нема за що. Єтільки залишки моїх нервів, за які ця мерзота щодня мене смикає.Смикає так, що в мене смикає око. Загалом, на цьому поки що все, панове. Епілепсії чорної турбодизельної судоми продовжуються разомз моєю депресією. В іншому турбоікарус їздить, все гаразд. В іншомусвіті, не в мене.
Велике спасибі всім за увагу та лайки. Це був Василь Чернявський, 37-й запис, чудово, йдемо далі…,