Вранці ми спеціально встали раніше, щоб було якнайменше трафіку надорозі, так само грала на руку інформація про те, що дорогазакрита, але знайомі велосипедисти, які там проїжджали днями ранішесказали, що блоки з дороги прибрані. … І тут починається магіяТрансфегераш. Тебе буквально розриває від того, що ти не знаєш щоробити — зупинятися на кожному кроці, щоб побачити пишність, щооточує тебе, детальніше, надихатися навколишнього. Красою, надивиться в пейзажі, або навпаки, втиснуться в сидіння, стиснутикермо, і чіткіше, гостріше, швидше атакувати повороти. Працюватипередачами, будувати траєкторії, різати кути у поворотах. І, цядвоїстість триматиме вас до кінця підйому.
Трансфегераш віддасть вам всього себе, і спустошить у відповідь.Емоційно. Ми піднімалися з частими зупинками. Намагалисянадивитись, сфотографувати побачене у фотографіях, але реальністькуди красивіша. .
Влада Румунії як би каже — кіна не буде
Але хіба нас це зупинить? І ми поїхали далі, і потонули вобіймах дороги ще глибше. Поступово, з підйомом, ми помітили, щогори, вмиті нічним дощем, починає заповнювати туман. >
Це не дало побачити нам з вершини всю ущелину, до рівнини, але йпобачене нами було чудово. На самій вершині ще лежав сніг. Дорогунагору чистили трактором, тож довелося почекати.
Люди у шортах та футболках, посеред літа, чекають, поки з дорогиприберуть сніг
Тунель через вершину, прогнозовано був зачинений сталевимиворотами. Але в них були відчинені двері, через які в тунельпросочувалися мотоциклісти та велосипедисти.Після того, як на собіперетягували свій транспорт через кучугуру.
Власне сам процес
Крім цього на вершині все було досить безлюдно. Готелі непрацювали. Як і торгові кіоски, що стоять уздовж дороги. Частину зних розчавили снігом, і їх відновлювали робітники до сезону.Походивши по вершині, зробивши всілякі види фотографій ми поїхаливниз. І, тут пічка в машині була дуже доречною, оскількитемпература була низькою, та й промочені ноги. Під час спуску мипроїхали через хмару, що піднімається, і зустріли знайомихвелосипедистів, які тільки почали штурм вершини. Пожартувавши натему, що допомогти побити рекорд їм допоможе тільки ведмідь з лісу, і побажавши удачі, ми поїхали далі. Повернулися у звичайнийсвіт.
Але, час проведений там - він нічим не виміряний.
Моє життя ділиться на два періоди - до того як я відвідавТрансфегераш, і після.
UPD:
Зібрав до купи відос із відеореєстратора — але, оскільки реєстратору мене сам собі на умі то відеозапис "рваний" — частини відеонемає, тому що регік часом просто перестає писати. Коли тачкаповернеться з фарбування - займуся ним.
Коментарі5
О, знайомі ведмеді ;))
дуже класний момент! Що говорити, чекаємо відео для повного ефекту телепортації на ці прекрасні краї!
футболочка із ск2! =)
Це просто космос! Я такого ніколи не бачив!
чи багато ми бачили. ) треба наступного року налаштовуватися і поїхати!