Розповідаю, як я докотився до такого життя.

Зрілість стала наполегливіше вимагати припинити безладну змінупартнерок постійний пошук кращої та ідеальної машини вихідного дня.Адже процес цей начебто і цікавий, і приємний, але чим далі, тимменше триває задоволення і радість. Від нової машини і швидшенастає головний біль з пошуком заміни і спрага нових емоцій віднової знайомої.Загалом, процес не те щоб зовсім утопічний, але нетакий солодкий, яким здається з боку. Що мене перестала цікавитипотужність.Ні, не зовсім звичайно.Я про повсюдне захопленнямолоддю, та й не тільки, божевільною динамікою - 400 к.С., 500-600к.С.. Заїзди 100-200 за 6 секунд і т.П. Особисто я став байдужий доцього зовсім.Безглузде заняття — до будь-якої потужності звикаєшшвидко, починаєш збільшувати дозу, а воно вже так неторкає.Зрештою, взагалі перестає торкатися.
Який вихід із цієї ситуації знайшов для себе я? .. Копати глибше.Має бути щось більше, ніж мода; більше, ніж заворожливі цифридинамічних характеристик. Хтось вибирає культові класичні авто, хтось купує авто, з яким пов'язані сильні дитячі враження, а комусьпотрібно просто подумати та згадати машину, на якій було простокайфово їздити, без усього це фону у вигляді понтовості, дорожнечічи статусності. . Це повинен бути "твій" автомобіль. Зрозумів, щомені по життю пощастило - існує автомобіль, в якому є все, щопотрібно:культовий статус - можу сміливо стверджувати, що тридцятка- одне з найкультовіших творів BMW за всю їхню історію; — естетикуBMW e28-e34 я вбирав з початку 90-х, коли в сім'ї були ці машини, причому було їм тоді по 5-10 років і мали відповідний стан, потімуже в середині 2000-х протягом 4-х років, і взимку, і влітку, практично кожні вихідні, я проводив з бомбічною 325i 30. Чудовопам'ятаю, що ніяка інша машина не дарувала мені простого ізрозумілого задоволення від водіння, ніяка інша машина не маєтакого легкого і вибухового характеру і ніяка інша машина не робитьз тебе пацана, який просто без потреби на будь-якій, навітькоротенькій ділянці, натискає сильніше на гашетку Просто, щобкайфанути про реакцію на газ, від стрибка вперед під соковитий звукмотора і вихлопу, а не просто штучного вихлопу, як на сучаснихмашин. А як вона виглядає! Це просто геніально. Геніально тапросто. Між істинно ретро-машинами, які безумовно мають своючарівність – з ними цікаво “спілкуватися”, вони приносять радістьволодіння; загалом, є свій “родзинки”, але про драйверськезадоволення за їх кермом говорити не доводиться, і машинами 2000-х, які стали швидкими та ефективними, але відстороненими від водія, важкими та штучними. Це дуже тонкий баланс і вкрай мало машин у цихтісних рамках. Так, з боку сучасної молоді, яка чекає недочекається, коли вже автопілоти витіснять з-за керма водія, тридцятка – це динозавр, але для старших людей, які ще пам'ятають ізнають про керування, а не про переміщення з пункту А в пункт Б, е30 – легка та потужна, маневрена та гостра, заводна та гаряча.Звичайно, є ще машини 90-х, які і гостріші, і потужніші, але тількичасто у них вже і побільше ваги, і товщі шумоізоляція. І відчуттявже не ті.
Тому, пазл склався і я зрозумів, що без тридцятки ніяк)