< /Повернувшись до села, до того місця, куди ми вночі намагалисязвернути, ми зрозуміли, що аби вирішили заночувати на тому місці, то вранці мали б приємний сюрприз у вигляді дуже сумирних сусідів, адже це була територія кладовища)))
Пройшовши цвинтар і далі територію храму, ми вийшли на холм, зякого виднілися руїни замку. Зустрівши шум річки, чистий повітря ітуман, що плив над водою. Прогнозувалося — зворотній шлях бувнабагато менш страшним, адже був день, було видно дорогу, і тому натрасу Е40 ми повернулися за якусь годину, за умови, що робилизупинку біля якогось занедбаного палацу.
< p align="justify"> По дорозі в Рівному швиденько знайшлихостел, де можна було б по людські відпочити і залізти під душ.Коли на тому кінці слухавки мені сказали, що треба під'їхати доавтовокзалу, у мене одразу закралася підозрення, що цей варіант —далеко не найкраща ідея, адже біля вокзалів зазвичай найбільшігадюшники. Так і склалося — це була кімната в хостелі на першомуповерсі старого совєцького двоповерхового будинку, з рванимлінолеумом на підлозі та перекошеними дверима)))
Зупинятися там ніхто не збирався, і ми поїхали до готелю "Ok", щона вул.Дворецька, 48. Не дорого, затишно і комфортно.
Трішки відпочивши, ми рушили відвідати прилеглі місця.
Та спочатку зупинились у центрі, щоб поїсти у вже добре знайомійпіцерії "шапіто". Коли ж уже поверталися до автомобіля, то якразбіля нашого Гелексі припаркувався його брат-близнюк. Було видно, якводій вийшов, з посмішкою окинувши оком на свою машину, і пішов посвоїх справах. Я теж не міг собі дозволити не примітити такузустріч. Першою зупинкою був "тунель кохання" в Клевані. Сюди своюмайбутню дружину, щоб зробити їй пропозицію всього, що в мене єцінного)
Сьогодні ми приїхали сюди вже як законна сім'я.
Комарі нас пам'ятали, тому намагалися скуштувати з особливоюзавзятістю.
Отже, ми зробили фото, купили магнітик, і поїхали далі.
Наступна зупинка — Колегіальний костел Святої Трійці, який хоч ібув у стані реконструкції, але вже відреставровані його частининеймовірно красиво відбивали лучі вечірнього сонця.>
Поруч із ним знаходиться Олицький замок, який (о диво, цього неможе бути! ) — функціонує як присхлікарня.
Сонце вже хилилося до обрію, як я сказав, що ще треба з'їздити наБазальтові столби. Прозвучало типово: "там їхати всього тридцятькілометрів", і ми рушили на північ.
Коли прибули до місця призначення — вже були сутінки, і почавнакрапати дощ.
Була мрія попити там чаю, але комарі і не надто приємного виглядухмари розігнали всі мрії, тому довелося швиденько фотографуватися ідавати драла звідти.<
І тут почалася злива…
Та така, та з такою молитвою, що моментами просто хотілосязупинитися, згорнутися клубочком, вкутатися в одеяло, і молитисяпро те, щоб вікна витримали весь цей тиск на них)
Тоді я сказав дружині, що якщо я ще раз, після 18:00 видамгеніальну ідею поїхати в незнайоме місце, підкріплюючи цеаргументом "туди всього тридцять кілометрів …" — в той момент вонаповинна боляче мене вдарити, щоб я прийшов до тями)))
Приїхавши в готель, ми виснажені завалилися спати.
< /
"щоб я прийшов до тями)))
Приїхавши в готель, ми виснажені завалилися спати.
"щоб я прийшов до тями)))
Приїхавши в готель, ми виснажені завалилися спати.
Коментарі3
Як гарно, що є такі люди)))
Дякую) Радію, що мій розповідь понравився)
це чудовий маршрут. шкода що зараз немає можливості через виродків поїхати до прекрасної України .) сумую до Карпатських гір .