Ранок, сонце розбудило всіх дуже рано.Покидав на перекатах блешню, не реально.Як і казав абориген, тут тільки мережею, а це не нашметод.Дорожнє покриття змінювалося то асфальтом, гладким як скло, то доводилося повзти на першій передачі. Паливо дається взнакичасом у гірку з першого разу не рушити.Не змінюється концепціядороги, ліворуч стіна справа Афган.Потрапили в кілька заторів увузьких місцях, де щоб вантажівці роз'їхатися - треба підбиратизустрічну машину вуже, ті ще цятки. Потім була чотиривіснакитайська вантажівка, що зламалася якраз у найвужчому місці, ізібрала хорошу пробку як в одну, так і в іншу сторону.Ремонт зайнявблизько години, ще півгодини на розрулювання різнокалібернихавтомобілів.До речі поломка була пов'язана з паливною апаратурою, що не дивно .
прапорами з різних боків мосту можна ідентифікувати сусідів
Народ по кишлаках відрізняється як зовні, так і ставленням, зустрічаються молоді люди відверто кавказької зовнішності. Потішивнапис на футболці перехожого «I'm muslim don't panic». Так, петляючи від кишлаку до кишлаку, дорога привела нас до нар.Бартанг, що впадає в Пяндж, який став рідним.
Афган ліворуч
нереальні види
Проїхавши пару кілометрів вгору за течією, ставимо табір упроменях західного сонця За вечор кілька разів пролітали місцеві, і, намагаючись перекричати музику, що гримить із салону, на ходурепетували «Хеллоу».
День 14 22.08.13 Такжикистан Гірничо-Бадахшанська автономна областьВисота табору 2008м. 15:37 нар. Бартанг
Течія в річці, не просто сильна – вона страшна, навіть при миттягуртка, боїшся, що її вирве з рук.
< /Затримуватися не стали, легкий сніданок і скоріше в Хорог, аза ним списи та перевали Памірського тракту. 50 км, що залишилися, проскочили непомітно, приїхавши до столиці ДБАО заправили повнібаки по 6.50, пройшлися нічим не примітним ринком, і рушили далі, шукати паспортний стіл.
Хоріг
> Вирішили таки зробити чергову спробу отримати дозволи навідвідування прикордонної зони, від гріха подалі. Місто невелике, ОВІР знайшовся швидко, потрібний кабінет теж, без нічого і з гарнимнастроєм заходимо ... Нас ознайомили, що за фактом ми порушили двістатті адміністративного кодексу. Всі уп'ятеро прострочили часобов'язкової реєстрації (72 години), незаконно, без дозволу, проникли на територію Гірничо-Бадахшанської Автономної Області. Іте й те штрафи. Приємна людина, яка відповідає за реєстраціюіноземців та видачу перепусток у ДБАО, побачивши наші документисела на стілець. За процедурою – він має скласти адмін протоколи накожного, передати до суду, суддя розглядає, виносить вердикт засумою штрафу, ми сплачуємо штрафи, нас реєструють, на підставіреєстрації видають перепустки. За вікном п'ятниця, час до обіду таще й короткий день. Нас, до входу в цей будинок вважали себесвятими і непогрішними, такий варіант розвитку мало влаштовував.Реальна перспектива – залишитися на три дні в Хорозі, та ще й зіштрафом незрозумілого розміру (ніхто не називає навіть зразковихсум) все до суду. Але ще менше радувала перспектива провестизалишок п'ятниці і, можливо, частина вихідних з нами, самогоофіцера з реєстрації та видачі перепусток. Перефразовуючикласику: "топитися не треба, схід справа тонка". Запаслисятерпінням, почали програвати варіанти розвитку подій, як не крути –замкнене коло, без реєстрації не видають перепустку, без пропускувідповідно не пускають, начальник ВВІР стверджує, що запізнилися мина один день всього, але журнал реєстрації номерний, прошитий івзагалі я нічого не можу зробити. Усі до суду. Стоїмо, чекаємо, шукаємо нові та нові варіанти, по черзі Сашко та Сергій ходять докабінету до начальника, але щоразу результат однаковий, вже самофіцер з реєстрації, М. Ходить замовити слівце за нас, йому зовсімне хочеться стільки паперової роботи. Паспорти наші вже знаходятьсяу секретаря, він складає протоколи. Роман уже виступає у роліпозаштатного перекладача Хорогського ОВІРу, ще кілька іноземців зісхожими проблемами застрягли там. Але несподівано, гнів змінюєтьсяна милість, просять оплатити квитанції у банку, або ту ж сумуготівкою та повернутися через півтори години. Ми, як ні як, зайняливесь обідній час. Прогулялися набережною, через залитий тіннюдоглянутий парк, з тисячею строкатих і незнайомих квітів. Зазирнулиу місцеве спорткафе, подавали чудову шаурму з пивом. Так і пролетівчас.
Хорігська версія відомої страви
Повернувшись, отримали свої перепустки, номери телефонів потрібнихлюдей у разі проблем, і поїхали швидше на схід, а саме на тракт.На ночівлю стали в кишлаку Джелонді, там, як казали місцеві, б'ютьсірководневі ключі. Так і є. Табір розбили на подвір'ї однієї зтрьох купалень, або лазень, кому як простіше. Вартість відвідування- 2 сомоли, розумна тривалість -10 хвилин. Чудово розслаблює. Почашці пива після лазні та спати.
Памірські Байбаки
Частина 7
Коментарі6
Звіт красивий) Але якось не по собі, від думки побувати там, з одного боку Таджикистан, з іншого - Афганістан)
жодного дискомфорту за фактом не виявилося, кожен займається своєю справою. Афганці правда руками не махали, але і черг з калаша теж не було)
пейзажі - зривають голову. круто!
З одного боку начебто все цікаво, види супер. Але майже в кожній частині є моменти здирництва грошей, огидні умови проходження кордонів ... Ні, я туди не хочу.
Круто!
Відмінний звіт. Хочу туди!