Метелиця - 2015 від Оффроадмайстер.

Довго не знав з чого почати цей бортжурнал, бо гонка пройшла доситьочікувано — як по рейках… Але кількість емоцій, води та брудупередбачити було неможливо. )

До цієї гонки практично у всьому вдалося підготуватися заздалегідь, і це було описано ось у цьому щоденнику.
Додати можна тільки виготовлений за день до гонки штурманськийстолик елементарної конструкції - прикручений болтами М8 набаранчиках до торпеди лист фанери 10мм, додатково укріплений упорому поперечний підсилювач. На столі ідеально розмістився ноут 15, 4 "))))
Ніч перед гонкою ми зі штурманом провели за пивом та навігацією.Причому про останню згадали, коли закінчилося перше))) При крайнійпереустановці вінди злетіли всі програми, а це означало, щопотрібно було знову ставити озик, подружити його з навігатором, залити крапки, навчитися малювати треки. Втім, пиво закінчилося о23:00. О 03.30 закінчили роботу з навігацією і потрапляли спати —залишалося всього 3 години до підйому. Але жага говнолінуперемогла, і зона комфорту була відправлена ​​кудись далі. Ось вінстарт, ось вона - точка "0", ось реєстрація. У легкій метушні тапаніці проходимо реєстрацію, потім на техкомісії впоралися із двомазауваженнями техкому. Від нього ж ми почули, що наша гума для цьоголісу в АААще не годиться. Так, це не мади, і не АТ, це звичайназимова гума :) Але нас якось взагалі не зупиняло — ми ж не вТР2)))

Останні приготування — розкріплення вантажу багажником — очікуваннястарту…
Старт! Традиційно Санта стріляє з чогось вогнепального в повітря, на голову глядачам падають відстріляні гілки дерев, а це означає, що настав час переставити праву ніжку на праву педальку… Заїздів назону точок було по суті дві — одразу в ліс і навколо асфальту надалекі цятки. Цього разу ми вирішили всіх перехитрити і поїхатиодразу другим маршрутом, але, мабуть, всі учасники були такимихитрими, бо перші 15 хвилин гонки більшої половини джиперіввідбулися асфальтом ))))

<
Ми мчали на спущених колесах стрімголов ці моторошні 90 км/год, обганяючи по узбіччям, стрибаючи по ямах і постійновибачаючись-вибачаючись-вибачаючись. Терпіти не можу такі приколина дорозі — і ось я сам таке мочу… Сором! Але ось перша групаточок, черги на взяття, пробки — усі хочуть перемоги. Як можеморозштовхуємо всіх ліктями, щоб влаштувати чергову фотосесію білядерева з жовтенькими цифрами…

Перед п'ятою точкою у нас ламається те, що ще не встиглозламатися — двірник. І, як на зло, з лівого боку. Вирішили доїхатидо точки, а там уже мудрувати якусь нитку ручну мотузкову системусіпання двірника, але вже в процесі ремонту стало зрозуміло, щопотрібно лише правильно закрутити притискну гайку важелядвірника.

Рухаємо далі. Спочатку розкислі поля — намагаємося не скидатишвидкість, щоб не засісти в говноліні, потім пішли крапки у лісі, почалися приколи з навігацією — цього разу вона клала практично увсіх учасників. Але ми продовжували брати крапки.

Калюжі в цьому лісі періодично доходили до рівня фар, по всьомусалону безцеремонно плескалася вода. Але краса відер води, щорозлітається, з-під коліс — видовище особливо феєричне. Штурманзіллє відео — обов'язково поділюсь))
На під'їзді до болота з точкою "17" побачили свого основногосуперника — команду на Дефендері "експедиція". Всі перегони миперетиналися на точках, пропускали один одного, знову перетиналися, роз'їжджалися і т.Д. Але тут ми побачили його, що міцно сидить уболоті…

Фото з форуму ОРМ

Спробували смикнути спочатку статикою, але з нашою вагою вдвічіменше і гумою всі спроби були марними . Потім хлопці дісталидинаміку – тут Нива була як камінь у рогатці. Принаймні водійськесамовідчуття в момент ривка саме таке )) Після пари марних спробвисмикнути Деф ми відв'язалися і поїхали, а хлопців висмикнувважчий екіпаж.

І ось вона — заповітна крайня точка класу. Беремо її, перевіряємовзяття всіх обов'язкових точок і їдемо на точки 26-50 (тР2-ТР3).мій генератор ... Вода йому пухом ... Забігаючи наперед скажу, щобатарейки вистачило протриматися до фінішу і в економ-режимідістатися додому (вимикаємо фари на світлофорах))))). Бігаючи поболотах у пошуках точок ТРів спочатку було дуже епічно бігати потонучих крижинах, потім у колії від "бомби". Благо, рука з фотикомзалишилася вищою за рівень води. Надалі термобілизна робила своюсправу і мені було не холодно, хоч і мокро :)) До фінішу приблизнопів години. Штурман робить розрахунки, що ми, можливо, встигнемовзяти ще одну невелику групу крапок, а потім стрілою на фініш.Доїхали до болота, взяли три крапки з чотирьох, бігом у машину такулею на фініш. Дорога на фініш — залита водою ґрунтовка вздовжнасипу залізниці. Топимо як можемо.І тут я чую паровозний гудок! Причому не збоку, а чомусь позаду. Спочатку я подумав, що здалося, але після другого гудку я зрозумів, що якийсь швидкий джипернамагається здути мене пневмодудкою. Приймаю право пропустити -мене обходить Pattaya. Розуміючи, що ми в різних класах і в гонціта у підготовці, влаштовуюсь йому в корму. Колись я не відстававвід непідготовленого паджерика сухим грунтом — вирішив невідставати від підготовленого мокрим. Тим більше, що йти за лідеромпростіше, ніж топити самому.
Відповідально заявляю — ТАК ПО ГРУНТУ Я НЕ ЇЗДИВ НІКОЛИ! Педальпотонула у підлозі. Передача 2-3-4. Руліжка, зноси, ями кудисьзникли, дерева-дерева-дерева, йопт всі 4 колеса у відриві, нічопрорвемсо!
Pattaya вела нас на асфальт. Діставшись асфальту, забувши прогальма і швидкісні ліміти мчить крайніх 10 км до фінішу. Заїжджаємотуди практично одночасно, фіксуємось. Фініш закрили за 3 хвилинипісля нас. ФІНІШ.

Поспілкувавшись на фініші з колегами за класом розуміємо, що точокми взяли найбільше. І цього разу ми були абсолютно впевнені увзятті та фотофіксації – все без помилок. Але ми не судді, тожчекаємо на нагородження.
В очікуванні нагородження трофісту завжди є чим зайнятися — злитиводу з машини, позбирати інструмент по багажнику, відсортувати сухевід мокрого, попити нарешті гарячого чаю і переодягнутися в сухе, розкочегарити вугілля, щоб зігрітися і посмажити м'яска. Ну іпофотографувати улюбленого звитяжного монстрика :)

Рулібля на бойовому посту
Нагородження у ОРМ — завжди гранично весела подія. Начебто всітролі округи зібралися в одному місці в лісі ))) Наші імена таксамо були оголошені на розтерзання :))
Велике дякую організаторам за це свято в такий неспокійний для насусіх час! Все як завжди на гідному рівні, а післясмак від гонкипросто неймовірний — суміш адреналіну, азарту, води, бруду таметалу. Ще раз дякую суперникам — тягатися з вами було реальнокруто! Даєш "аміго — 2015"!

Хочеться закінчити однією фразою: "давайте боротися лише успорті! ".

З.Ы.:Дуже хочеться у ТРи, але поки що грошей на лебідку просто нідевзяти з нашою ситуацією в країні… Можна сказати, що лебідка —своєрідний стимул для світу :))

"колись я не відставав від непідготовленого паджерика сухим грунтом— вирішив не відставати від підготовленого мокрим. Тим більше, щойти за лідером простіше, ніж топити самому.
Відповідально заявляю — ТАК ПО ГРУНТУ Я НЕ ЇЗДИВ НІКОЛИ! Педальпотонула у підлозі. Передача 2-3-4. Руліжка, зноси, ями кудисьзникли, дерева-дерева-дерева, йопт всі 4 колеса у відриві, нічопрорвемсо!
Pattaya вела нас на асфальт. Діставшись асфальту, забувши прогальма і швидкісні ліміти мчить крайніх 10 км до фінішу. Заїжджаємотуди практично одночасно, фіксуємось. Фініш закрили за 3 хвилинипісля нас. ФІНІШ.

Поспілкувавшись на фініші з колегами за класом розуміємо, що точокми взяли найбільше. І цього разу ми були абсолютно впевнені увзятті та фотофіксації – все без помилок. Але ми не судді, тожчекаємо на нагородження.
В очікуванні нагородження трофісту завжди є чим зайнятися — злитиводу з машини, позбирати інструмент по багажнику, відсортувати сухевід мокрого, попити нарешті гарячого чаю і переодягнутися в сухе, розкочегарити вугілля, щоб зігрітися і посмажити м'яска. Ну іпофотографувати улюбленого звитяжного монстрика :)

Рулібля на бойовому посту
Нагородження у ОРМ — завжди гранично весела подія. Начебто всітролі округи зібралися в одному місці в лісі ))) Наші імена таксамо були оголошені на розтерзання :))
Велике дякую організаторам за це свято в такий неспокійний для насусіх час! Все як завжди на гідному рівні, а післясмак від гонкипросто неймовірний — суміш адреналіну, азарту, води, бруду таметалу. Ще раз дякую суперникам — тягатися з вами було реальнокруто! Даєш "аміго — 2015"!

Хочеться закінчити однією фразою: "давайте боротися лише успорті! ".

З.Ы.:Дуже хочеться у ТРи, але поки що грошей на лебідку просто нідевзяти з нашою ситуацією в країні… Можна сказати, що лебідка —своєрідний стимул для світу :))

"колись я не відставав від непідготовленого паджерика сухим грунтом— вирішив не відставати від підготовленого мокрим. Тим більше, щойти за лідером простіше, ніж топити самому.
Відповідально заявляю — ТАК ПО ГРУНТУ Я НЕ ЇЗДИВ НІКОЛИ! Педальпотонула у підлозі. Передача 2-3-4. Руліжка, зноси, ями кудисьзникли, дерева-дерева-дерева, йопт всі 4 колеса у відриві, нічопрорвемсо!
Pattaya вела нас на асфальт. Діставшись асфальту, забувши прогальма і швидкісні ліміти мчить крайніх 10 км до фінішу. Заїжджаємотуди практично одночасно, фіксуємось. Фініш закрили за 3 хвилинипісля нас. ФІНІШ.

Поспілкувавшись на фініші з колегами за класом розуміємо, що точокми взяли найбільше. І цього разу ми були абсолютно впевнені увзятті та фотофіксації – все без помилок. Але ми не судді, тожчекаємо на нагородження.
В очікуванні нагородження трофісту завжди є чим зайнятися — злитиводу з машини, позбирати інструмент по багажнику, відсортувати сухевід мокрого, попити нарешті гарячого чаю і переодягнутися в сухе, розкочегарити вугілля, щоб зігрітися і посмажити м'яска. Ну іпофотографувати улюбленого звитяжного монстрика :)

Рулібля на бойовому посту
Нагородження у ОРМ — завжди гранично весела подія. Начебто всітролі округи зібралися в одному місці в лісі ))) Наші імена таксамо були оголошені на розтерзання :))
Велике дякую організаторам за це свято в такий неспокійний для насусіх час! Все як завжди на гідному рівні, а післясмак від гонкипросто неймовірний — суміш адреналіну, азарту, води, бруду таметалу. Ще раз дякую суперникам — тягатися з вами було реальнокруто! Даєш "аміго — 2015"!

Хочеться закінчити однією фразою: "давайте боротися лише успорті! ".

З.Ы.:Дуже хочеться у ТРи, але поки що грошей на лебідку просто нідевзяти з нашою ситуацією в країні… Можна сказати, що лебідка —своєрідний стимул для світу :))

"але ми не судді, тож чекаємо на нагородження.
В очікуванні нагородження трофісту завжди є чим зайнятися — злитиводу з машини, позбирати інструмент по багажнику, відсортувати сухевід мокрого, попити нарешті гарячого чаю і переодягнутися в сухе, розкочегарити вугілля, щоб зігрітися і посмажити м'яска. Ну іпофотографувати улюбленого звитяжного монстрика :)
Рулібля на бойовому посту
Нагородження у ОРМ — завжди гранично весела подія. Начебто всітролі округи зібралися в одному місці в лісі ))) Наші імена таксамо були оголошені на розтерзання :))
Велике дякую організаторам за це свято в такий неспокійний для насусіх час! Все як завжди на гідному рівні, а післясмак від гонкипросто неймовірний — суміш адреналіну, азарту, води, бруду таметалу. Ще раз дякую суперникам — тягатися з вами було реальнокруто! Даєш "аміго — 2015"!

Хочеться закінчити однією фразою: "давайте боротися лише успорті! ".

З.Ы.:Дуже хочеться у ТРи, але поки що грошей на лебідку просто нідевзяти з нашою ситуацією в країні… Можна сказати, що лебідка —своєрідний стимул для світу :))

"але ми не судді, тож чекаємо на нагородження.
В очікуванні нагородження трофісту завжди є чим зайнятися — злитиводу з машини, позбирати інструмент по багажнику, відсортувати сухевід мокрого, попити нарешті гарячого чаю і переодягнутися в сухе, розкочегарити вугілля, щоб зігрітися і посмажити м'яска. Ну іпофотографувати улюбленого звитяжного монстрика :)
Рулібля на бойовому посту
Нагородження у ОРМ — завжди гранично весела подія. Начебто всітролі округи зібралися в одному місці в лісі ))) Наші імена таксамо були оголошені на розтерзання :))
Велике дякую організаторам за це свято в такий неспокійний для насусіх час! Все як завжди на гідному рівні, а післясмак від гонкипросто неймовірний — суміш адреналіну, азарту, води, бруду таметалу. Ще раз дякую суперникам — тягатися з вами було реальнокруто! Даєш "аміго — 2015"!

Хочеться закінчити однією фразою: "давайте боротися лише успорті! ".

З.Ы.:Дуже хочеться у ТРи, але поки що грошей на лебідку просто нідевзяти з нашою ситуацією в країні… Можна сказати, що лебідка —своєрідний стимул для світу :))