Другий дальняк. Пожеще.

Вибралися на малу батьківщину до дружини. У протилежний від минулоїпоїздки бік. Приблизно 180 км в один кінець. Загальний кілометраж вдва рази менше, але вражень від машини набагато більше. Спочатку, по "московській" трасі, як у нас її називають, до Глухова. Там всечудово. Дорога пряма, тільки пагорби, вгору-вниз. Можна їхати збудь-якою швидкістю, я йшов 130-135. При цьому витрата не такарайдужна, але терпима. До 8 літрів.Чим ближче до кордону, тимпустельні місця.Далі ямпольський і с-будський райони.Там уже, звичайно, глуш.Від Глухова є ще дорога Р65, нещодавно зробленатурками за тендером, вона хоч і звивиста, але ідеально гладка. Інадто коротка, на жаль, велика частина шляху через ямпільськийрайон — це щербатий асфальт, що висипався, хвилі, напливи, неохайніузбіччя, зарослі кущами і загальний дух запустіння, характерний длявсієї північної Сумщини.За 60 км до Буди зустріли лише 3 (! ) Усамому Ямполі взагалі жах, все побито, як після війни, ями навколоі людей майже немає. Як після зомбі-апокаліпсису.
Так ось, на цих огидних дорогах субару тримається молодчиком, виявляючи свої найкращі якості. Широкі шини, великі колеса тавідмінні налаштування підвіски дозволяють їхати 80-100 на зовсіммоторошних ділянках. Ну, це там, де в принципі незрозуміло якїхати, щоб об'їхати ямки — бо площа ямок більша за асфальт міжними, і доводиться валити навпростець. Спочатку я, за звичкою, "підтискав яйця" перед "решіткою" попереду, але через 10 хвилиннаважився, натиснув на стелі кнопку відключення стеження за смугами (яких фактично там і немає), щоб не відволікало писком, і почавїхати в "ралійному" стилі, петляючи по всій дорозі і розвантажуючито одну, то іншу сторону на вибоїнах. Зрозуміти, що для такоїдороги це швидко, можна, обганяючи місцевих, які зигзагами їдуть нашвидкості близько 40-50. Пробій упіймав тільки раз, але там взагалібуло щось таке ... Неосудне. Бухнуло так, що навіть злякався. Але віншому — перфекто, синьйоро.
Зрозуміти можливості цієї машини на рівному асфальті, у Києві, умістах більші — неможливо. Це витрачання грошей. Таке відчуття, щоця тачка створювалася саме для таких зажопінських локацій бездоріг, а з напрямками. Єдине, що не дозволить цій машині ніколизавоювати глибинку в нас ціна. У селищах, де XV може зробити життяводія не таким болючим, це космоліт. Чужак. Прибулець.
Ну, чи проїжджий, як ми. А ті, хто її може дозволити собі купити, цілком можливо, ніколи і не заїдуть у таке очко, щоб випробуватифірмове чаклунство.
Загальний пробіг — 430 км. Середня витрата за цю поїздку – 6, 7.Розміняли другу тисячу.
Люблю її все більше!