Знову двадцять п'ять, або що таке не щастить

Отже, минуло зовсім небагато часу, і я знову примудрився потрапитив ДТП. Нехай і дрібне, але все ж таки неприємне. Але про все попорядку.
Як зазвичай, у п'ятницю повертався з робочої поїздки до Житомира…Все круто, вже вечір, темно, світло фар, музика, дорога, кава… всеяк люблю, все добре… Дорога майже порожня, трохи машин тавантажівки тягнуть свою ношу кудись у далечінь … І ось я наздогнавневелику низку вантажівок, які їхали кілометрів 80. Ну а я тримавсвою стабільну сотку. Погляд у дзеркало, клацання поворотника, щераз назад, ліва смуга. "резкий сигнал виводить з легкого кайфу. Щотаке? Ззаду прилетіла машина, моргає далеким що є сечі, сигналить.Ну ок, не питання. Включаю правий поворотник, як би всі знають, щоя зараз завершую випередження і піду в правий ряд". Машина стрибаєззаду, далекий не вимикається, сигнал репетує... При всьому моємубажанні я не можу злетіти в повітря або провалиться крізь землю.Проходжу повз останню вантажівку, йду в другий ряд. Думаєте, поморгав аварійкою та поїхав? Не тут було… це диво дорівнює зі мноюі робить маневр, щось схоже на підрізання. І це на 105 км/година! Явже бачив, до чого призводять спроби ухилитися від підрізу. Томутримаю собі кермо прямо у своїй смузі. Ще багатовіння, його машинаривком входить до мене. Удар, скрегіт, машина стрибає убік. Їй, товаришу, ти куди рвонув? Дивлюся на номер, але встигаю помітитилише перші дві літери номера – ВХ. Педаль газу підлогу…120…130…150.Ні, не наздоганяю. Його машина розчинилася серед ночі. Ось засправи! Зупиняюся на узбіччі, щоби оцінити пошкодження. В принципі, пощастило. Поворотник у легкому тюнінгу
Дзеркала немає, невелика подряпина на борту і повторювач покажчикаповороту аж оплавився чорною фарбою. Дякую водієві вантажівки, якабачила все це і зупинилася. Хоч нічим і не міг допомогти, алезапитав, чи все нормально. Дякую тобі, Шофер. Тож коли називаливодіїв, саме з великої літери. Гаразд, не про це зараз. Про всяквипадок подзвонив поліцаям. Але оскільки номери та машини я незапам'ятав, то й викликати не було сенсу. Але орієнтуваннявідправили і патруль біля Києва на КПП стояв, просіювали потік.Коли я зупинився, вони самі назвали прикмети авто, які я говорив потелефону інспектора. Тож молодці зреагували, хоч і не спіймали.Підсумок цієї байки — купуйте хороші відеореєстратори і спитеспокійно! Так, і ще оформив дві страховки додаткові, так про всяквипадок. Окко рулит)