Антон забрав авто і протягом тижня він прибирав колгосп з неї і намагався розібратися з лаштунками. Оскільки часу було небагато і в нього є робота, сім'я тощо що я також розумію, з лаштунками відбулася тільки настройка, яка нічого не дала, але я вирішив ризикнути і поїхати забрати її.Планував їхати з братом, але він захворів на ковіда і усвідомивши (чи ні) всі ризики я поїхав за нею. Поки розібралися з авто, доки з Антоном доїхали до околиці Львова, пройшло чимало часу і справа була надвечір... І я пам'ятаю той погляд Антона, коли я почав на неї стартувати і вона почала смикатися... Думали шукати майданчик де можна буде відточити цю навичку, але де її взяти біля окружної… Я не хотів більше затримувати Антона, він і так багато в чому допоміг, до того ж це була моя витівка приїхати забирати авто самому… Антон поїхав на таксі, а я потихеньку почав висуватися у бік Києва. Переночувати в Рівному і продовжити наступного дня, але ніч наздогнала мене швидше.Проїхавши зовсім небагато, вирішив переночувати в готелі і зранку поїхати. Все ок, доїхав до кола Рівне, проїхав її, заїхав на сокар, настрій чарівний, машина не підводить, грубка гріє а двірники працюють, що ще потрібно для щастя взимку) на радостях сів у машину і помчав ... Затяжний поворот, ззаду дуже близько фура, ліворуч машина йде на обгін, праворуч відбійник, попереду… я не назвав би це ямою. Для фури з широкою колісною базою це яма, але для гольфу це кар'єр. І таких дві поспіль. Я влітаю в першу, зліва попереду щось посипалося, влітаю в другу, проїжджаю 20 метрів і зупиняюся на узбіччі. Нерви починають здавати, але заспокоює, що я не влетів у відбійник чи машину, двигун продовжив працювати, а капот не піднявся. Виходжу з авто, підходжу до капота і бачу це
На той момент не зняв нормально вибоїни, у мене був шок, але рік тому вона виглядала так. Мабуть, фурами роздовбали.
У момент не зовсім м'якої посадки і шуму під капотом подумав, що відірвалася склянка, але добре, що все на місці. Поруч із місцем, де зупинився була реклама евакуаторів. Подзвонив, чи уточнив чи можна подивитися на ямі масштаб лиха, він сказав, що у нього немає ями, а найближча десь далеко. Я вирішив їхати далі. Їхав повільно, об'їжджав усі ями та заплати. Страх того, що вдруге червоний не переживе, подолав мене. Зупинився в готелі за 40 км від Житомира і заночував. Після вирушив у дорогу, доїхав до Ірпеня і ще кілька годин не міг усвідомити як я доїхав. На одометрі зараз майже 600 км (скинув перед поїздкою)
Коментарі
Коментарів ще немає.