Москвич-2141 (експортне найменування в країнах Євросоюзу -ALEKO, від Автозавод Ленінського Комсомолу) - радянський іросійський малий автомобіль третьої групи з кузовом типу «хетчбек», що випускався з 1986 по 1997 роки на АвтомоАЗЛК з кінця шістдесятихроків активно працював над задньопривідними автомобілями, проміжними за класом між моделями ВАЗ та «Волгою» (див. СтаттіМосквичі серії 3-5 та Москвичі серії С), до середини десятиліттяроботи були доведені до стадії передсерійних зразків. Виробництвоне вдалося через перестановки в керівництві АЗЛК та інших причин, що почалися восени 1976. Один із розробників, дизайнер Ігор Зайцев, згадує:
« Повністю змінилося керівництво заводу:прийшла «зіловська» командаз бредовими ідеями та невиразним уявленням про легковеавтомобілебудування.Почалися реорганізації та нескінченні пошукизакордонного партнера з готовою моделлю та відпрацьованоютехнологією, за аналогією з ВАЗом.
Були, здавалося б, привабливі пропозиції. Наприклад, Citroenпогоджувався організувати на АЗЛК виробництво перспективної моделіВХ, але зі звичайною пружинною підвіскою замість фірмової«гідропневматики». Чи не зійшлися в ціні. Концерн FIAT запропонувавдо виробництва майбутній Tipo – не влаштували термінів. Німці зPorsche пропонували до спільної розробки автомобіль, ескізи якогонагадували нинішній Volkswagen Bora... Нічим ця бурхлива діяльністьне закінчилася, і керівництву довелося повернутися до власнихрозробок. 2 не влаштовував начальство своєю зайвою самобутністю:насвою біду, він не був схожий на жоден із «закордонних аналогів».Тож у жовтні 1976 року з'явився макет серії С-3 — остаточної, яктоді здавалося, версії наступника Москвича-2140. Машина вийшлазвичною, без спірних деталей. Тим часом, незважаючи на наявність наАЗЛК оцінюваного як «передсерійний» ходового прототипу С-3, уМінавтопромі до цього часу вже вирішили, що АЗЛК має розробити таналагодити випуск сімейства передньопривідних автомобілів того жкласу, як більш сучасних. Відповідна вказівка і була спущена назавод 1. Біля заводі імені Ленінського Комсомолу (аЗЛК). Силовогоагрегату та екзотичної торсійної підвіски, характерної для тодішніхавтомобілів фірми Chrysler. Для перспективного «Москвича» ними булообрано компонування з поздовжнім розташуванням силового агрегату, що нагадує продукцію «Фольксваген Ауді» або «Субару», що дозволилодосягти хорошої за мірками переднього приводу завантаженняпровідної осі, забезпечивши автомобілю кращі динамічні якості, здатність до подолання підйомів і прохідність, а також без проблемрозмістити порівняно габаритні двигуни ВАЗ-2106 та УЗАМ, якіпланувалося використовувати на початковому етапі освоєння моделічерез тимчасову відсутність сучасного силового агрегату. Уперспективі таке компонування приваблювало і можливістю створенняавтомобілів з повним приводом (такі були створені наприкінцівісімдесятих років спільно з англійською фірмою FFD, а останні рокиіснування підприємства серійно виготовлялися).
< Крім того, обране компонування визначило високу для свогочасу пасивну безпеку автомобіля, особливо при зміщеному ударіводійською стороною — тут «Москвич» навіть на початку дев'яностихбув порівнянний з моделями іноземного виробництва3.
>
Також поздовжнє розташування досить довгих, високих і важкихсилових агрегатів ВАЗ і УЗАМ зумовило велике переднє звисання, відносно високу лінію капота, деяке порушення розважування, щонегативно позначилося на нюансах керованості, деяке погіршеннягеометричної прохідності і кілька аляпов. Хетчбека з довгим «носом» (гармонічніша зовні модифікація «седан» серійно не випускалася). -ця частина автомобіля значною мірою навіть зберегла свої загальнізовнішні обриси, хоча зовнішні кузовні панелі були все ж такиспроектовані заново, те ж саме стосується і багатьох елементівконструкції силового каркаса, включаючи найбільш відповідальний іскладний у проектуванні - отвори дверей. При цьому зовсім іншаконструкція задньої підвіски у вигляді напівнезалежної балки звитими пружинами (дуже широко поширена в ті роки конструкція, щопоходить від автомобілів VAG), замість незалежної на поперечнихторсіонах у «Сімки», зумовила значні відмінності в конструкціїднища та заднього краю. Районі підлоги багажного відсіку. Елементикузова до передніх стійок даху та щита моторного відсіку булиспроектовані заново повністю, зокрема з'явилися довгі, низькорозташовані лонжерони складної, що сприяє ефективномуенергопоглинанню. При лобовому ударі форми, поряд з обранимкомпонуванням, що зумовили хорошу для тих років пасивну безпекуавтомобіля. Загалом, кількість внесених до кузова порівняно з«Сімкою» змін була такою. Велике, що, як стверджує генеральнийконструктор автомобіля Ю. А. Ткаченко 2, «Нові агрегати трансмісіїта шасі зажадали розробки повністю нової основи кузова. Переліквідмінностей можна продовжити, але, напевно, простіше сказати, щовід Сімки залишилося:частина елементів конструкції даху та профіліущільнювачів скла. »
Для лінійки передньопривідних «Москвичів», яка за оригінальнимзадумом повинна була включати базові моделі «Москвич-2141» (хетчбек), «Москвич-2142» (седан), «Москвич-2335» ( пікап) і«Москвич-2901» (універсал підвищеної місткості або мінівен), булосконструйовано оригінальне сімейство бензинових та дизельнихдвигунів «Москвич», що включало мотори АЗЛК-21415 (1, 8 літра, 8клапанів) 1 2 3; АЗЛК-21416 (1, 8 літра, 16 клапанів) 4 5 6; атакож турбодизель об'ємом 1, 8 літра АЗЛК-21413 7 8 9. Длявиробництва цих двигунів, при АЗЛК створювалося власне моторневиробництво. Проте завод двигунів, будучи побудованим до початкудев'яностих років на 90-95% (дані відрізняються), з- за економічноїкризи, що почалася, і неможливості погашення підприємством кредитув $800 млн, наданого наприкінці вісімдесятих банком ВТБ підзакупівлю імпортного обладнання, добудований не був, а пізніше йоговстановлене обладнання було розукомплектовано, списано і простовтрачено.
>
В результаті «41-й» Москвич, який «тимчасово» стартував на двигунахВАЗ-2106-70 («Москвич-2141») та УЗАМ-331.10 («Москвич-21412»), такі не дочекався свого власного сучасного двигуна, що вирішальноюмірою зумовило невдалу долю даного автомобіля. ), з літа 1994 року- 1700 (уЗАМ-3317), а пізніше 1800 і (дуже рідко) 2000 см³виробництва Уфімського заводу (уЗАМ), розроблені на основі двигуна "москвича-412", а також - на меншу частину випуску - обсягом 1600см³, пізніше — 1700 і 1800 см³ виробництва ВАЗ. Крім того, напочатку дев'яностих років випускалися експортні модифікаціїМ-2141-136 та М-2141-10 дизельним двигуном іноземного виробництваробочим об'ємом 1800 см3 моделі FORD RTF (XLD418, цей же моторвстановлювався на моделі Ford Fiesta, Ford Escort і Ford Sierra зсерпня 1989 року).
У дев'яностих років постало питання сучасному двигуні для«Москвича». Після тривалих пошуків конструктори зупинилися нафранцузькому інжекторному двигуні моделі Renault F3R272 (2000 см³), версії з ним пропонувалися наприкінці серійного виробництва моделі– за споживчими якостями вони є найкращими у всьомусімействі.
Єдиним типом коробки передач з усіма двигунами булап'ятиступінчаста механічна, яка вперше з'явилася на серійнихлегкових машинах радянського виробництва саме на М-2141. Порівняноз попередніми моделями АЗЛК, конструкція та дизайн яких сягаликінця п'ятдесятих — початку шістдесятих років, М-2141 безумовно бувсправжнім проривом. Але й у порівнянні з бюджетними автомобілямиіноземного виробництва анахронізмом він на момент початкувиробництва не мав вигляду. Такі рішення, як п'ятиступінчастакоробка передач, чотирнадцятидюймові колеса, відносно великаколісна база, широкий кузов типу "хетчбек", передня підвіска типу "макферсон" і напівзалежна задня типу "torsion-crank", кермо рейкита інтегровані "об'ємні" пластикові бампери момент початкувиробництва автомобіля (1986 рік) ще не стали у світовомуавтобудуванні загальноприйнятими, хоча прогресивними на той моменттакож уже не вважалися. Застосовані в автомобілі конструктивнірішення дозволили навіть з враховуючи використання застарілихсилових агрегатів домогтися зниження маси і витрати палива впорівнянні з «Сімкою»2, покращилася і прохідність за рахунокзбільшення дорожнього просвіту та хорошого завантаження передніхпровідних коліс (зворотний бік не надто вдалої розвіски).
