Малюнок для привернення уваги
В якості чергового місця для подорожі ми вибрали Запоріжжя, асаме острів Хортиця!
По-перше, тому що це близько (півтора години їзди), а по-другетому, що там є історико-культурний комплекс "запорізька січ" (сучасна реконструкція).
Ітакс Виїхали в наступному складі:Я, Аліска, Саник, Сірий (ще одиндруг дитинства) та Веніамін.
<Виїхали вранці, майже о 8.
Дорога з Дніпродзержинська до Запоріжжя — одне задоволення! Нещодавно зведена об'їзна дорога це взагалі межа мрій — 90км/год іжодної купини, і жодної ямки, машина ПЛИВЕ!
І види відкриваються чудові!
Веніамін чудово довів нас до Запоріжжя, а от самим островом інодіпомилявся у виборі маршруту.
Перед виїздом з дому, я тицьнув пальцем у рандомну точку наострові, просто для того, щоб Веня довів нас до Запоріжжя. Думавпідкоригую мету потім... У результаті забув і ми заїхали в якусьглушину) Вимкнули Веніаміна розгорнулися і давай шукати гарне місцедля паркування. Через кілька хвилин причалили в якомусь п'ятачку, зякого можна було спуститися вниз прямо на пляж. Що ми і зробили)Прогулялися вздовж пляжу, подивилися на круті скелі. Я і Сірийвидерлися по стрімких скелях нагору (було справді складно інебезпечно), а Аліска і Саник знайшли стежку і піднялися по ній (якцивілізовані люди). Нагорі ми зустрілися із місцевою леді. Вонабула не дуже балакуча, але дуже любила тепло і ласку. Перебралидесяток імен, але вона ні на одне не відгукувалася. І навітьповністю ігнорувала стереотипне "кис-кис". Щоправда, я не дужездивувався. З моїх 4-х котів, відгукується на "кис-кис" тільки один (приблукався). Решту я спеціально не привчав.
Наткнулися на оглядовий майданчик, що стоїть на стрімкій скелі.Внизу був якийсь рибалка, який незрозуміло, як туди спустився.Трохи віддалік два нудисти купалися в річці. На вулиці -5, вітер…Ми в курточках, шапках та рукавичках мерзнемо, а вони купаються…Підмерзли і повернулися до машини. Вирішили покататися островом ізаразом погрітися. Я тицьнув пальцем на південну частину острова іми поїхали туди. Часто проїжджали повз поля, де паслися коні. Сірийбув у захваті! Весь час кричав змушував відволікатися від дороги ідивитися на коней) Він взагалі досить емоційна людина. Саник же бувпохмурий і незадоволений. Він не дуже любитель подорожувати. Ми здружиною просто мовчки милувалися всім.
Зустрілися з дерев'яним козаком, що стоїть поруч із покажчиком "кінний театр".
Сірий, прочитавши напис, спокою не давав:— Димон! Там кіннийтеатр! .. Дімон… Дімон… Там коні… Поїхали туди! Димон!
21 рік людині, а захоплення як у дитини) Мій же маршрут був трохиіншим. Нижня частина острова на карті здавалася дуже красивою і яхотів саме туди. — Ми їдемо праворуч, — сказав я. — А по дорозіназад заїдемо на Кінний театр?
Поїхали туди, куди хотів я, але незабаром уткнулися в роздоріжжя. Зодного боку цегла, а з іншого закритий шлагбаум (особливо вибиратинема з чого, і ми повернулися назад. Поїхали до Кінного театру.
Сірий вгадав!
Туди неодмінно треба заїхати.<
Млин праворуч, частокіл ліворуч!
Людей нуль.
Ворота трохи прочинені, і ми боягузливо заходимо всередину.Разворота відчинені, значить входити можна.
До нас вийшла жінка і сказала що ми можемо озирнутися по двору заскромну плату.
Бо нас 5 (я, Аліска, Саник, Сірий і фотоапарат), то з нас 50грн ігуляємо, поки не набридне.
Заплатили і вона відразу ж повела нас у музей... Музей чого саме, яне знаю, бо я зрозумів, що ми тут надовго і побіг до машини, відключити Веніаміна, а коли прибіг, то вже все було розказано, ажінка благополучно зникла.
Музей Праворуч стенди з цілою купою різних прасок Спереду самовари, бандури, кіраси та багато іншого. Зліва посуд, знаряддя праці і нетільки
Наскільки я зрозумів, цей музей часто використовується як кафешка, про що говорять столи та здоровий плазма ТБ на стіні.
Вийшли з музею, пішли гуляти двориком за годинниковою стрілкою.
Зайшли на трибуну) З'явилася тітонька, сказала що ми трохизапізнилися і сезон вистав уже закрився, а так зазвичай тут аншлаг.Нам треба приїхати в травні, якщо хочемо потрапити на виступкозаків.
Дозволила прогулятися ареною. Ми пішли далі і підійшли до якоїськлітки. Вона була порожньою.
По підлозі розкидані справжні кістки та якісь черепи (не людські, менше). Ми думали, хто тут міг жити, що таким харчується. Можехижак якийсь. І тут з темряви клітини вистрибнув ворон! Та ще йздоровий, напевно ~70см у довжину! Ми перелякалися, а потімзалипли, дивлячись на нього.
Дуже великий і трохи лякаючий. І пішли далі. Ще одна клітина, вякій 2 павичі. За клітинами стайні, в них жодного коня. Напевно, їхвивели в те поле, потрапити. Також бачили радянську польову кухню (напевно беруть із собою, коли гастролюють), дерев'яні статуїкозаків та багато іншого. Через обмеження в 20 фотографій напосаду, на жаль, багато доводиться упустити, але на цей момент мивже зробили десь 200 фотографій, і кожна з якоюсь річчю, про якуварто згадати.
<Знайшли їхню вантажівку, для перевезення коней:
Я знайшов дірку в частоколі і примудрився сфоткати свійПозашляховик.
Сірий кудись зник. Ніде не видно.
Ми обійшли дворик по зовнішньому колу, і повернулися назад, знайтиСірого. Він сидів біля ворона і гіпнотизував його поглядом.
Ворон уже встиг здружитися з Сірим і стрибав по клітці зовсім небоячись. Коли ми підійшли, він трохи лякливо відстрибнув назад. —Як він зуби з черепа прикольно видирає, — захоплювався Сірий. — Аяк він смішно взяв якийсь палицю поклав собі на голову, нібисховався…
Тільки відтягли Сірого від ворона.
Пішли всі разом у центр двору.
< /По центру стоїть вежа, де сидів дозорний козак. Навколо неїстоять різного розміру гармати.
Також там є кузні, кухні, лавка кравця… Чого там тільки немає! Івсюди інструменти тих часів. Ми залишили театр. Вражень було море.Шкода, що не побачили саму виставу, але відсутність інших людей, тільки скрасила перебування тут) На фото немає нікого зайвого, тільки свої, і це чудово.
Наш, повністю остиглий позашляховик, стояв на самоті і покірночекав біля млина. Похмурий Саник повеселішав, очі у Сірого блищали, а ми з Аліською були в захваті. Усі підняли собі настрій. Початокпоїздки задався.
Прошу ознайомиться з другою частиною!
Дякую за увагу!
Усім поки що!
Коментарі3
Як завжди - дуже здорово! Пішла читати другу частину!
Сподіваюся друга не гірше)
коте красень!