Це продовження нашої вилазки з наметами. Першу частину можнапочитати тут.
<Настав ранок... Ми з Аліською прокинулися одночасно і вилізли знамету... Погода була чудова:свіжо, не спекотно і не холодно...Маленькі хвилі шарудили об пісок, чайки кружляли над водою.чай)
Богдан і Саник скаржилися на Сірого, що той прокинувся майже о 5ранку, лазив-лазив, не знав чим йому зайнятися.В результаті вінпоплавав, наловив у півторалітрову пляшку трохи креветок, спорудивпліт з якогось мішка та пластмасової тари (щоб навчити менеплавати), десь знайшов довгу рівну палицю та панцир мідії… Колийому набридло всім цим гратись, він почав стукати по якійськонсервній банці і розбудив усіх) Сірий такий Сірий…
Чай попили, викупалися, тепер можна й поїсти... Богдан узяв ізсобою саморобний казан з каструлі та арматури і ми зварили макарониз тушонкою.
Я не любитель їсти варене тісто, але тушонка врятувала ситуацію.Всі їли і вихваляли цю їжу) Відчуваю, тушонка стане незамінниматрибутом наших вилазок. Всі намагалися вламати мене навчитисяплавати, говорили що це легко і били себе в груди, що за 15 хвилиннавчать, але нічого у них не вийшло — я не зайшов у воду глибше, ніж по коліна. Сірий даремно зробив пліт) Коли виїжджали, я думавщо нас і вдень і вночі переслідуватимуть комарі та мухи, і що цимзіпсуються посиденьки біля багаття. Ми навіть купили мегатермоядерний спрей від комарів. Але їх зовсім не було. Жодна комаханас не потривожила на цьому місці, хоча зовсім недалеко звідси, вХолодному Яру, були тонни страшних і кусучих мух., світанок незустрів, але навіть о 8-й ранку, промені сонця красиво грали насоснах. У нас залишилося пару літрів питної води. Хлопці ще развикупалися, помили піском посуд від нагару і поїхали. На нас чекавдосить довгий шлях до водоспаду. Богдан протестував, він казав, щоводоспад і кар'єр варто побачити, але чи варто там залишатися наніч — він не впевнений. Краще залишитись ще на один день тут. Алевід маршруту не можна відхилятися. Поїхали. Аліска сказала, щотреба заїхати в село Суботів і Чигирин. Багато хто не дуже охочесприйняв ідею заїхати кудись, але у них вибору не було — моядружина організатор цієї поїздки, тож їдемо! )
У маленькому Суботові виявилася велика визначна пам'ятка -Іллінська церква! У цій церкві було поховано БогданаХмельницького.Також цю церкву зображено на купюрі 5 гривень:
Церква була і оборонною спорудою. Товщина її стін — 2 метри! Тут унас закінчилася вода. Саник вирішив зазнати успіху і пішов натериторію церкви з 5-літровою пляшкою, адже ми там бачили паруколодязів. Хвилин за 10 він повернувся, сказав, що пити воду можна, а набирати не можна. Монашки послали його кудись за 150 метрів доколодязів, але він їх не знайшов і повернувся ні з чим.
Зневірилися, але робити нічого — поїхали далі. Вирішили, що вЧигирині знайдемо магазинчик. Чигирин нас привітав більш жвавимивулицями, де містом гуляли в основному одні молоді дівчата. Хлопцівне було видно. Дехто виявив бажання залишитися тут)
Ми розпитали дорогу до Замкової Гори. Під'їхали до неї з якогосьдивного боку, що нічого визначного не було видно, поки ми не вийшлиз машини. На саму гору вів лабіринт зі сходів, і коли ми піднялисяна верх, ми очманіли від величі пам'ятника, який відкрився нашомупогляду.
Пам'ятник Богдану Хмельницькому, оточений козаками
<
Ми піднялися сходами по черзі, і кожен, хто бачив цей пам'ятник, говорив "оГО".
Деякий час Чигирин був резиденцією Богдана Хмельницького тастолицею гетьманської автономії — Гетьманщини. Місто булозруйноване під час російсько-турецької війни. На честь 500-річчяміста, Національним Банком України навіть було викарбувано ювілейнумонету номіналом у 5 гривень.
Звідси відкривався чудовий краєвид на місто та на Холодний Яр.Ти не уявляєш, що таке 7000 га, поки не побачиш це з висоти…
Аліска милується Холодним Яром та Чигирином
Походивши навколо та обфоткавши пам'ятник та околиці про всіхсторін, ми пішли далі. Зовсім поряд знаходиться відреставрованийзалишок Чигиринської фортеці:
складно напевно було прицільно стріляти з такою системою наведенняу цю бійницю, ми помітили наш наступний пункт зупинки — АТБ… мм…вода…
Заїхали до АТБ, побаченого в одну з бійниць, взяли візок таспустошили полиці. Взяли з собою дві п'ятилітрові пляшки з водою (не вистачило, треба було три), трохи спиртного (мені пиво —Хугарден, Аліске — сидр яблучний, решта — коньяк), чіпси, сухарики, морожко, ТОРТ і купа іншої дрібниці.
>
При виході з АТБ, всевидячий Сірий помітив квас. Загубився ізСаником на 10 хвилин, а повернулися з квасом та шаурмою… Ось жежхитрі) Аліска захотіла ще заїхати в одне місце — село Стецівка.Каже там є кілька покинутих млинів. Ну раз є млини, то треба їхати! Все одно по дорозі. Проїхати до млинів виявилося складно. Я тицьнувВеніямину на центр села, і він нас завіз туди. На розпитування промлини (до речі нас не дуже розуміли, коли ми говорили російською, частенько доводилося говорити українською, або суржиком) намсказали, що треба їхати до школи, там повернути якось так, а потімось так за сільською радою і виїхати на дорогу з щебеню. "та й нащовам ті млинці, якщо тут є Козацький Хутор? Там набагато цікавіше".Але наша мета була саме млина, а Козацький Хутір ми відвідаємонаступного разу. І поросла високою травою. Добре, що я нещодавнопочепив захист картера (який подряпав за цю поїздку зовсім нехило, але це вже зовсім інша історія). В хорошому стані. Всі дверівсередину були зачинені не тільки на навісний замок, а ще й надовгі цвяхи (напевно від особливо цікавих). Але Сірий знайшовлазівку всередину і заліз. Механізм зберігся непогано, судячи зфотографії. Та й загалом стан дерева на висоті. Сірий сказав, щоякщо йому дати два балони монтажної піни, то він зробить з цьогомлина придатний для життя літній будиночок). br/>
У дорозі неабияк втомилися, ями, горби, подихаючий вичавлений (постійна боязнь перемикати швидкість призвела до того, що крутимона першій до 4-5к оборотів, а потім відразу на третю або навіть 4у…за ситуацією)
На водоспади приїхали надвечір. Це був вечір п'ятниці та побачититут когось було б сюрпризом. Після маленького огляду місцевості мирозбили намети на самому козирному, як нам здавалося, місці. Наводоспаді ми були двічі, але обидва рази не затримувалися надовго.Зараз ми гідно змогли оцінити цю, як висловився Саник, "агресивнуприроду". Навколо було дуже багато ящірок, які бігали камінням інавіть стрибали по гілках кущів. І зелені та сірі, довжиною близько40 см. Змії та вужі, жаби та бабки, висока густа трава, кущі знеймовірно колючими гілками та майже повна відсутність сухоїдеревини. Розвели багаття ціною подряпаних і сколотих рук.Приготували їжу, напилися алкогольних напоїв і непомітно розбрелисяпо наметах. Залишилися лише я з Сірим. Обговорювали на п'яні головивсе, що могло спасти на думку, а після того, як багаття згаслопішли фотографувати нічне небо. Я люблю зірки, і частенько на нихлюбив дитинстві поглядати, вибираючись кудись подалі відцивілізації, але ніколи ще не бачив такої кількості зірок. Оком.Позашляховик під зоряним небом Без багаття було дуже прохолодно.Набагато прохолодніше, ніж учора, на водосховищі. Навіть укутавшисьу покривало, я довго не зміг просидіти під небом… пиво закінчилося, а разом із ним і сили. Ми з Сірим попрощалися і пішли спати піддзюрчання води, що розбивається об гостре каміння…
Продовження тут
Коментарі3
Дуже цікаві відомості про Чигиринську фортецю. Те, що відреставровано зараз - раніше представляло величезний комплекс аж ніяк не фортифікаційного призначення. Погугли пошуком - зоряні фортеці. за розповідь!
ого, погуглил, спс за інфу, дуже цікаво)
Також і на Іллінську церкву зверни увагу. Що там на шпилях крім хрестів бачиш? Зображення сонця, чи не так? =) Та й стиль будівлі цікавий дуже. сказав Соломон у книзі Еклезіаста - примножує знання, примножує скорбота.