Було давно, але думаю багатьом буде цікаво ))) Сталося в 2009році. Я б тут нічого не писав.
Побачивши вранці снігопад, який тривав всю ніч і ступеня очищеностідоріг я не здивувався, чого ще чекати, але на роботу їхатидоведеться як би не хотілося./>
Машина прогріта і приведена в бойовий стан за 15 хвилин Шлях дозаправки не був таким вже складним, але ось виїжджаємо за місто ...Очко починає грати як на баяні і не дарма ... Буквально черезкілометр мене заносить і я влітаю в кучугур.Як добре що він тамвиявився, а то вилазити з поля не цікаво, цікаве мене чекалопопереду.Зрозумів що засів я міцно, намагаюся зупинитидопомогу.Наша міліція нас береже. Зрозумівши що я міцно засів наднище і без троса не обійтися, вони їдуть.Я сідаю в машину іпочинаю обдзвонювати знайомих, тут обертаюсь і ваїжу як зупинивсятаксон і без слів вибігає мужик витягає мене з кучугури і тікає. Нажаль я не знаю як його звуть, але я дико був йому вдячний… Осьприблизно після цього моменту варто було поїхати додому, аленіфіга, хто ж працюватиме? Хлопці пробилися на район і начебто всенормально, а ми не гірші, Господи як я помилявся. Завірюха все неприпинялася. Об'їхавши в Олександрівці клієнтів, висуваюся доІллічівська. Після залізорозного мосту я їду прямо на Грибівку, тамє поворот до Ілліча на вулицю 1го травня, і ось не доїжджаючи 300метрів я сідаю на кузов о 12.00 :))) … Ось це було нереальне б**, але в той момент я ще не думав про це. Поруч ще стояло машин 7. Уполі виднівся аутлендер, на узбіччі стояв ікарус гармошка. Загаломкомпанія була, ми спробували виштовхати машину, але марно. Ось тутпочинаю всіх продзвонювати. Начебто допомога буде... Сидимочекаємо. Принагідно відписуючись на форумі нісан клубу :))) Папаначебто знайшов позашляховик, намагаються пробитися. Десь о 6-йгодині він дзвонить і каже що виїхати з Одеси нереально і вони незможуть пробратися. До мене доходить, що допомоги чекати не звідки.Усі, хто може проїхати нашою ділянкою, навіть не зупиняються.Снігоприбиральна техніка навіть не намагалася когось витягати, тупопроїхавши слалом між машинами, вони змивалися в іллічівський порт.У цей час просто була Елеонора з Шабановим. Додзвонився до них…Дзвоню мнсникам, питаю де техніка, кажуть 3 одиниці виїхало, алевсі питання автодору. Дзвонимо в автодор - знову кажуть що виїхало3 машини. Я їх питаю, а нічого, що вони відразу в порт змилися? Черговий як попка повторює що 3 машини виїхало. Тепер достеменноніхто не приїде. Прикинувши скільки залишилося бензину ізрозумівши, що до ранку його для обігріву не вистачить, беру в рукилопату і намагаюся викопати машину, яку вже замело по дах. Вибачили як працює людина у безвихідній ситуації? Я тепер розумію, якце. Сніг розчищався сам собою. У друг підходить 3 дівчини тазапитують куди я прямую. Почувши мою відповідь про Одесу, зісловами: "туди нереально проїхати, але ми вам допоможемо", берутьсяза лопати та починають допомагати відкопувати машину, у мене навітьслів не було. В один із моментів дзвонить "газета по-українськи".Відповівши на кілька питань відправляю його зі словами: "поки я тутз Вами тріплюся, мене зовні відкопують 3 дівчини". Просунулися наметр вперед, вибравшись із кучугури, але знову сів... У цей моментя розумію що прийшла дупа... О 21.43 на форумі нісан клубуз'являється повідомлення "безсил не прийде. Мотор вимкнув дляекономії палива. Холодно". Безил це наша бульба в Іллічівську. Осьтут розумієш на скільки в глибоку дупу ти заліз. Їжі ні, бензинзакінчується, а найближча допомога в Одесі, яка не приїде...Подзвонив тато, каже, що йде пішки. Ближче до першої години ночіз'являються мнсники. Коли приїде техніка не знає. Прошу виштовхнутиі тут чую фразу "та який, тут 3-осьова машина пройти не може", бензином не пригостили... Попутно дзвонить Ірка, Леха. Моїодноклубники. Іра взагалі підняла на вуха всю Одесу, але в Іллічінікого немає. 4х4 далі сухого не пройшли. На початку 2го прийшовтато, моєї радості немає межі. Ось він теплий одяг, їжа та пляшечкаконьяку. Начебто життя налагоджується. Вийшло навіть подрімати, алеобігрівати салон все одно доводилося економно витрачаючи паливо таакумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензином на найближчузаправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись до нас підходитьчоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачивши нашу стверднувідповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це так запрошує досвого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив. Врятували МиколаЯкович це прочитає, але я йому шалено вдячний. Загалом озброївшисьлопатами та лійкою ми висунулися до машини. За ніч один ізгрейдером поруч зі мною проклав колію, так що відкопувати небагатодовелося, та ще й трактор підійшов, спростивши нам роботу. О 9.30 явже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувала картину з фільмупіслязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичному порядку вздовждороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось просто на дорозізалишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправив смс провдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" беруться за лопати та починають допомагати відкопувати машину, умене навіть слів не було. В один із моментів дзвонить "газетапо-українськи". Відповівши на кілька питань відправляю його зісловами: "поки я тут з Вами тріплюся, мене зовні відкопують 3дівчини". Просунулися на метр вперед, вибравшись із кучугури, алезнову сів... У цей момент я розумію що прийшла дупа... О 21.43 нафорумі нісан клубу з'являється повідомлення "безсил не прийде.мотор вимкнув для економії палива. Холодно". Безил це наша бульба вІллічівську. Ось тут розумієш на скільки в глибоку дупу ти заліз.Їжі ні, бензин закінчується, а найближча допомога в Одесі, яка неприїде... Подзвонив тато, каже, що йде пішки. Ближче до першоїгодини ночі з'являються мнсники. Коли приїде техніка не знає. Прошувиштовхнути і тут чую фразу "та який, тут 3-осьова машина пройти неможе", бензином не пригостили... Попутно дзвонить Ірка, Леха. Моїодноклубники. Іра взагалі підняла на вуха всю Одесу, але в Іллічінікого немає. 4х4 далі сухого не пройшли. На початку 2го прийшовтато, моєї радості немає межі. Ось він теплий одяг, їжа та пляшечкаконьяку. Начебто життя налагоджується. Вийшло навіть подрімати, алеобігрівати салон все одно доводилося економно витрачаючи паливо таакумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензином на найближчузаправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись до нас підходитьчоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачивши нашу стверднувідповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це так запрошує досвого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив. Врятували МиколаЯкович це прочитає, але я йому шалено вдячний. Загалом озброївшисьлопатами та лійкою ми висунулися до машини. За ніч один ізгрейдером поруч зі мною проклав колію, так що відкопувати небагатодовелося, та ще й трактор підійшов, спростивши нам роботу. О 9.30 явже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувала картину з фільмупіслязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичному порядку вздовждороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось просто на дорозізалишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправив смс провдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" беруться за лопати та починають допомагати відкопувати машину, умене навіть слів не було. В один із моментів дзвонить "газетапо-українськи". Відповівши на кілька питань відправляю його зісловами: "поки я тут з Вами тріплюся, мене зовні відкопують 3дівчини". Просунулися на метр вперед, вибравшись із кучугури, алезнову сів... У цей момент я розумію що прийшла дупа... О 21.43 нафорумі нісан клубу з'являється повідомлення "безсил не прийде.мотор вимкнув для економії палива. Холодно". Безил це наша бульба вІллічівську. Ось тут розумієш на скільки в глибоку дупу ти заліз.Їжі ні, бензин закінчується, а найближча допомога в Одесі, яка неприїде... Подзвонив тато, каже, що йде пішки. Ближче до першоїгодини ночі з'являються мнсники. Коли приїде техніка не знає. Прошувиштовхнути і тут чую фразу "та який, тут 3-осьова машина пройти неможе", бензином не пригостили... Попутно дзвонить Ірка, Леха. Моїодноклубники. Іра взагалі підняла на вуха всю Одесу, але в Іллічінікого немає. 4х4 далі сухого не пройшли. На початку 2го прийшовтато, моєї радості немає межі. Ось він теплий одяг, їжа та пляшечкаконьяку. Начебто життя налагоджується. Вийшло навіть подрімати, алеобігрівати салон все одно доводилося економно витрачаючи паливо таакумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензином на найближчузаправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись до нас підходитьчоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачивши нашу стверднувідповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це так запрошує досвого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив. Врятували МиколаЯкович це прочитає, але я йому шалено вдячний. Загалом озброївшисьлопатами та лійкою ми висунулися до машини. За ніч один ізгрейдером поруч зі мною проклав колію, так що відкопувати небагатодовелося, та ще й трактор підійшов, спростивши нам роботу. О 9.30 явже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувала картину з фільмупіслязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичному порядку вздовждороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось просто на дорозізалишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправив смс провдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" 43 на форумі нісан клубу з'являється повідомлення "безил неприйде. Мотор вимкнув для економії палива. Холодно.". Безил це нашабульба в Іллічівську. Ось тут розумієш на скільки в глибоку дупу тизаліз. Їжі ні, бензин закінчується, а найближча допомога в Одесі, яка не приїде... Подзвонив тато, каже, що йде пішки. Ближче допершої години ночі з'являються мнсники. Коли приїде техніка незнає. Прошу виштовхнути і тут чую фразу "та який, тут 3-осьовамашина пройти не може", бензином не пригостили... Попутно дзвонитьІрка, Леха. Мої одноклубники. Іра взагалі підняла на вуха всюОдесу, але в Іллічі нікого немає. 4х4 далі сухого не пройшли. Напочатку 2го прийшов тато, моєї радості немає межі. Ось він теплийодяг, їжа та пляшечка коньяку. Начебто життя налагоджується. Вийшлонавіть подрімати, але обігрівати салон все одно доводилося економновитрачаючи паливо та акумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензиномна найближчу заправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись донас підходить чоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачившинашу ствердну відповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це такзапрошує до свого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив.Врятували Микола Якович це прочитає, але я йому шалено вдячний.Загалом озброївшись лопатами та лійкою ми висунулися до машини. Заніч один із грейдером поруч зі мною проклав колію, так щовідкопувати небагато довелося, та ще й трактор підійшов, спростившинам роботу. О 9.30 я вже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувалакартину з фільму післязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичномупорядку вздовж дороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось простона дорозі залишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправивсмс про вдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" 43 на форумі нісан клубу з'являється повідомлення "безил неприйде. Мотор вимкнув для економії палива. Холодно.". Безил це нашабульба в Іллічівську. Ось тут розумієш на скільки в глибоку дупу тизаліз. Їжі ні, бензин закінчується, а найближча допомога в Одесі, яка не приїде... Подзвонив тато, каже, що йде пішки. Ближче допершої години ночі з'являються мнсники. Коли приїде техніка незнає. Прошу виштовхнути і тут чую фразу "та який, тут 3-осьовамашина пройти не може", бензином не пригостили... Попутно дзвонитьІрка, Леха. Мої одноклубники. Іра взагалі підняла на вуха всюОдесу, але в Іллічі нікого немає. 4х4 далі сухого не пройшли. Напочатку 2го прийшов тато, моєї радості немає межі. Ось він теплийодяг, їжа та пляшечка коньяку. Начебто життя налагоджується. Вийшлонавіть подрімати, але обігрівати салон все одно доводилося економновитрачаючи паливо та акумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензиномна найближчу заправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись донас підходить чоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачившинашу ствердну відповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це такзапрошує до свого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив.Врятували Микола Якович це прочитає, але я йому шалено вдячний.Загалом озброївшись лопатами та лійкою ми висунулися до машини. Заніч один із грейдером поруч зі мною проклав колію, так щовідкопувати небагато довелося, та ще й трактор підійшов, спростившинам роботу. О 9.30 я вже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувалакартину з фільму післязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичномупорядку вздовж дороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось простона дорозі залишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправивсмс про вдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" Начебто життя налагоджується. Вийшло навіть подрімати, алеобігрівати салон все одно доводилося економно витрачаючи паливо таакумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензином на найближчузаправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись до нас підходитьчоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачивши нашу стверднувідповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це так запрошує досвого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив. Врятували МиколаЯкович це прочитає, але я йому шалено вдячний. Загалом озброївшисьлопатами та лійкою ми висунулися до машини. За ніч один ізгрейдером поруч зі мною проклав колію, так що відкопувати небагатодовелося, та ще й трактор підійшов, спростивши нам роботу. О 9.30 явже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувала картину з фільмупіслязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичному порядку вздовждороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось просто на дорозізалишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправив смс провдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
" Начебто життя налагоджується. Вийшло навіть подрімати, алеобігрівати салон все одно доводилося економно витрачаючи паливо таакумулятор. О 6-й ранку тато пішов за бензином на найближчузаправку. Завірюха вже закінчилася. Повернувшись до нас підходитьчоловік і питає - "а ви що тут ночували? ". Побачивши нашу стверднувідповідь і вже на наш погляд зрозумівши що це так запрошує досвого дому. Такого смачного чаю ще ніколи не пив. Врятували МиколаЯкович це прочитає, але я йому шалено вдячний. Загалом озброївшисьлопатами та лійкою ми висунулися до машини. За ніч один ізгрейдером поруч зі мною проклав колію, так що відкопувати небагатодовелося, та ще й трактор підійшов, спростивши нам роботу. О 9.30 явже був на ходу :)))) Дорога додому нагадувала картину з фільмупіслязавтра. Порожній шлях і кинуті в хаотичному порядку вздовждороги. Хтось зміг з'їхав на узбіччя, хтось просто на дорозізалишив машину. Почувши Нору з Адреєм на просто відправив смс провдале завершення епопеї.
Тепер реально розумію що якби тато не приніс теплих речей було бстрашніше… Ось так от. Тепер намагаюся своїх друзів уберегти відсвоєї помилки та раджу просто не виходити з дому. Принаймні вдома єтеплі речі. А у машині своє місце знайдуть лижний костюм, мішокпіску, лопата, сухий. Пайок, каністра з бензином. :)
Коментарі2
Баян… )
А комусь цікаво)))