Спробую згадати, як все починалося

Почну трохи здалеку. З дитинства і досі я люблю автомобілі. Але неколупатися в них і розбиратися в техніці. Автомобіль для мене це впершу чергу емоції та атмосфера, цінні спогади та асоціації:Запах, колір і шорсткість сидінь, армат бензину в татовому біломумосквичі, а потім і чарівна розкіш чорного 123-го мерса, скрипи істогін древнього опеля рекорду, дзвін і гуркіт вишневої дірявоїкопійки, веселий запорожець, славута (перший авто з салону в життіі для мене і для хресного) і логан і паджерік І ось з цим всімрізноманіттям сплетена моя любов до авто. І помчуся дощовим вечоромпо трасі під "білого лебедя" у виконанні саме Коржукова. Отже, автомобіль був куплений у 2015 році, на 24 день листопада. Попередубули темні часи розплати. За машину я мав розраховуватися працюючив таксі. Їздити я звичайно не умів абсолютно. Першого ж вечора, коли я приїхав із салону на новенькому блискучому ланосі, я продеркрило й двері об фаркоп іншої машини. Як таке можна вчутифантазуйте самі, а я просто зміг) Загалом звичайно це наклало свійвідбиток на моє сприйняття і я так і не зміг насолодитися моментом, коли ти молодий і гарячий з кентами і дівчатками колесишрозважаєшся. У березні почалася робота в таксі, з початку вночі, апотім і вдень, але дякувати Богові це тривало недовго і знайшовнормальну роботу. Зараз я майже не їжджу, бо вже третій рік працюювіддалено. Хоча автомобіль я встиг вже неабияк потріпати. На йогопробіг (близько 80) він, звичайно, втомився, але все однозалишається прекрасним і все їде та їде)