свого коня тяк і не встиг. Але поїхали на машині Механіка. Ну якмашині. До цього моменту в ній працювала тільки піч. І легкоїпрогулянки це не обіцяло, тим більше що роздаку в парі з передніммостом на перших топях сказала "не ... Не моє ..." і простовідмовилася включати міст під час руху вперед. Але запитавши в неї "чого тобі хочеться" ми з'ясували, що під час руху заднім ходом.вона вмикається. І навіть крутить передні колеса. "підемо задом" -вирішили ми і пішли. Лякаючи молоді екіпажі на глиняних гірках іпірнаючи в точки точно не класу туризм. Що ми не взяли тільки однуточку. Три рази перебували до неї долетіти. Але мордою вперед безмоста ну ніяк. А якби зайшли задом. То не вибралися б. Місць ми незайняли перифх. Інше нас цікавило мало. Ми купалися у весняномуболоті. Народжувалися від душі. Втратили мої забродки. Але колиповністю осліплі померла без бортового підживлення вся навігація.поїхали "здаватися" висновок - тр0 не наш клас. 100 пікселів задобу багато. Легкі точки брати не цікаво (цікаво перші пару годиндалі нудно) 350км за добу-багато. Готуємо мого коня і в Тр1-ТР2 ценаше. Хоча з урахуванням карантинної перерви- ця гонка нам ЗАШЛА тай Стажера піднатаскали






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.