Як ми з'їздили на 1-й етап кубка Приазов'я

Довгоочікуваний кубок Приазов'я.
Чому для участі був обраний кубок Приазов'я? ” Тому, що всі триетапи близько, прочитавши регламент, я зрозуміла так, що неомологовані машини можуть брати участь, а омологовані теж можуть, але потрапляють на клас вище. Влаштувала тому що омологація у менепрострочена.
Всю зиму ми готувалися проїхати всі три етапи в залік.І ось 30.04увечері після роботи ми виїхали.Доїхавши до Ясинуватського посту, нас зупинили для перевірки документів.Машина бойова була, якзавжди, передньою віссю занурена на спеціальний причіп і мала всістопи, повороти і габаритні вогні, вже три роки ми так їздили, томуя не переживала, а дарма. Як виявилося моє вод. Якого більше 700кг.Потрібна категорія ВЕ.На жорсткому зчіпці можна, а на причепі неможна.Довго ми просили різними способами пустити нас на змагання, віддавши 500 гр. Нас скріпивши зубами відпустили на розворот, додому. Настрій був неймовірно жахливий! Повністю розвантажившись угаражі, на початку другої ночі ми вирушили спати. Але прокинувшисьрано-вранці, я не могла змиритися з думкою, що ми ні куди не їмо, тим більше, щось придумати час було, гонка 2-3.05. Ще доба є. Пішлидо гаража робити жорстку зчіпку. Бо була перша, та ще й неділя, робити довелося з того, що було під рукою. Цілий день провозившисьу гаражі, знову все завантажили і вирушили на Мелекіно. Дорогапройшла вдало. Там нас зустріли, ми оселилися в будиночку на базівідпочинку і втомлені і голодні одразу вирубалися.
Рано прокинувшись, я вирішила поїхати прописати трасу, неквапливообмірковуючи, як правильніше її прописати з такою неймовірноюкількістю перекатів . А Ваня наводив бойову до ладу, бо длябуксирування на жорсткому зчіпці довелося зливати масло з коробки ізнімати приводи (щоб не покалічити блокування).
О 12 годині почалася адміністративка. Пройшли її нормально. Потімтех.Ком. А ось на ньому на нас чекав справжнісінький сюрприз!
Знайшлася маса причин не пропустити машину:
1. Відсутність держ. Техпаспорта.
2. Держ. Номерів.
3. Перегородки моторного відсіку (спеціально шматок був вирізанийпід дроселя)
4. Прострочено омологацію на все екіпірування, сидіння, ремені, шоломи. Участю в кубку Лиманів, де збирається до 60-ти екіпажів, відсутність цього всього не заважала ні коли, а на кубку Приазов'я, де важко набралося 19 екіпажів, це стало проблемою!
У залік їхати нас не пустили. Але дозволили їхати на часпозазаліку. Оскільки іншого не залишалося, ми погодились. Алерозчарування було величезне.
Поїхали на пропис. Можна було і на бойовий, щоб пристрілятися, алепалива бойового було 100л., тому, знову ж таки з метою економії, поїхали на шаху. Так як я прописала рано-вранці, почали відразу зперевірки. Дещо підправили, але в цілому вийшло нормально. Єдине, перекати все ж таки треба було вважати, тому, як потім воно всезливалося і не зрозуміло який з них уже проїхали, а які попереду іза яким саме, глобальний поворот. Було по три проїзди у кожнусторону. Так ми так накаталися по Мелекінських гірках, що колиприїхали на базу, то мене вгайдало, то від голоду, мені дуженудило, але і їсти не хотілося, не було часу. Увечері ще довелосязмайструвати, за польових умов, перегородку моторного відсіку, інакше не допустять навіть позаліком їхати. Загалом ми зновупровозилися до пізнього вечора і пішли спати. Але сусіди побудиночку приїхали відпочивати та спати не збиралися. Всю нічрепетували, слухали голосно музику тощо. Вранці я зрозуміла, щомені все ще нудить, та ще не виспавшись, стан був жахливий. Япоїхала на відкриття на бойовий, а Ваня в закритий парк, на шаху зусім приладдям. Відкриття пройшло як завжди. Поїхали на старт, дочекалися своєї хвилини, відзначились і в бій! Проїхавши кількаповоротів у перекатах, я зрозуміла, що нічого крім двірників і небане бачу. Напевно, для такої траси з великим перепадом висот, требабуло сидіння підняти вище і двірники зняти. Як завжди я подумала, напевно так і треба, що нічого не видно і ми їхали на повну моюсилу, чисто на слух. Коли машина опускала морду вниз із перекату, тільки тоді я бачила потрапили ми в поворот чи ні. Проїхали ми 2/3траси, залишалося небагато до фінішу і ось, після прямої 150м.через безліч перекатів повинен був бути в кінці правий 3негативний. Але за яким саме перекатом? Усі закриті. Я думала післянаступного, але коли машина опустила морду, бачу поворот і ми явнов нього не потрапляємо. Звичайно треба було їхати прямо, а потімвирулювати, але не встигнувши щось подумати, руки самі направиликермо в поворот і так як він був ще й негативним, стався черговиймій дах. Зупинилася машина на боці після двох з половиною обертів.Я відразу вимкнула масу, глядачі, які стояли неподалік, перевернулимашину на колеса, ми відстебнулися і вийшли через праві двері т.К.ліва не відкривалася. На цьому перегони закінчилися для нас.Машинка звичайно постраждала, але ходова (не рахуючи гальмівногодиска, який розлетівся від удару) ціла, це було важливо, тому щододому їхати на жорсткій зчіпці. Ми подивилися, як їхали інші цейповорот. Виявилось у ньому дивували всі! Видно насправді цейповорот виявився справді дуже підступним.
Приїхав Ваня із закритого парку, ми всі підготували длятранспортування та поїхали додому.
Ось так закінчилося, те, над чим велася робота не один місяць! Аленавіть не переворот так засмутив, всяке буває, бо про участь узалік можна забути. Кубок Лиманів, куди нас припускають, дужедалеко. У нас немає техніки, тому поїздка за 800км не реальна. Накубок Приазов'я нас не припускають. Що робити? Залишається, відновити машинку і тренуватися за місцем… Збирати гроші натехніку, робити права категорії ВЕ, про омологацію я навіть недумаю, бо коли ставила сидіння, ремені і купувала екіпірування, витратила близько 3000 у.О. І воно все прострочилося. Загаломнавіть за великого бажання, але за відсутності великої кількостігрошей, у спорті місця залишається все менше з кожним роком.