50 годин…

Я не письменник, особливо розписувати не вмію, розповім як зможу.Отже за збігом. Обставин я став "біженцем" (якщо можна так сказати)загалом ми на час відпустки збиралися їхати до Харкова, алеконкретної дати так і не могли придумати, а тут дізнаюся що друзіїдуть теж у харків, тим же маршрутом (через росію) і теж намазді))) (ну сайт то автомобільний))
За 2 години були зібрані всі необхідні речі (читай:усі речі)))поміняні гроші на рублі, кота визначили до друга, батьків попросивзабрати всю електроніку до себе додому… зустріли Кирила з Мариною (це наші попутники) на чудовій мазді 6… і рушили в бік кордону… донеї 15 км Чому вирішили їхати саме через Росію? на 250 кілометрів, подумали ми... Зайвих дві години в дорозі- це дрібниця... Але як жеми помилялися... Отже, їдемо у бік селища Ізварине, під'їжджаючи добілого знака цього населеного пункту, ми з подивом виявляємо щочерга на митницю починається саме тут… легкий ступор… ніхто з моїхпопутників не розуміє складності ситуації, т.К. Тільки я приблизнорозумію що до межі кілометра 3, 5-4 ... А черга стоїть і практичноне рухається ... До нас підійшла людина ( виконує рольпаркувальника) запитав куди ми, чи є діти в авто чи ні і сказав вяку чергу стає ... По зустрічній узбіччі стояла черга для авто здітьми, а по правій узбіччі стояли авто без дітей… ) одягнений цейпаркувальник був у комуфляж, на ремені був ніж, а вруках-автомат…

Було середа, 17-00 годин часу, стали ми за мерсом спринтером, вякому люди везли все нажите ... Диван, гора речей, ще якісь меблі, кішка, собака ... І т.П. За мною в чергу став Кирило на своїйшістці... Настрій бойовий, незважаючи на невеликий дощ... Жарти, сміх... Думаємо, зараз стоїмо години 4-5 і поїдемо... У мірупростою в черзі стає зрозуміло, що черга їде дуже повільно...приблизно 40 хвилин стоїмо, потім просуваємось на один-два кузови (не більше)
Навколо нас пролітають армійські камази, урали, уазики, якісьіноджипи і в них люди зі зброєю... Дощ швидко закінчився, сонцешвидко просушило узбіччя і від коліс пролітаючого транспорту поузбіччя стояла стіна пилу, а ми як і раніше повземо по 2 кузови за30-40 хвилин. (в голові закрадається думка про те, що багатостартерів і акумуляторів не витримають такого ритму, як згодом івиявилося)
Ну так ми і стояли, розважаючись жартами та очима по сторонах)))стало темніти і повільно наступила ніч, спати начебто поки неполювання, але все одно під ранок сон бере своє і коли ніколи та і "клюнеш носом"))) Вночі, вкотре вийшовши покурити і розмовляючи зКирилом, біля нас зупинився джип з людьми в камуфляжі і було сказанона нашу адресу щось на кшталт: "а хто ж захищатиме рідну землю? "скажу чесно-ми просто відморозилися і відвернулися ... Потім вночіпід'їжджала біла копійка і знову ж таки людина з автоматом підійшла (до речі досить привітний дядько) і сказав що б ми не під якимприводом не відкривали багажники ... Орудує банда мародерів і підприводом огляду крадуть запропонували ще дати в бубон циммародерам))))) посміялися і розійшлися… ліг спати… але спати іодночасно спостерігати за спринтером, який переді мною-завдання недуже та й легка… в результаті кілька разів мене приходили будитиводії з машин, які стояли за мною. Вугільний пил лежить і наузбіччі і успішно піднімається колесами транспорту…
Настав час обіду… просунулися ми з ранку метрів на 50-100 небільше… думки про те, що ми сьогодні кордон перетнемовипаровуються)))) сонце, спека, пил… моя кохана знайшла в машиніпляжний килимок і ми влаштували пікнік у полі)))) все однопрактично не їхали… Покушавши- настрій трохи піднявся, але все однодуже важко спостерігати як люди біжать ... Біжать кинувши все ...хто на маршрутках, хто прямо пішки з сумками, тримаючи на рукахдітей ... У деяких зовсім грудні ... Машини потихеньку починаютьвідмовлятися їхати, тим більше рухаємося на підйом, таки не кислий... Але люди допомагають один одному, вночі будять один одного, штовхають машини…
Після обіду повтикавши))) пару годин

післяобідній відпочинок)
японські дівчата в полях України
наша порада племені вирішила все дзвонити друзям і проситигуманітарної допомоги)))) замовили їжі, т.К. Ми не розраховували щотак на довго тут затримаємось)) Друзі, дякую їм велике, відреагували оперативно і привезли нам сухпайок))
Ближче до вечора, вже неабияк знесилені ми, попередньо домовившисьіз сусідами по черзі, вирішили по черги покинути чергу, щобз'їздити додому помитися… перший поїхав Кирило, а потім і я… післядушу і поївши вдома, настрій став знову бойовим і ми успішноповернулися до ладу)))) у черзі вже всі один одного знали в обличчяі яка машина за якою стояла)) Стемніло... Час намагатися спати...Другу ніч вирубувало вже жорстоко... Якийсь проміжок руху черги ятупо не пам'ятаю)))) піднімався навіть не піднімаючи спинки сидінняі напевно "уві сні" переїжджав трохи... І знову засинав...< br/>
На ранок п'ятниці вже багато стареньких машин відмовлялися їхати…але їх штовхали сусіди по черзі…
І тут трапилася зустріч, яка трошки підняла мені настрій) )) сидячив машині і палячи в зелкало, я відразу помітив знайомі риси))))) япоспілкувався з Женькою, її власником, обговорили цей жах, щокоїться навколо … він мені розповів що бачив рано-вранці танки, якіїхали недалеко від міста…

З божою допомогою ми дісталися до ПП Ізварино… ось він кордон, подумали ми, муки закінчуються…

але ми знову помилялися… черга стала як укопана, і не хотіларухатися зовсім… години за 4 ми просунулися на пару корпусів…
Потім ще були нахабні люди, які намагалися лізти без черги, доходило майже до бійки… наші дівчатка стояли на дорозі і непускали цих зухвальців… потім підключилися до нас та інші обуреніжителі черги…
дуже довго не могли потрапити на саму митницю… на митниці теж булаплутанина… до речі, митницю ми пройшли одночасно з ренохою))))

<
опинившись на нейтральній території ми почули дуже сильні постріли (або вибухи) не знаю що це було, але було не далеко… черга знову нерухалася приблизно годину 2 дні п'ятниці… від українського кордонудо російського ми проїхали приблизно годин за 5… і нарештіприблизно о 19-30 ми перетнули кордон РФ і пішли на паспортнийконтроль ... Тільки ми все пройшли побачили таку картину:люди біглиз українського боку і машини теж поволіли в необмеженій кількості... Виявилося що це випустили всіх що знаходився на територіїУкраїнської митниці ... Т.К. За чутками там почалася перестрілка…автоматні черги ми теж чули… Загалом я щось дуже багато тутналаштував… у п'ятницю ми проїхали кілометрів 100 і зупинилися вприватному міні мотелі переночувати ... Вранці поїли і рушили далібез пригод ... Одне я точно знаю- Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ЦЮ ЧЕРГУ ...До речі, про дороги РФ виключно позитивні враження ... Все-такинаші дороги відверто гірші((
Мирного всім неба над головою! ) І просто пара фоток

бідні люди …
М4 Ростов-Москва
Лукойл у Білгороді
траса
в очікуванні дива
пішохідний перехід під Білгородом
"і не хотіла рухатися зовсім… години за 4 ми просунулися на парукорпусів…
Потому ще були нахабні люди, які намагалися лізти без черги
майже до бійки... Наші дівчатка стояли на дорозі і не пускали цихзухвальців... Потім підключилися до нас та інші обурені жителічерги...
дуже довго не могли потрапити на саму митницю... На митниці тежбула плутанина... До речі, митницю ми пройшли одночасно зренохою))))
опинившись на нейтральній території ми почули дуже сильні постріли (або вибухи) не знаю що це було, але було не далеко… черга знову нерухалося було приблизно години 2 дні п'ятниці… від українськогокордону до російського ми проїхали приблизно годину за 5… і нарештіприблизно о 19-30 ми перетнули кордон РФ і пішли на паспортнийконтроль… тільки ми всі пройшли побачили таку картину:люди бігли зукраїнської сторони та машини теж поволіли в необмеженій кількості…виявилося, що це випустили всіх, що знаходився на територіїУкраїнської митниці… т.К. За чутками там почалася перестрілка…автоматні черги ми теж чули… Загалом я щось дуже багато тутналаштував… у п'ятницю ми проїхали кілометрів 100 і зупинилися вприватному міні мотелі переночувати ... Вранці поїли і рушили далібез пригод ... Одне я точно знаю- Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ЦЮ ЧЕРГУ ...До речі, про дороги РФ виключно позитивні враження ... Все-такинаші дороги відверто гірші((
Мирного всім неба над головою! ) І просто пара фоток
бідні люди …
М4 Ростов-Москва
Лукойл у Білгороді
траса
в очікуванні дива
пішохідний перехід під Білгородом
"і не хотіла рухатися зовсім… години за 4 ми просунулися на парукорпусів…
Потому ще були нахабні люди, які намагалися лізти без черги
майже до бійки... Наші дівчатка стояли на дорозі і не пускали цихзухвальців... Потім підключилися до нас та інші обурені жителічерги...
дуже довго не могли потрапити на саму митницю... На митниці тежбула плутанина... До речі, митницю ми пройшли одночасно зренохою))))
опинившись на нейтральній території ми почули дуже сильні постріли (або вибухи) не знаю що це було, але було не далеко… черга знову нерухалося було приблизно години 2 дні п'ятниці… від українськогокордону до російського ми проїхали приблизно годину за 5… і нарештіприблизно о 19-30 ми перетнули кордон РФ і пішли на паспортнийконтроль… тільки ми всі пройшли побачили таку картину:люди бігли зукраїнської сторони та машини теж поволіли в необмеженій кількості…виявилося, що це випустили всіх, що знаходився на територіїУкраїнської митниці… т.К. За чутками там почалася перестрілка…автоматні черги ми теж чули… Загалом я щось дуже багато тутналаштував… у п'ятницю ми проїхали кілометрів 100 і зупинилися вприватному міні мотелі переночувати ... Вранці поїли і рушили далібез пригод ... Одне я точно знаю- Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ЦЮ ЧЕРГУ ...До речі, про дороги РФ виключно позитивні враження ... Все-такинаші дороги відверто гірші((
Мирного всім неба над головою! ) І просто пара фоток
бідні люди …
М4 Ростов-Москва
Лукойл у Білгороді
траса
в очікуванні дива
пішохідний перехід під Білгородом
"люди бігли з українського боку і машини теж поволіли в необмеженійкількості… виявилося, що це випустили всіх, що знаходився натериторії Української митниці… т.К. За чутками там почаласяперестрілка… автоматні черги ми теж чули… Загалом я щось дужебагато тут налаштував… у п'ятницю ми проїхали кілометрів 100 ізупинилися в приватному міні мотелі переночувати ... Вранці поїли ірушили далі без пригод ... Одне я точно знаю- Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ЦЮЧЕРГУ ... До речі, про дороги РФ виключно позитивні враження ...все-таки наші дороги відверто гірші((
Мирного всім неба над головою! ) І просто пара фоток
бідні люди …
М4 Ростов-Москва
Лукойл у Білгороді
траса
в очікуванні дива
пішохідний перехід під Білгородом
"люди бігли з українського боку і машини теж поволіли в необмеженійкількості… виявилося, що це випустили всіх, що знаходився натериторії Української митниці… т.К. За чутками там почаласяперестрілка… автоматні черги ми теж чули… Загалом я щось дужебагато тут налаштував… у п'ятницю ми проїхали кілометрів 100 ізупинилися в приватному міні мотелі переночувати ... Вранці поїли ірушили далі без пригод ... Одне я точно знаю- Я НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ЦЮЧЕРГУ ... До речі, про дороги РФ виключно позитивні враження ...все-таки наші дороги відверто гірші((
Мирного всім неба над головою! ) І просто пара фоток
бідні люди …
М4 Ростов-Москва
Лукойл у Білгороді
траса
в очікуванні дива
пішохідний перехід під Білгородом