Всім привіт,
Ішла середина травня, і все за розкладом — дощі, грози, дача. Вихідні дні пройшли в метушні з вологістю повітря в 99%. Понеділок порадував теплою погодою та сонцем, так що продовжений вихідний день було вирішено витратити на природу. У той час, коли багато друзів та знайомих працювали у боротьбі з забобонами цього дня, я вже дихав свіжим повітрям та досліджував нові ґрунтові дороги за містом... Але так не могло продовжуватися вічно...
Проїхавши п'ятий км по ґрунтовій жижі, я набрався сміливості та впевненості в прохідності цієї машини. Вперше за годину шляху я був змушений вийти з машини і подивитися на дорожню обстановку, до того ж організм зажадав позачергову порцію нікотину. Я не був єдиним, хто зупинявся перед вище описаною ділянкою дороги. Звільнивши лижню і окинувши поглядом наступні 10-15 метрів дороги, вирішив їхати швидко і рівно, щоб не злетіти в гарну тракторну колію. Пізніше стало ясно, об'їхати цю ділянку можна було інакше, але інакше не було б і цього запису в БЖ. На той момент черево авто ще було чистим, і до контакту з брудом залишалося прийнятних 3-4 см. Сподівався на корейський автопром і південнокорейського виробника шин, як виявилося - даремно.
За кілька невдалих спроб виїхати, машина заземлилася. Спереду шосейка нагадувала похмуре, дитяче надувне коло, ось тільки він не виявився рятівним. Магічні слова та бубон одразу відклав убік і поліз за лопатою. Скопавши солідну за дачними мірками ділянку, я пішов за домкратом. На щастя, мої попередники напиляли і залишили купу дров, тож проблем із деревом не виникло. Зручно розмістивши домкрат на дошці, я почав крутити і вивішувати колеса під інші дошки. Ішла 3-я година фізичних вправ, але машина просунулася рівно на фільтр сигарети, які невблаганно закінчувалися.
Десь у далині звуки природи переривала робота старенького серця Кіровця, яка спонукала мене на ідею — дзвінок другові. Заїхавши по дорозі за новим тросом, через 3-4 викурені сигарети, друг на Ланосі опинився на місці битви людської нерозсудливості з природою. Вдосталь нагодувавши комарів, випробувавши на фортецю трос і захист днища, ми вирішили їхати за трактором. За кілька кілометрів, на околиці села, було помічено тракторний причіп та кілька запчастин від комбайна — дух тракториста був уже близько. На наше здивування, спирту в крові повелителя полів не виявилося, тож змінивши домашні капці на гумові чоботи, він уже сидів за кермом трактора Білорусь.
Сам процес вилучення машини був очікуваним, швидким і нудним. Далі, від першої особи, пішло кілька історій про пригоди нашого рятівника, після чого ми йому подякували і поїхали відзначати те, що сталося. Мостів біля машини, головне, скільки друзів записано у тебе в телефоні.










Коментарі(20)
shurlerusбув 1 рік тому
Їжджу на ЗАЗ Lanos ☯Black&White Style
Київ, Київська область
Оповідання чудово написано! Прочитав із чувстаом занурення в події! Посміхнуло в середині оповідання що друг на Ланосі приїхав туди де у кроса почалися пригоди)))
Cbblавторбув 7 місяців тому
так у нього гума goodrich MT)))
BodikJбув 2 роки тому
Макс Заболотний
Чернівці, Вінницька область
Тобі книги писати )) Відчуття, що я спітнів і весь у бруді. ))
Cbblавторбув 7 місяців тому
Дякую, продовжуватиму в тому ж стилі.