ледве не згоріла!

Історія зі сталася минулої зими. Зі своїми вірними залізними кіньмия не розлучаюся практично ніколи, праця з ними і відпочинок якналежить теж зними, їм же теж належить відпочивати =)
Поїхав я як звичайно в Карпати ялозити дошку по снігу... Все якзавжди нічого незвичайного, правда цією машиною поїхав вперше.косяки по масляним соплям =) і таке інше, взагалі це зовсім іншапісня і бж купешки можна про це почитати.Одне слово ніколи ще такне був упевнений в машині як в цій поїздці.Але життєва звичка матинабір для виживання в полі =). Зокрема мінімально необхідніінструменти, краватка та каністра 10 літрів завжди повна.Ось вона ізіграє ключову роль у цьому епізоді! Правда не дуже позитивну! Цього року нас поїхало 8 осіб, правда частина народу махнулапоїздом (важко переносять тривалі поїздки). І нам було так легко.Хоча! Не зовсім, все одно моя машина була повністю завантажена. Янічого в заднє дзеркало не бачив, і L200 теж разом із кунгом бувзатрамбований по самі помідори.
Розвантажившись по приїзду стало трохи вільніше. Так як до гір намщодня 36 км потрібно було мотати, туди й назад машини постійно булив бою. І моя цього року у тому числі. Раніше, коли нас було шість, я (як не п'є) завжди стрибав за місцем за Л200 і ганяв там тижденьна ньому, всі були п'яні та щасливі. Одним словом відпочивали і нів чому собі не відмовляли. Але 8 це не 6 і цього року я працював насвоєму коні. І ось на третій або четвертий день після покатушекрозсівшись по машинах 4х4 ми рушили до себе в "табір". Погодазазвичай у горах нестійка. Вечір близько 4 - 5 сутінки видимістьгірша нікуди, похмура температура +/-1, дорога бруд. А в машинікайфово, тихо-тихо фонує музика, та бурхливе обговорення дня, швидкість 40-50. Я попереду нашої колони, Л200 позаду. Тут вінпочинає моргати на всю! І кліпає по черзі то правим поворотником, то аварійкою. Думаю — "може хтось уссався чи всрався там" приймаюдо берега, зупиняюся. І виходжу. І тут ПОЧАЛОСЯ!
З наступних оповідань 2-го екіпажу слідував за нами. У Сашки (водія) зір, як то кажуть "десь 7-8" у такий час доби і того, некожен зрячий розбере. Діма сидів поруч каже йому - "дивися, Рісфорсаж включив! ". Вони там погигикали, а потім почали штовхатирізні теорії, мовляв це іскри з-під днища і таке інше. Тривало яквони кажуть хвилин 5-10. Доки вони не розглянули що цекрапаюче-випливаючий вогонь з-під моєї корми. І ось тут-ТОПОЧАЛОСЯ!
Флешбек до першої особи…
Я виходжу, поки я роблю крок до задньої частини машини.Бічним зоромбачу що скло заднє якесь не таке, воно дуже біле, і бачу Диму іСаню, що біжить, з криками НА№*(; Й з машини. Я здивувався! відразуне зрозумів що таке. Частка секунди я погляд на машину! і бачу якпід заднім склом затягується білий дим в салон, я там уже нікого небачу, все біле з-під машини полум'я огортає всю корму. .
Я починаю гасає до дверей, до багажника і так рази три в спробахвідчинити двері.Всередині в машині паніка всі судомно не можутьвідчинити двері. (не можуть зрозуміли підняти кнопки, в результатідві задніх ручки були зламані зсередини) Так само судомно я вонануюз брелоком сигналки в спробах відчинити двері. (у штатному режимівсі кнопки відкриваються! вакуумним! центральним замком післявилучення ключа із запалювання, в даному випадку цього не сталося, і в цій паніці я встиг подумати якого Х це не сталося) у результатія доорався що потрібно зробити і все як багнет вже були на вулиці.У дівчаток реакція, (ми потім довго іржали), вчотирьох відбігли іобнявшись всі разом вичавлювали як різані =). Найцікавіше що всіламанули в розсипну і я навіть ідіот. Пробігши три кроки, збагнув - "якого Х…, моя машина гасити треба! ". Знову до багажника! І зновубитися з брелоком! Я з третього разу тільки усвідомив, що ця падлаз кнопками, мені своїми піканнями намагалася донести. Я СІВ! Увімкни мене! Це реально западло! я його вмикаю. Починаю битисязакривати відкривати машину, а багажник не в яку. За ці секундимільйони думок прошерстили мою голову. І фільми про зворотну тягу, і що зараз як піз…ет! , і якого багажник не відкривається… він жетеж висить на ваакумі, а з ключа він то вие…тися, на п'ятий развідкривається… У результаті я таки до його достукався через ключ. Ітут три секунди думок, що робити після відкриття. Замружитися? Абовідразу з'ї ...Ть? та інше марення… тут якраз підбігає Саня звогнегасником з Л200 і публіка з машин, що проїжджали і тут же знами зупинилися. Хто з чим із пляшками з термосами з чаєм =). ЯкСаня сказав перший раз у житті тримав вогнегасник, навіть непам'ятає як він здогадався як той працює. У результаті збиває нимполум'я в той момент, коли я починаю відкривати багажник, а потім івдує в багажник. Пару секунд розглянувши все те, що було вбагажнику, бачу каністру, яка лежить на акумуляторі. Я її хапаю івисмикую від туди, і в момент коли виймаю відчуваю що вона дужепече, градусів напевно 80 була, і паралельно бачу як з неї на однутретину від низу вогняна цівка діаметром з 1мм. Ставлю на асфальтза три метри від машин, і збиваємо це вогнегасником. Дивлюся даліцівка, але вже просто бензину, і дивуюсь що за хрень…
> Соррі, завтра допишу це лише пів історії. Нехай трохи інтригибуде =).Насправді час валити додому! вже телефон розплавляють!
| телефону додумався сфотографувати коли всі заспокоїлися. Я тількипісля приїзду до Києва про це вже дізнався… і на тому спасибі)