Гробаний горіх наді мною знущається!

Все почалося, коли хлопчиськом я любив забиратися на горіх, щоросте у мене перед ворітьми будинку і звідти оглядати околиці.Одного разу, гніла гілка не витримала і я шльопнувся на асфальт.Наступного разу. Він відібрав мене приблизно через 10 років, коли япаркувався біля воріт на своїй першій машині, будучи за кермом 2тижні я не розрахував ширину заїзду і протерся правим боком пройого товсту кору. Через п'ять років вже на іншому авто я повертавсявночі зі побачення і повертаючи до своїх воріт знову не розрахувавкут заїзду… в результаті — м'яте крило… З того часу минуло 10 роківі ось, сьогодні, горіх знову мене трахнув… Точніше я його, лівимкутом заднього бампера при спробі запаркуватися в гараж задом, утемряві, під важке фа-фа-кання машин, яким я перекрив проїзд своїмиманеврами.Загнавши машину в стійло я схопив сокиру і хотів булознищити злощасне дерево, але потім кинув зброю на підлогу і почавлупити кулаком літню покришку, що попалася на очі.До болю в руці .До здертої шкіри. Потім я взяв ганчірку, відмив пошкоджений кут, взяв полірувальне коло, одягнув його на дриль і тупо дивлячись водну точку хвилин 10 полірував цараїни. Залишилася тільки павутинкалаку, що тріснув, але вона не дає мені заснути. Бачить Бог, я нехотів вкладати гроші в цю машину, але вони з горіхом вирішили замене. Весною гулятимемо на широку ногу, — фарбувати обидва бампери, кришку багажника і капот.