Геть XENON. Досить добровільно дивитися на зварювання.

Я люблю водити машину. Люблю їздити далеко, щоб встигати помічатияк сонце переміщається по небосхилу. Люблю їздити поволі, розмірено, із задоволенням. Я люблю нічну дорогу., яскравізустрічні вантажівки, ці незламні королі автострад, мости ірозв'язки, заспокійливий шелест шин, і таку бажану в сильнийснігопад дороговказну нескінченну подвійну смугу.
Я ненавиджу свою роботу. І не піднялися) покидьків суспільства, мерехтливий монітор з одними і тими ж остогидлими іконками.Однавіддушина, закрити магазин о 16.00, сісти в машину і поїхатидодому.Ось ці самі 15 хвилин за кермом це мій особистий час. Недітей, а моє... І як воно пройде весело і запально або пафосно інеспішно вирішую тільки я... Влітку ці ж 15 хвилин я проводжу всідлі мотоцикла, взимку — в автомобілі. Довгих ночей я раптомперестав відчувати кайф від поїздок. Щось безперечно було не так, як раніше. Я ніби й не йшов з роботи, а продовжував сидіти в крісліі дивитись у монітор! Ось воно! Гробаний блакитний екран, прокляттялюдства та метровий цвях у кришку труни подальшого розвиткуцивілізації. Через ранні сутінки я змушений був включати фари іогидне біле світло ксенонових ламп, підсвічуючи мені дорогу, робиловсе, що відбувається навколо, несправжнім, а як би змодельованим іпоказаним мені в кіно. При чому не в тому, правильному кіно, деплівка могла порватися, і по залі розносився невдоволений свист іремствування, а в нинішньому комп'ютеризованому та оцифрованомукіно, яке я особисто дивитися не можу, — засинаю. Сьогодні я сказавсобі — годі! 27000-вольтова мерехтлива блискавка в кожній фарі, ледве забариться і вона вихлюпнеться в реальний світ, збільшитьсядо гігантських розмірів і спалить все живе навколо. Навіщо цейризик? Мама завжди казала мені – не дивись на зварювання. А я, подурості, дивився разок. А потім у мене були червоні очі, і мама незнала, чому. Капот відкритий, ніж у правій руці - Чік! Все назадшляху немає, щоб навіть не хотілося. Не потрібне цього, зайве воно.Дві галогенні лампи "іскра" формату H1 з колбою трохи жовтуватогокольору зайняли своє законне місце у патронах моїх фар. О, це теплерівне світло, як приємно відчувати його тепло на тильній сторонідолоні за метр від автомобіля. Як я сумував за тобою, реальнийнічний світ!