Їду кума рятувати...

Історія трапилася цими вихідними. Поїхав мій кум з дружиною, братом, невісткою та племінницею в гості до родичів до Одеси. Іпоїхав не на своєму старенькому але дуже бадьорому "москалику", ана недавно (щодо купленого Fiat Doblo MAXI. Ну що можна про ньогосказати... Машинка свіжа, але не перевірена. Всього пару разів кумна ній виїжджав не далеко за місто. А тут зібрав усе сімейство, спорядження для відпочинку в наметах і поїхав). Як кажуть нічого невіщувало біди.Приїхали в Одесу, по дорозі насолоджуючись усімапринадами сучасної іномарки, і вже заїжджаючи на подвір'я, щосьсталося з Фіатиком.Двигун загримів як старий трактор. І почалирозбиратися... Перше, що побачили — злетів ремінь кондиціонера, друге — сліди потік олії. Куму тобто мені:що робити? Але я на жальне Кашпіровський і лікувати на відстані не вмію, було прийняторішення по закінченні вихідних тягнути машину додому. Звичайно, язголосився допомогти. Вихідні пролетіли, настав час "ч".
Упевненість у своїй Альфі, і надія, що все буде ОК, не залишалимене всю подорож. На пригоду як завжди взяв свою старшу дочку.Дорогою заїхали в Коблево на годинку — викупалися й далі в дорогу.Кума з Фіатом зустрів на в'їзді до Одеси, куди його дотяг брат —Одесіт. Пересадив пасажирів до себе, зачепив Фіата і поїхали.
Так було важко, 5 чоловік у мене і близько 2тон Фіат з барахлом.Повільно та вірно ми наближалися до Миколаєва. Від'їхавши від Одесикілометрів 15, ми вийшли на більш менш нормальну дорогу безнаселених пунктів. Там вже можна було й розігнатися трохи. Альфаповільно набираючи швидкість підходила до позначки 80. При цьомуйшла впевнено та рівно. На підйомах швидкість падала до 60-ти. Іось в'їхали ми до Миколаївської області. Зробили 5-хвилиннийпривал, відвідали кума в причепі, все нормально, їдемо далі.Виїжджаючи з Коблево, чомусь водії не звертали на нас уваги, нібиїдуть дві окремі машини. І в один із таких моментів Альфі довелосяпіднапружитися. На третій передачі прокинулася турбіна і ми вирвалиперемогу в дорожній гонці з зухвальцями. Усю решту дороги мипроїхали без пригод. Альфа бадьоренько бігла, дотягуючи стрілку до95-ти.
Увійшли до міста, затягли машинку на стоянку та по домівках. Осьтоді кум зізнався, що його шокували. Раніше прокатившись пасажиромвін висловлював своє "фе", а тепер - якщо ВОНА так підриває зпричепленим Фіатом, то як вона їде без нього боюся уявити. Там, уКоблеві, коли турбінка ожила, його навіть у Фіаті вдавило всидіння.
От так Альфа повернула свою репутацію і дозволила мені пишатися неюще більше.