Наступний день після першого пробудження в цілому виявився неособливо насиченим, але все ж таки не обійшлося без приємностей.так і не знайшов. Точніше не знайшов її терміново на зараз ідешево. Так-то купити її не складає труднощів, але хотілосявідразу, прямо як у Остапа Бендера. Рідким мастилом, спробуваввідрегулювати задні ліві двері (не хоче триматися зачиненими осьніяк.) Але це було занадто нудно і не відповідало місії. Працює вньому максимум 2 циліндри.Почав колупатися у свічках звисоковольтними проводами і зрозумів, що прийшов кінець свічковимнаконечникам.А нові проводи у мене були саме під такінаконечники... У результаті вирішив для проби поставити цілком своюкришку розподільника разом з проводами.Свічки виявилися чомусьА-17ДВ, гарячі для цього мотора, замінив їх уже випробуваними NGK, які дісталися мені з Персиком. Вони правда теж гарячіше, але затеточно працюють. Далі прийшла черга бензонасоса Б-7А — його буловитягнуто і відкладено убік, а на його місце тимчасово буловстановлено наперед робочий "пекар". Правда довелося його зновузатягувати, щоб не писався бензином.
При прокачуванні палива виявилося, що голчастий клапан карбюраторазакрився на переоблік і наливається туди прямо від душі по всівіконця. Довелося зливати зайве та оперативно з ювелірною точністюопускати шланг у каністру щоб підкачати палива саме по серединувіконця або трохи вище. У відповідь на вищезгадані втручання двигунтільки ліниво почхав. Починаєш робити і воно починає вироблятися.Однак довго думати не довелося — привабила якась дивна котушказапалювання — менше ніж зазвичай і провід до неї йшов старогозразка з втулкою, що вкручується. Замінив її для надійності новоїБ-115В. І ось після цього воно таки завелося. Спочатку двигунпихкав тільки при роботі дроселем, часом чхав від надлишківщедрості карбюратора, але після активного пшикання в цей карбюраторспеціальним засобом з'явився який -Ніякий холостий хід, зникличихи. А після невеликого прогріву цей холостий хід змусив менепозаздрити! Адже працював двигун куди рівніший ніж у Персику. Звуку нього правда був як у Волги, але це клапана.
І навіть тиск олії був — тиснув щось у районі 2х. Одним словом —воно ожило!
Ось тільки поїхати КІЧ не зміг — зчеплення за відчуттями не докінця притискає, а заднє ліве колесо, що заклинило, ніяк не хотіловідпускати Москвич вперед.
Довілося викликати кавалерію — хлопців на Жигулях із клубу RCK.Воний допомогли здійснити найголовніше — витягти машину з кооперативу.Щоправда, раніше довелося вийняти колодку з колеса і зняти заодноробочий гальмівний циліндр. Тепер попереду наступний крок —поміняти помпу, яка незабаром приїде з Одеси, спробуватиреанімувати гальма і при можливості перебрати привід зчеплення (ремкомплект для нього я купив заздалегідь).
Продовження слід.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.