Як це було

Якось так вийшло, що і перший, і другий мій Москвич купувалися неменш ніж за кілька сотень кілометрів від гаража. Пригодою, якій яприсвячував записи з усталеною назвою "як це було". У випадку ж зцим Москвичем вийшло якось не за традицією. Спочатку він три місяцімаринувався на вулиці, і лише потім зміг зробити нехай і невелику, але пригода. Нім і буде запис.

Досі мене запитують про те, навіщо ж я купив цей сорокович... Інайдивніше, що я поки і сам не Точніше, начебто знаю, роблю спробивиправдати, але боляче вони незграбні, проте як би там не було, вінз'явився в мене в арсеналі і з цим треба було щось робити.зрозуміти з попередніх записів, машина з грудня міцно сіла на ґрунтбіля моєї роботи і простояла там всю зиму.Тільки з середини лютогопочалися мої марні спроби пробудити цей мертвий хоспіс і спробуватидати йому шанс на путівку в життя.
< /p>
Для цього було підготовлено практично нове запалювання, практичноновий карбюратор і новий акумулятор. Все це крутилося і крутилося врізних позах протягом кількох вихідних, проте виразних результатівя так і не отримав. Обидва готівки карбюратора стабільно переливалоза будь-яких налаштувань і умов, а акумулятор в результаті сів.Спроба встановити карбюратор типу Вебер від 2101 року такожпровалилася — у нього відмовив прискорювальний насос.
Потрібно було якесь ультимативне рішення, яке гарантовано вирішилоб усі проблеми з чортовими карбюраторами всіх мастей. І це рішеннязнайшлося досить швидко. Ним став карбюратор з Персика в особіВебера 412 - 100% робітника та безвідмовного. Заодно з нього буловзято і акумулятор. Все це разом з двома фахівцями було десантованов район дислокації КІЧу, встановлено та випробувано в дії.
Завдяки робочому карбюратору машина стала заводитися, набулахолостого ходу і навіть вперше змогла вибратися з місця зимовоїстоянки у форматі "вперед- назад". Водночас були прокачані гальма іжовтий Москвич-2140 став ще більше нагадувати транспортний засіб. Іне біда що всі 4 колеса були різні, головне що вони були!

Ввечері при включених вогнях він був схожий на справжнійавтомобіль. Фото зроблено через кілька хвилин після черговогоочищення свічок. Далі черга залишалася за малим — потрібно булолише відрегулювати запалювання, поміняти масло в двигуні, поставитина запас ІН-251, що валялася у вигляді, для пари і далі вжерухатиметься курсом прямо на гаражний кооператив "ентузіаст".Перший крок був зроблений завдяки значній допомозі камрадуGilchenko, який зміг зробити так, щоб КІЧ адекватнозаводився і їхав, а заразом не гримів клапанами. Сталося це вже 8березня, найкращого дня для статевих зносин зі старими відрами.Однак він же став для КІЧ знаковим — саме цього дня машина впершеза багато років кудись поїхала своїм ходом. Успіх грандіозний!
Наступний день передбачав заміну колеса, олії та шлях "додому", знього і почалися пригоди.
Скільки ж часу він очікував втручання прямих рук після тягомотинимого рукожопства.
Оскільки ями у мене ніякої не було (крім боргової, природно), маслоя поїхав міняти на найближче СТО. Так, ось так з помпою і "по-бахатому". Сама олія була куплена найпростіша — Лукоїл 10W-40, та й фільтр був підібраний ще радянський. Коли прийшла моя черга наСТО (а чекати довелося майже 2 години), чи не кожен його працівникне упустив нагоди подивуватися диву дивному та диву дивному.Головний фахівець впевнено розповідав про надійність машини, амолодий гайковерт з одкровенням зізнався, що змінює масло уМосквича вперше. Та й я внутрішньо зізнався, що вперше бачу Москвична витягу. Виглядало це монументально. Спочатку майстри боялися, щомашина переломиться при спробі її підняти, але найближчий оглядднища і порогів їх заспокоїв і навіть надихнув. > Процедурапройшла швидко і невимушено, після чого я швидко поміняв переднєколесо, заїхав до себе додому, зібрав речі і вирушив назустрічсвітлому майбутньому. Було вже 4 години дня. Заправившись спиртовим95-м я виїхав на окружну дорогу, впевнено з моторошним виттямкоробки і гуркотом кардана помчав на виїзд із міста. Однак щастятривало недовго — вже через 10 кілометрів раптом виявилося, щотемпература ОЖ загрозливо зростає і падати зовсім не збирається.Встав на дорозі я вже під шипіння пари з грубки. Вечір. Москвичзакипів на трасі. Туга і легка паніка. На заправці ще ніщо невіщувало біди. Оглянувши справи під капотом стало зрозуміло, щопідвів термостат сране вазівське говнище! відкрився. На щастя, якмені тоді здалося, у мене лежав якийсь старий термостат, виявленийу салоні ще при першому огляді КІЧу. Він був ще заводськимлатунним. Вдома я його відмив, перевірив у каструльці і начебто бвін нормально відкривався і закривався. Тому не гаючи часу явідгвинчую хомути, знімаю термостат, що відмовив, і ставлю замістьнього старий. Тосол, природно, витікає, тому замість нього заливаюводу з найближчої заправки, де довелося купити 5-літрову суліюзаради самої ємності. Але буквально ще через 5 кілометрів ябезпорадно спостерігаю як стрілка хилиться до позначки 110, а зпічки знову лунає загрозливе шипіння.Це був кінець мрій.Повний!
Мало того, що двигун кипить, так ще й зупинився я чорт знає де уриси міста. Що залишається робити, коли вже майже 7 вечора? Лишейти додому в надії на новий день ... Я поставив машину білянайближчого супермаркету, благо він був зовсім поруч, і відправивсявідпочивати. Вранці 10 березня я поїхав на ринок до діда, що вжепосміхається побачивши мене. Від нього вимагалося одно — термостат.Робітник. Точно. Але після моєї розповіді дід чесно зізнався, щотермостат у нього звичайно є, але гарантії він ніякої дати не може.І це було сумно. Прискакавши до машини я впевнено завів невпевненийу собі двигун і тихенько від'їхав кудись від очей подалі возитися зтермостатами. Якось ніяково мені насправді стояти біля відкритогокапота. Здається що всі на тебе витріщаються і думають якийсь тищасливий власник автомашини марки Москвич. Загалом, вирішив яреалізувати два шляхи:або поставити новий термостат, або роздробитикишки старого і перетворити його на банальний трійник за порадоюдіда та особистими висновками. Почав з другого — на руках було 2свідомо несправні термостати, тому було де розгулятися. Однакперший млинець вийшов грудкою — при спробі вибити блюдце зі свогосідла була пошкоджена якась гума ущільнювача, тому трійник виявивсянегерметичним. У результаті я вирішив випробувати щастя з новимтермостатом і знову під машину полилася ОЖ. Скажу відразу — дива несталося. Варто було проїхати ті ж 10км, перш ніж пічка підказала щодо чого. Опівдні. Москвич на узбіччі. Три термостати. Я в люті.Через півгодини метушні і матюків мені вдається з великимзадоволенням роздробити кишки старого заводського термостата так, щоб він утворив трійник. Час іде, тому без зайвих роздумів я прямоз залозками всередині встановлюю його на місце під акомпанементводоспаду з патрубків. З неба при цьому сипеться якась гидота, вітер, за водою доводиться йти до якогось сміттєвого будівництва.Дуже атмосферно.
Тряпляючими від ненависті до термостатів руками я заливаю воду врадіатор, заводжу Москвич і з моторошним виєм виїжджаю натрасу.
Їдемо!

Квадратна гума, коробка, що поржавіла, і висохле мастило вхрестовинах разом із січним вихлопом створюють невимовне шумовепоєднання. Машина мчить з дивовижною швидкістю в 80км/ч, алездається, що десь там загубилася як мінімум ще сотня. Звуки видаєпросто усі! Шумить, шарудить, дзвенить, тарахтить, стукає, виє, клацає. Тиск масла всього лише 2 "окуляри", амперметр не працює, атемпература води все ніяк не доповзе до заповітної цифри 80. КІЧледь помітно відгукується на натискання педалі газу, неквапливорозшумляючись до 85км/ч.Далі просто боязко — раптом щось заклинитьчи відвалиться? Кожен підйом йому дається непросто - згадуючи 408й, доводиться включати третю передачу і намагаючись не оглухнути відвоя коробки тримати хоча б 60км/ч по спідометру. Однак він їде, іце найголовніше! Через нескінченність і ще трохи часу, я в'їжджаю вінше місто і приходить усвідомлення, що щастя близьке. Ще трохи йпошарпаний жовтий КІЧ вже стоїть біля свого нового тимчасовогодому.
Ну а сплячого в гаражі Персика ми з батьком сміливо виштовхуємонадвір — вистачить уже йому, всю зиму проспав!
Залишається лише загнати один сорокович у гараж, після чого зняти знього карбюратор і поставити на місце на другий сорокович. Жахпросто ... І яка ж нагорода - мій ненаглядний застарілий Персикзаводиться просто з напівобороту. Усередині нього м'яко і приємно, пахне смердючкою, все крутиться і працює плавно, двигун впевненокидається вперед і ніби чекає, щоб його покрутили. І навітьзвичайна москвича коробка радує чіткістю перемикань - здається, ніби я в іномарці. Хоча це рівно такий самий 2140. Неймовірневідчуття, коли доводиться звикати до своєї ж машини. Зустріч наЕльбі. Загалом, от і всі мої пригоди. . На Персику я благополучноприїхав додому і все ж таки зрозумів, що не дарма його купив. Нехайвін і не виглядає круто, але їхати на ньому все ж таки приємно.Просто кайф від тихо шарудить УЗАМу, м'якого тканинного салону іElectric Light Orchestra в динаміці.
Ну а що ж КИЧ? Я ще не вигадав. У найближчих планах потрібнопередусім відпочити. А потім займуся його подальшим пожвавленням задопомогою якихось дешевих запчастин із розбирання. Одним словом, боротьба триває.

"коли доводиться звикати до своєї ж машини. Зустріч на Ельбі.Загалом, от і всі мої пригоди. На Персику я благополучно приїхавдодому і все ж таки зрозумів, що не дарма його купив. Нехай він іне виглядає круто, але їхати на ньому все ж таки приємно. Простокайф від тихо шарудить УЗАМу, м'якого тканинного салону і ElectricLight Orchestra в динаміці.
Ну а що ж КИЧ? Я ще не вигадав. У найближчих планах потрібнопередусім відпочити. А потім займуся його подальшим пожвавленням задопомогою якихось дешевих запчастин із розбирання. Одним словом, боротьба триває.
"коли доводиться звикати до своєї ж машини. Зустріч на Ельбі.Загалом, от і всі мої пригоди. На Персику я благополучно приїхавдодому і все ж таки зрозумів, що не дарма його купив. Нехай він іне виглядає круто, але їхати на ньому все ж таки приємно. Простокайф від тихо шарудить УЗАМу, м'якого тканинного салону і ElectricLight Orchestra в динаміці.
Ну а що ж КИЧ? Я ще не вигадав. У найближчих планах потрібнопередусім відпочити. А потім займуся його подальшим пожвавленням задопомогою якихось дешевих запчастин із розбирання. Одним словом, боротьба триває.