Ліхто буває

Хотів написати про те, як готуюся до модернізації аудіосистеми, аленатомість пишу цей пост.
Субота, я, після 10-годинного робочого дня 6-денний У цьомумагазині я буваю вкрай рідко, коли приїхав, виявив, що там стоятьнові термінали для в'їзду на парковку.На екрані написано, що требаприкласти карту, під екраном світиться місце, куди її прикладатиШукаю кнопку, яку натиснути, щоб виліз чек — немає її. Для тих, хтотут живе та паркується. Треба переїхати.". Ззаду вже зібраласяневелика черга, я потихеньку на аварійці здаю назад, повертаюправоруч, під'їжджаю до другого терміналу і приблизно одночаснобачу, що цей термінал такий самий і чую, що зачепив щоськузовом.
У дзеркалі чудово видно захисний стовп, встромлений у бочинумашини.
Ось цей. Якийсь чоловік, мабуть з машини, що стоїть за мною вчерзі, і питає, чого я стою, адже сенсорна кнопка ось — іторкається тієї синьої піктограми з долонею ліворуч від місцяприкладання карти, після чого чек спокійно вилазить з терміналу.
Спектр емоцій був феєричний, основна думка: "молодець, відміннопоовертайміл у вихідний, дуже вигідно".
За підсумком, хороша вм'ятина в крилі, не менш хороша на порозі (атам-то звідки? ), майже непомітна на дверях.

Що кумедно, саме в це місце машина вже була бита.Я ще дивувався іхотів дізнатися, як її примудрилися. Там вдарити. Ну ось, цікавістьзадовольнив. Так от, бійтеся своїх бажань. І не сідайте за кермо, коли голова вже нічого не розуміє.
З.И. У магазині не було того, за чим я їхав.