Покупка та перегін

Справа була так…)
Все сталося на Різдво. 6-го я побачив оголошення через 10 хвилинпісля публікації і зрозумів, що треба дзвонити. На наступний деньскажу точно.В принципі до обіду 7-го числа я твердо вирішив - требаїхати.Та тут увечері вже під час застілля пролунав дзвінок, мовляв, телефон червоний.З'явилося багато охочих купити саме цього дня, алепродавець виявився нормальною людиною і сказав, раз я першийзателефонував, то зачекає мене і навіть не став просити якихосьзадатків.
Вранці 8-го виїхали з татом на Тойоті, доїхали без проблем за 4години. Собі, а траса Умань-Золотоноша дуже порадувала, скрізьновий асфальт... Єдина але — це велика кількість населених пунктіві швидкість була то 50, то 90. Тож і 4 години.

<
RSS На рахунок решти поки не впевнений, але навіть якщо й такзроблено дуже добре. Внутрішня природно в рідній фарбі. Але загаломвсе влаштувало, пробіг 100% рідний. Під капотом нічого незворушено, крім бензонасоса встановленого продавцем. Рідний самособою зберігся. Карбюратор після 11-річного простою звичайно жбарахлив. Враховуючи, що це к126, це зрозуміло. Рівень то великий, його немає. Спробували виїхати – 10 метрів та затихли. Япідготувався і взяв із собою "набір автотуриста" - запаснийкарбюратор, бензонасос, дроти, свічки, контакти. Загалом все, крімлампочок (про це пізніше), навіть шпильки колектора прихопив.Встановивши мій карбюратор, машина завелася і заробила більш-меншдобре. За час, поки ми крутили машину, продавцеві дзвонили ще 5-6разів і тут ми вирішили, що забираємо. Дуже напружувало, що дідприсрав під водійську сидечку дерево, мабуть він був невисокогозросту. Довелося їхати з посадкою як у вантажівці, упираючисьголовою в стелю і колінами в кермо) Залив свіжого 95-го до повногоі в дорогу. Надворі вже темніло, і хотілося бути в Умані хоча б дотемноти. Перші кілометри звикав до машини. Незвично, що все ще новеі таке м'яке. Найдовше звикав до зчеплення — бере практично всамому верху.

Наступним сюрпризом став термостат, що заклинив, благо увідкритому положенні. Довелося винаходити картонку перед радіаторомі наче стало на свої місця. Швидкість тримав 80, не хотілося давативеликі оберти на старій олії (хоча воно було і чисте). Далі дорогапрактично до самої Умані без пригод. Тільки на колі, на повороті натрасу Одеса-Київ зупинила поліція за непрацюючу праву фаруЗахоплювалися станом машини, запитали звідки і куди їдемо ізвичайно ж попросили "пригостити каву", бо страховки теж не було.Та навіть якби була, то діяти почала б уже наступного дня. Сутностіне змінює, але що робити, якщо згоріла лампочка з таким цоколем. Деїї купити? )

Вечеря на заправці і рушили далі На під'їзді до будинку моторошнопочала боліти спина, хоча залишалося всього 30 км. Папазапропонував змінитись. Спочатку їхали разом, потім дивлюсь вінвідстав за 10 км від будинку. Повернувся – пробило діафрагму УН намоєму озоні, не витримала. Бензин капає з карба, але трапилосяякесь диво і машина поїхала. Літнього простою вважаю непоганийрезультат, не з кожною машиною так вийде. Так і пройшла нашапоїздка) У наступному записі буде про стан та плани)