Подорож Пегаса

Ранок 17 січня не особливо порадувало погодою через непрогляднийтуман як у місті, так і за його межами. Мені чекала поїздка в 200км… не будучи повністю впевненим у здібностях пегаса я все-такивирішив виїжджати .
Їхав акуратно, нікуди не поспішав і практично нічого не бачив надорозі через туман…
Без пригод вдалося проїхати не багато, всього 6.5-6.6 км./p>
На вулиці 8 березня на мене чекав люк, кришка то на ньому була, тільки по відношенню до всієї поверхні дороги він був утопленийдесь на 10 см. Проїхав я це місце зі швидкістю 40 км, але удар попідвісці був конкретний ... Просто не побачив цього люка з-затуману.Одразу ж після цього удару з-під капота стали долинатисторонні звуки в області правої передньої склянки.
Моя перша думка, розшибло опорний підшипник …на вулиці ще булотемно… з ліхтариком нормально не зміг оглянути основу склянки… ярушив у дорогу… у Шостку.
Природно всю дорогу дуже сильно докучав стукіт, причому досить неслабкий. До Шостки я доїхав. Перше, що вирішив шукати, — це СТО.Завдяки дзвінку товаришу у мене вже було кілька номерів місцевихмайстрів. Після приїзду до одного з них і він і я дуже швидковиявили, що машині потрібне зварювання. Знову дзвінок товаришу ...і ось я вже заїхав на зварювання склянки.
На цьому пригоди в цьому напрямку не закінчилися. По роботі менідовелося поїхати до Ямполя, Дружби та Свессу. Сказати, що тамдороги немає, це не сказати нічого. Близько 100 км у мотлохрозбитого асфальту... І думаю всі вже здогадалися, що пегас давзбій, вірніше текти! Обшивку салону, що навалилася, накладкипорогів і пасажирські передні двері через шалену качку і вібраціюмашини я не вважаю складними несправностями. Головне що кліпси відобшивки не загубилися, і пальці з дверей, які вискочили відвібрації, теж не загубилися, так що зібрати в купу все можна безпроблем))
Головною несправністю в цьому напрямку стала текти тосола! Вирушалодесь 1 літр на 45-50 км. Про можливість такої проблеми я знав і провсяк випадок ще в Шостці запасся тосолом. Загалом набридло менідоливати тосол без кінця і почала шукати СТО м. Ямпіль, що на тоймомент мені здавалося не здійсненною місією. СТО у Ямполі? ! Звідки? Але ні, СТО там все ж таки знайшлося, при СТО був шиномонтаж, мийкаі автомагазин у вигляді якоїсь допомоги з автозапчастинами, в якійзвичайно не знайшлося тосольної трубки в результаті. Але все попорядку.
Зайшов в один бокс, запитав людей, що перебувають там, проможливість огляду мого авто на факт течі тосолу. Сказали, що всізайняті, і мені треба пройти в інший бокс, там допоможуть. В іншомубоксі на мене взагалі 0 реакції)) навіть не відповіли вітанням намоє "здрастуйте".Ледве досяг аудієнції одного молодого чоловіка, який займався дивленням на передню маточину підвішеною напідйомнику ВАЗ 2107. Попросив 5 хвилин його уваги для огляду моєїмашини, яка стояла прямо перед цим же боксом. Хлопець сказав, щодуже зайнятий і не зможе вийти до машини. Ок, гадаю, не дарма всежиття не довіряв СТО. Пішов шукати текти сам… ну як і завжди впринципі, поки сам свою проблему не вирішиш особливо не варточекати на допомогу. Я встав поруч, теж дивлюся… Потім кажу, трубкатосольна є у продажу? і хомути?
Хлопець каже, так, все є. Виявилося їсти лише хомути. Купив хомути, поїхав шукати автомагазин… не минає й півгодини, я його знаходжу.Нарешті те, трубка, хомути вже були куплені у фахівця на СТО))
Прямо біля магазину я замінив трубку і задоволений поїхав далі. )Чесно кажучи з ним же і приїхав додому, ще не розбирався що стукає.Це вже буде зовсім інша історія. Відстань по даній подорожі склала710 км.
День перший
День другий
День третій