Промчали Україною

У травні надійшов лист із пропозицією взяти участь в архітектурномуконкурсі на розробку ідеї реконструкції водонапірної вежі вЖитомирі. Терміни були вкрай стислими, а тому потрібно булосформувати таку собі "dream-team" під один проект. Швидко булосформовано команду, до якої увійшли як 4 кваліфіковані тапрактикуючі архітектори, так і три студенти харківських ВНЗ, асаме:два з національного університету будівництва та архітектури таодна з академії дизайну та мистецтв.За днів десять сформували ідею— розподілили завдання та взялися за виконання…

Тут я перервусь, бо цей пост на багато літер і тому піду поставлюсвіжу платівку, яку всім рекомендую

Так ось до чого це я? Наприкінці травня проект був відправлений івсе затихло — як раптом приходить повідомлення, що наш проектпройшов у фінал і треба внести правки. — ми отримали почесне третємісце, не перше, але приємне, а найголовніше — треба ж їхати нанагородження.

перший планшет із конкурсного проекту

> Повернувшись з поїздки до Польщі, я якраз почав готуватися допоїздки. Вибирати з машин довго не довелося:CX або CX…

>

Часу було дуже мало і діставати Чорного було зовсім не з руки, та йпомпу гідравліки все ж таки треба замінити, коротше поїхавЛебедухою. Тим більше, що після стільки років розлуки я все ще ненакатався нею) Тепер треба було вирішити питання з маршрутом шляху.Можна було б банально з'їздити туди й назад, але дивимося вище:
після стільки років розлуки я все ще не накатався

А значить? Значить потрібно поєднувати корисне з приємним іпо-шляху заїхати в улюблене місто Прилуки, тим більше, що тамчекали на рішення теж справи.

Швидка підготовка до старту полягала у двох режимах :

стан практично барнфайнд
хоча стояла ну може бути днів десять
До речі, нарешті приїхала "палиця"
> У Прилуках я був уже до обід, дорога, що правда від Пирятина доПрилук стала трохи кращою, ніж була раніше.

Безумовно — це не Полтава… треш страшний страшних, подекуди думкапіднімати машину в наступне положення підвіски. Кажуть, що тамактивно будують окружну довкола цього міста вже, але поки ми всі які раніше їздимо цією розбитою дорогою. До речі, Прилуки почаввиходити з кризи — всюди відкриваються різні ресторанчики, магазини, люди ходять. Знову ж таки, дороги ремонтуються. Загалом, приємна ідилія, нехай і не позбавлена ​​дьогтю. Цього разу явідвідав піцерію, яка тільки відкрилася — навіть на Google Maps їїще немає. Піца дуже хороша, хоча ось сир не кращий, але в іншомудуже дуже. Якщо що, називається #Бazilio

Навпаки шалено повеселив магазин "сіс**і/піс**і"

ну а як ще це назвати? )))
Вечір провели біля басейну дегустуючи смачні та приємні напої.Останнім часом звертаю увагу на те, що частенько на столах місцеелітарного фабричного алкоголю (Glenfiddich, Grey Goose, Coeur deLion ...) займає різного роду продукція "hand made", скажімотак.

Вранці на парковці готелю виявив у дуже приємному стані сусідаЛебедушки:Дозаправка і в результаті витрата показана — 10, 1. Непогано, в принципі, враховуючи швидкість у діапазоні140-160км/ч.
У Києві швидке перекушування на WOG. Так, я знаю, що не найкращемісце харчування, але що робити, якщо на мосту пробак утворюється? Чарівна пінка з чого завгодно, але тільки не з молока)
Через те, що ми чекали одного з членів нашої команди на виїзді зКиєва, та й пробки… Загалом довелося до Житомира прискоритися.Траса від Києва до Житомира відмінна, шкода тільки, що люди, якіїдуть 160, вважають, що можна не дивитися в дзеркала і томудоводилося регулярно знижувати швидкість. Приїхали якраз за десятьхвилин до початку нагородження, а з динаміків лився дуже пафоснийMad Architect від Septicflesh. Встигли прогулятися на вершину вежі.Вигляд з неї, на жаль, не особливо, тому що ця частина Житомирасильно постраждала від війни і тому тут випливла величезнакількість радянських "новобудов". > Втім, якщо цікаво, то більшепро нагородження можете прочитати ось тут

Загалом від справ звільнилися дуже рано, а тому вирішилипроїхатися до садиби Ганських, де жив відомий французькийписьменник Бальзак. Там я був і раніше, але для наукової статтінеобхідно було зробити деякі додаткові фотографії деталей, а томупопрямували ми через Бердичів до садиби. Слід зазначити, що відЖитомира до Вінниці дорога дуже й дуже в приємному стані — їїактивно ремонтують, та й коли повернули у бік Верховні — дороганехай і стала з ямами, але помітна підготовка до початкукапітального ремонту, що не може не тішити.Сама Верховня є глухимвідростком від траси і туди веде дорога, яка ще пам'ятає французькікарети. Навіть підвіска СХа не могла ізолювати нас від цієїбруківки, а вже як тут було на каретах…

фасад садиби
капличка — склеп Ганських

Зараз тут залишився з часів "союзу" сільськогосподарськийтехнікум. Варто зазначити, що, на відміну від багатьох подібнихвипадків, функціональної зміни садиби — в даному випадку інтер'єрипостраждали не критично. Їх підтримують, а ліпнину не чіпають.

Пройшлися парком і рушили далі.

Ще до виїзду я звернув увагу, що кермо стало трохи криво. Перше, щоспало тоді на думку, що після якоїсь з ям з'їхало сходженняпередніх коліс. Ще в Житомирі я звернув увагу, що кут відхиленнякерма якось зріс, та й легка вібрація була на швидкості 120-130. Ана під'їзді до Білої Церкви вібрація стрімко почала зростати. Напередньому правому колесі виявилася грижа на біговій доріжцірозмірів з 1/5 кола колеса та висотою до 10мм. Ось і останнє з тихстарих коліс скінчилося, річ у тому, що диск був у ремонті, як випам'ятаєте — і, виїжджаючи в дорогу, я не встиг його забрати іпомчав на старому колесі. Запаску довелося ставити під дикою зливоюна заправці. І далі, поставивши "докатку" назад, а заднє перенісшинаперед - швидкість принципово знизилася. До клубного чату буловідправлено "help" з проханням підсобити лаптем придатним їхати доХаркова. І Олег знайшов на знайомій шиномонтажці 195/60 R14 колесо.Воно безумовно було менше в діаметрі ніж Nexen мої, але стандовіряв надію, що ззаду він докотиться до Харкова, дозволяючитримати темп. Нам поставили колесо і відпочиваючи кавою тапоспілкувавшись з Олегом ми рушили далі. До Харкова дорога булаабсолютно без пригод, хіба що місцями ліг не слабкий туман. Вжебуло темно, але казані лампочки Iskra Allweather жовтого кольорудозволяли їхати на дальньому, не створюючи перед машиною тупийзасвіт туману. Отже темп не падав і міг рухатися 130-150км/ч. Кермож після заміни переднього колеса повернулося в нуль, що правдатреба тепер повернути трос від КПП до машинки DIRAVI на місце, а нашвидкості з порожнім кермом якось не зовсім зручно.

Сумарно Лебідка пролетіла під 1700км з яких десь 1300 практичнов один присід. І фінішуючи, я відчував у собі сили ще кілометрів300-400 легко проїхати. Прекрасні крісла поєднують м'якість кріслабіля каміна і при цьому мають достатньо бічної підтримки, щобкомфортно почуватися на дузі зі швидкістю 180. Це, безумовно, не ті "ковші", що в рестайловому CX Turbo, проте дуже і дуже комфортні; авже моя хвора спина знається на комфорті.