Так нужно любить свою СТАЙку.

/**/

У свій бортовий журнал користувач Pashka747 Написавнаступний запис:

< Ось уже минуло 3 місяці як ми і моя кохана розлучилися ...я багато і часто думав, чи правильно вчинив, завжди звичайновиправдовував свій вчинок ... Але забути її не зможу ніколи ...Субару це пристрасть, це любов, це звичка ... Це навіть крутіше, ніж секс (іноді! ), Не побоюсь такого порівняння!

І у такої сильної, емоційної машини обов'язково має бутисправжнє, насичене ЖИТТЯ!
На жаль, Не завжди довга ... І я гордий, що у моєї коханої вонасаме таке-Справжнє СУБАРІВСЬКЕ ЖИТТЯ! Їй доставили багато болю, аледали чимало ласки…

Її шкодували і мучили…іноді по черзі…
їй ламали коробку, рвали приводи…<
палили зчеплення до синяви на заклепках кошика…
перегрівали мотор нещадною їздою у відсічці…
нещадно відпалювали на ґрунтовках, не шкодуючи підвіску…
> її били, лагодили, фарбували, знову били...
потім відрізали, приварювали, але завжди повертали до життя, аджевона дуже сильнохарактерна, живуча!

Вона не хотіла померти, ні в яку!

До мене її не берегли зовсім ... Я звичайно теж не ангел, алесаме в моїх руках вона набула свого лиску і природної краси… Коли япродав її, я не знав, хто буде наступний…просто пригнав у салон, обміняв ключ від суби на ключ від форда…і поїхав…неоглядаючись…
я хотів, щоб вона була щаслива, щоб їй було ще краще, ніж зі мною…ябажав їй щастя… І ось нещодавно зателефонували з салону іповідомили, що машина продана… коли приїхав за документами, щопідтверджують факт продажу авто, я дізнався новину-її купили якісьпітерські ралісти!
Звичайно ж, для участі в ралі ... З одного боку це її кінець ... Їйзалишилося року 2, максимум 3, після чого її ресурс буде несуміснийз життям і їй на зміну прийде інша…але з іншого боку, хіба це нещастя для справжньої спортивної машини, вмирати, змагаючись, приносити перемоги та адреналін людям, бути в центрі уваги? Іпомерти непереможеною… Перемог тобі, люба моя,