День Перший

Нарешті дочекався полудня і, відпросившись з роботи ізателефонувавши другу, поїхав купувати цей чудовий винахідрадянських інженерів. Червневий теплий сонячний день піднімав і безтого вище даху піднятий настрій, і до судом натягнута посмішка довух ніяк не хотіла йти з мого обличчя, я зараз куплю машину. Малабути генералка, він трохи помітно нервував, багато говорив і раз ураз грузив мені в багажник запорожця запчастини, яких виявилосябагато-коробка в зборі, півосі, пружини, карбюратори, інструмент, дроти, літературу тощо. Мужик на копійці яка повинна була зайнятитепер місце Запіка в гаражі. Ключами в руках (на жаль незбереглося), і радісно на душі! Дорогою додому двигун почавглухнути на неодружених. Декілька перехресть у такому режимі-і акумпомер((( в самому центрі міста на лівій смузі кільцевого руху.Відштовхали на узбіччя-побіг купив акум, благо, поряд завтомагазином стали, тик-поїхали. Ну на той день неприємностізакінчилися, і поїхали). Ми хвалитися друзям-знайомим)) Підгуртожитком рідного інституту мені всі посміхалися, і це булочудове почуття! Жодного косого погляду, тільки доброта в очах.Явідчув, що може бути всі вони десь у глибині душі теж хочуть такуж, але не куплять через сором'язливих стереотипів і тверджень проте, що Запорожець-не машина... Однак, бажаючих покататися не буловідбою! Ну там пиво-риба, треба ж обмити покупку! , але задоволенийсобою, завалився спати)))