Одеса - Санкт-Петербург, серпень 2012

Звіт пишу перший раз, тому може бути сумбурно і занадто об'ємно. Занастроєм буду правити Ідея поїздки до Петербурга визрівала давно, але можливість здійснити її випала тільки недавно.Після тривалихобговорень, збору грошей і очікування відпустки, цей момент нарештінастав.1.
Їхати вирішили вчотирьох - 2 водії та 2 пасажири.Перед поїздкою буввибір - їхати на моїй машині, або Ланосі другого водія.Але післяновин про те, що в Росії заборонили тонування, було вирішено їхатина жизі.
<
Перед поїздкою зробив повний огляд автомобіля, а також замінивсвічки з рідних Brisk на Denso Q20PR-U # 4. Старі свічки про всяквипадок возив у машині. У 180 грн на 15 днів.
Їхати вирішили Є-95 — і траса краще, і швидше виходить Начувши прочерги в Нових Яриловичах (нова Гута), перетинати кордон з Україноюта Росією вирішили через Комарин. Навігатора із собою не було, тільки роздруківки з гугла та Атлас автомобільних доріг СРСР (требасказати, що актуальності він анітрохи не втратив, більше того —допоміг зорієнтуватися Києвом).

> 2. Дорога
2.1. Україна
Виїзд був запланований на 04:00 неділі, але фактично місто мизалишили о 5-й ранку. Одеса проводила наш екіпаж дощем. Кажуть, гарна прикмета.

красиві таки у нас світанки

Приблизно о 10:30 ми вже були в Києві. Виїхавши на об'їзну, насупіймали на перевищенні швидкості посеред Московського шосе. Ледвене проскочивши поворот на Міст Метро, ​​залишаємо столицю і воб'їзд Броварів рухаємось далі на Чернігів. Перед Черніговим зновутрапляємось на перевищенні. Треба сказати, що відвернутися ніяк —одразу показується відео фуллашді з усіма даними.
Доїхавши до конюшинного мосту з розвилкою на Славутич, повертаємо убік Комаріна. Дорога на Комарин двосмугова, але у хорошому стані.Машин мало. На шляху зробили привал на перекусити. В обід ужестоїмо на кордоні. Черга о 5-6 машин. Відзначилися на митниці, паспорти перевірили — і через 40 хвилин ми вже на нейтральній смузіміж Білоруссю та Україною. Кордон проходить через мальовничі місця, а сам переїзд проходить мостом над красивою річкою. Білоруськийкордон пройшли хвилин за 50 (можли б і швидше, але в машині була 1ручка на 4 особи для заповнення міграційних карток). За транзитнічого не платили
Перетин Білоруського кордону має такий вигляд:
— на в'їзді на кордон отримати талон у прикордонника
— стати в чергу
< br> - відзначитися в транспортній інспекції, пред'явившигрін карту, техпаспорт, паспорт власника авто та талон відприкордонника
— заповнити міграційні картки та митну декларацію на ввезенняавто
— пройти митний контроль
— пройти паспортний контроль
— віддати талон з усіма печатками на виїзді
Складнощів у проходженні кордону не було. Машину сильно необшукували, тільки ручну поклажу та бардачок. Жіночу сумку, як недивно, не зачепили.
Говорячи про дороги, варто сказати, що Українська частина Е-95однозначно краща — що в Білорусі, що в Росії, траса була виключнодвосмугова, з періодичними розширеннями та окремими багатосмуговимиділянками. Відпочинок після кордону
2.2. Білорусь
Заїхавши до Комаріна, вирішили заправитися на єдиній заправці, оскільки до найближчої було невідомо скільки. Ціни на бензиншокували — літр 92-го коштує близько 6 грн. При цьому якість нависоті – машина працювала краще, ніж на нашому 95+. Та й витратапомітно впала. Приємно, що на заправках можна розплатитисябудь-якою валютою, навіть гривнями.
За планом ми мали проїхати Брагін, Хойники і повернути на трасунедоїжджаючи до Речиці. Начебто нічого складного, але малакількість дорожніх покажчиків та їхня суперечливість призвели дотого, що ми двічі заблукали по дорозі, але врешті-решт всеобійшлося і часу втратили небагато.

трохи збилися з курсу)< Такі правду говорили про Білоруськідороги. Вони близькі до ідеальних. Навіть у напівзабутих селахдороги кращі, ніж у недавньому минулому траса Одеса-Миколаїв. Самаж Е-95 вкрита ідеально. Головний недолік – вона двосмугова. Аледосить слабка завантаженість та культурність білорусів згладжує цейнедолік. При обгоні майже всі притискаються до узбіччя. Такого мибільше не зустрічали. Аж не віриться, що така культура водінняіснує.
Пейзажі Білорусі разюче відрізняються від Українських таРосійських. Безкраї поля поля чергуються з такими ж безкрайнімилісами. Акуратно прибрані поля та скатані снопи сіна. Облаштованізупинки у лісах (на деяких навіть біотуалети стояли). Доглянутісела. Все як із картинки. Хіба що людей мало.
Під Могильовим зупинило місцеве ДАІ за перевищення швидкості.Причому засікли вони не на стаціонарному посту, а просто в русі.Штраф - 100 000 білоруських рублів, або ж 100 грн. Оплата на місці– якщо немає валюти, права на полицю. На щастя, поряд булазаправка, і на здачу попросили білоруських рублів.
Ближче до ночі ми припустилися помилки і завернули до Орші.Поблукавши там із півгодини, спитали у місцевих дорогу і такивибралися назад на трасу. Саме місто, як і все інше, виглядалочистим і доглянутим. Трохи здивував дисонанс між великими навіть заодеськими мірками проспектами та 2-3 поверховими будинками.І прицьому всі світлофори не працювали.
У темний час доби Білоруссю їхати не дуже легко. Освітлення немає, у лісистій місцевості видно лише те, що вихоплюють фари. Тішитьлише те, що сама дорога майже весь час пряма, без крутихповоротів.
У районі опівночі ми в'їхали на кордон із Росією. Точніше, наумовний кордон. Митний пост закрито, а машини вільно проїжджаютьчерез те, що раніше було КПП. Майже як Шенген, лише російською.
2.3. Росія
Росію проїжджали вже вночі, тому пейзажами помилуватися не вдалося.Майже вся дорога проходила через ліси – разом з відсутністю якогосьосвітлення та напівпорожньою дорогою їхали у повній темряві. Самадорога гірша, ніж у Білорусі – часто траплялися ділянки з нерівнимпокриттям, але в міру – без колії та вибоїн. Дорога теж двосмугова, зрідка з багатосмуговими ділянками по 1-2 км.
На російській частині Е-95 у неміряній кількості наставлені знаки«Обгін заборонено» і намальовано суцільну роздільну. Враховуючи, щоза перетин суцільний забирають права, обганяти на таких ділянкахбуло страшнувато. Щоправда, це компенсувалося відсутністю ДАІпротягом усього шляху. Лише на парі постів у Пскова і Петербургабули помічені даішники, але уваги на нас ніхто не звернув. Першікілометрів 100 дорога звивиста, з безліччю крутих поворотів. Псковпроїхали в об'їзд і виїхали на фінішну пряму Псков-Петербург. Тутуже відчувалося наближення цивілізації – частіше стали траплятисяосвітлені ділянки доріг, саме покриття стало кращим. Заправокбільше, ніж у Білорусі, але все одно не як в Україні. Вже ближче доПетербурга дорога стала багатосмуговою і рух помітно посилився. О7-й ранку ми вже проїхали Гатчину і, здавалося б, ось-ось в'їдемодо Петербурга.
Петербург зустрів нас досить холодно. У всіх сенсах цього.По-перше, температура за бортом під Петербургом була 3 градуси (серпень місяць). Фірмовий клімат-контроль забезпечував рівномірнийрозподіл потоків забортного повітря по всьому салону (вікназачинені). Дякую піч не підвела. Розпал літа — все в курткахПо-друге, в'їзд у місто по основній трасі виявився закритий наремонт, і весь потік пускали в об'їзд через Романівку. Довелосяпостояти у довжелезній пробці, перш ніж виїхати назад на трасу.Заодно відчули культурність місцевих водіїв – 3 е з 5 на питаннякуди рухається пробка відморозилися, а 2 е просто послали. Одев'ятій годині ми вже летіли Пулковським шосе (летіли в прямомусенсі – швидкість потоку не менше 100 120 км/ч). Ще годину містом –і шлях, нарешті, пройдено.

2.4. Петербург
У Петербург їхати варто. Це місто захоплює з перших хвилинперебування в ньому, і надовго залишається у вашому серці.Величезніпростори захоплюють дух, але водночас невисокі будинки староїбудівлі не створюють відчуття, що місто на тебе давить. Неосяжніпроспекти поєднуються з вузенькими вуличками історичного центру.Масштаб вражає повноводна Нева з струмками каналів. Тут одночасновідчуваєш себе і в діловому мегаполісі з шаленим темпом життя, і впровінційному містечку, де нема чого поспішати. Хоч я і знаходивсяза 2000 км від Одеси, я не почував себе далеко від дому. Нехай імасштаби різні, але міста дуже схожі. Петербург взимку і влітку -2різних міста. Але обидва не залишать вас байдужими. 7 днівпролетіли як 1, їхати дуже не хотілося. З іншого боку, для такогоміста не вистачить і місяця. Відпочинок тут можливий на будь-якийсмак та культурні уподобання. Від блискучих постановок іменитихтеатрів, до банального вживання спиртного в небанальних місцях.

в Одесі Думська площа — місце, де знаходиться мерія, у Петербурзі —скупчення ригалівок (дно як воно є). А по суті виходить одне й тесаме Як водія, дуже вразили Петербурзькі дороги. Не те, щоб вониідеальні, але під час поїздок містом мені не доводилося виглядатиями і маневрувати розбитим асфальтом. Розмітка проста і зрозуміла, велика кількість покажчиків дозволяє орієнтуватися по місту, невдаючись до навігатора або карти. Ми досить багато їздили містом, користуючись лише паперовою картою та дорожніми покажчиками – ізаблукали лише 1 раз, коли виїжджали з міста.
Водять у Петербурзі дуже добре. Усі їдуть розміткою, ніхто непідрізає, не вилазить з другорядних доріг, не зганяє з ряду.Місцеві водії з розумінням ставилися до моїх дурнів, завждипропускали до потрібного ряду, не бібікали (нонсенс для Одеси).Нехай і їздять тут значно швидше, але набагато акуратніше.
Російське ДІБДР теж порадувало. Скільки разів довелося порушитичерез незнання міста та розмітку – жодного разу не зупинили, хочачасом пост ДАІ стояв за кілька метрів від машини.

2.5. Дорога назад
Зворотна дорога вже не була такою інтригуючою, але все одно зробиладосить сюрпризів. По-перше, кілометри ліхтарних стовпів підПетербургом – бутафорія. Вони не працюють. Жоден. Тому що виїжджалив ніч, потрапили у хвалені пітерські тумани. У ньому таки нічого невидно, часом доводилося зменшувати до 40 км/год. Кілька разівзустрічалися люди, які стоять прямо серед лінії. А в решті майжебез пригод. І так до кордону з Україною. Назад їхати вирішили черезНову Гуту – ліньки було їхати на Комарин, та й хотілося розмаїття.Білоруський кордон пройшли швидко, а на українську машину відігналив окремий бокс та влаштували повний огляд (пітерські «няшки»шукали:). Як не дивно, але вийшло таки швидше, ніж у загальнійчерзі.
А далі – Київ, у якому ми примудрилися заблукати, та нескінченнатраса Одеса-Київ. Останні кілометри здавались довгою увічність.

Глибокої ночі ми нарешті в'їхали до Одеси і наша автоподорождобігла кінця.
О 01:30 ми виїхали на Пулківське шосе, о 01:40 вже були біляавтовокзалу. Зворотна дорога зайняла рівно добу (без урахування«бонусної» години).

3. Трохи про машину.
За поїздку пробіг склав майже 4000 км. За підсумками можу сказати, що із завданням машина впоралася на відмінно, хоча вона буланепроста - повністю завантажений багажник і 4 особи на борту (назад- 5)., чим звичайно. 110-120 км/ч оптимальна швидкість, більше -вже страшно. Багато хто говорив, що вазовські сидіння непридатнідля далеких поїздок. Неправда. Після доби їзди спина в повномупорядку ніхто не скаржився. Навіть задній диван не викликавнарікань.
Здавалося б неможливо, але добу втрьох на задньому сидінніпереносяться майже безболісно.
За всю поїздку було витрачено 260 літрів бензину.
> Пощастило — за всю дорогу не пробили жодного колеса. Та йполомок не було. Так, по дрібниці — перегоріла лампочка салонногосвітла (магічно ожила через день), розламався замок водійськихдверей (треба було пояснити, що зачиняти важкі вісімкові дверіпотрібно з душею, а не від душі) і пропалив чохол коли курив.
< /p>
"ніхто не жалівся. Навіть задній диван не викликав нарікань.
Здавалося б неможливо, але добу втрьох на задньому сидінніпереносяться майже безболісно.
За всю поїздку було витрачено 260 літрів бензину.
> Пощастило — за всю дорогу не пробили жодного колеса. Та йполомок не було. Так, по дрібниці — перегоріла лампочка салонногосвітла (магічно ожила через день), розламався замок водійськихдверей (треба було пояснити, що зачиняти важкі вісімкові дверіпотрібно з душею, а не від душі) і пропалив чохол коли курив.
< /p>
"ніхто не жалівся. Навіть задній диван не викликав нарікань.
Здавалося б неможливо, але добу втрьох на задньому сидінніпереносяться майже безболісно.
За всю поїздку було витрачено 260 літрів бензину.
> Пощастило — за всю дорогу не пробили жодного колеса. Та йполомок не було. Так, по дрібниці — перегоріла лампочка салонногосвітла (магічно ожила через день), розламався замок водійськихдверей (треба було пояснити, що зачиняти важкі вісімкові дверіпотрібно з душею, а не від душі) і пропалив чохол коли курив.
< /p>