Початок великого шляху

Купив я машину, як я думав — на півроку, не більше того. Проте, історія, як воно часто буває, внесла корективи, що суттєворозходяться з моїм очікуванням. Даремно, що столиця, їдрит її бити)— часом гірше ніж у заштатному райцентрі, зате пробки — на цілкомсобі московському-ньюйоркському рівні? .. До того ж, затятомувелосипедисту, яким я є, володінням автомобілем заважає почуттяпереваги над штампом. Так би воно напевно і тривало не один рік, поки одного дня я не переселився на околицю міста, де зрозумів, щовелосипед — не найзручніший засіб, коли потрібний кожен деньдобиратися за 30 км від будинку.А ще душа захотіла терміновоподорожей, причому не узгоджуючи з будь-ким, а незалежних, егоїстичних, не узгоджених ні з електричками, ні з іншимиавтомобілістами! І я почав свій research:що ж купити новачкові усвіті самохідного транспорту. Спочатку душа нічого не хотіла чути, крім "хочу Smart Cabrio". Маленький, не просто практичний - азухвало практичний автомобіль, який своїми розмірами та "беспантовістю" ніби кидає виклик слов'янській філії до ВеликихЧорних Джипів. Але... Економія, як з'ясувалося за результатамиопитування, двояка — газову установку не встановити, попутників віншу частину країни не взяти, а маленькі колеса так і просятьсясховатися в один із бездонних місячних кратерів, якими щедрозасіяно пострадянські дороги.
< /p align="justify"> І обрав я в такт своєму юнацькомумаксималізму інший об'єкт бажання - Nissan Leaf. Ніякого бензину, та й взагалі покотушки, вважай за дарма — це ж справжнісінькийлайфхак! Він точно не вимагатиме від тебе, щоб ти розбирався втому, коли міняти ремінь ГРМ, антифриз, кільця, полірувати поршніта багато інших премудрості, добре знайомі власникам авто з ДВС.Але мрія зникла відразу при погляді на ціни, ще більше засмутиласявивчивши темпи втрати ємності літій-іонних акумуляторів і булаостаточно добита усвідомленням того, що поки що сучасний масовийелектромобіль — це не про подорожі. (у нападі фантасмагоричних ідейя навіть вивчав рентабельність причепа візка із бензогенераторомдля далеких виїздів на електромобілі). Та й у районі, де я живуспеціалізовану зарядку електромобілів днем ​​з вогнем не знайдеш —хіба що розетку в переході. І навіть така екзотика, як FAW BesturnB50 - всі рекомендації таксистів, знайомих, автоінструкторів уважновивчалися, ціни на вторинних ринках моніторилися, екземплярирозглядалися, але я ловив на думці, що, на жаль, до жодного з нихсерце не лежить, які б це чудові в експлуатації машини не були. Аякщо машина не заводить — немає радості і в тому, щоб заводити її.Поки одного разу мій погляд не перекинувся на Мазду. Третя модель.Пошук по гуглу, ютубу, невелике опитування власників - машина менісподобалася відразу і хрін знає чому. Напевно, тому що з ім'ямМазди пов'язані спогади з гри Need For Speed ​​перших серій, можливо, тому що це була "стильна, молодіжна" машина з тих, що булив моєму тодішньому бюджеті. Менш спортивно-молодіжна, ніж SmartRoadster (на який я теж немало облизувався) і Hyundai Coupe, аленабагато практичніша для моїх use cases. Не така солідна, як AudiA4, але куди швидше і прощає помилки. І вже кому, як не їй, навчитимене водити. . Ірраціональна перевага до седана і раціональнийаналіз технічного стану переважив у бік седана, чий кузов життязлегка потріпала, але чиє серце (коробка, двигун) було майже таксамо молоде.
It works!

"півроку, максимум рік їду — і збагрю! " — подумав я.

максимум рік їду — і збагрю! " — подумав я.
"максимум рік їду — і збагрю! " — подумав я.