Запис від 22.06.18. Нотатки про історію покупки автомобіля, і яким боком тут Toyota Supra?

Вітаю тебе, мій дорогий читачу на сторінці бортжурналу мого«нового старого» автомобіля!

Якщо, ти зараз це читаєш, значить, я знову взявся за черговийпроект.Пропоную, тобі пройти цей шлях відновлення, реставраціїі до певної міри, тюнінгу, даного автомобіля разом зі мною і моєюкомандою. Я, буду, по крихтах видавати тобі інформацію про те, щовідбувається, і ти разом зі мною - пройдеш цей нелегкий шлях. Достановлення від статусу «старого, нікому не потрібноговідра» до статусу «легенди».

Я, як і багато хто з вас, виріс на фільмо-сазі «Форсаж» та серіїаркадних ігор «Need for Speed»., так само, не оминула доляпускати слини і вклоняться, мабуть, найкультовішій машині цієїгалактики - Toyota Supra. Роки, а я так само мріяв прозадньопривідну японську легенду Вже тоді, я знав, що одногоразу не тільки прокачуся на ній, а й стану її повноціннимвласником > .

Настав 2012 рік. Я вперше у житті сів за кермоамериканської Супри. Це були відчуття, що непередаються. Як тільки ти зачиняєш двері, ти опиняєшся в доситьзручному кокпіті, який буквально створює навколо тебе зовсім іншийсвіт. Світ – де все дозволено, і автомобілі марки BMW ковтаючипил, задихаються десь у дзеркалі заднього виду.

Після цієї поїздки, < i> отримавши психологічну травму, немов наркоман, що вже підсів на голку – я не міг жити бездумки, що я хочу цей автомобіль.

Довгі переговори з господарем про можливість продажу цьогокосмічного корабля. Пошуки суми, що бракує (на той час, длямене, це були якісь нереальні гроші, як для покупки другогоавтомобіля). Бесонні ночі та розмови доба безперервно з усімзнайомим оточенням. Все, це призвело до того, що одногопрекрасного дня мені все ж таки вдалося умовити продати цейавто. Здавалося б, недосяжна мрія на відстаніруки. Кінчики пальців так само відчували шкіряний матеріалрульового колеса боліда. Але, ні… Стати новимвласником Супри – мені не судилося. Напередодні угоди, господаравто, виїхав закуситися з кількома автомобілями. Так сказати, влаштувати прощальні заїзди. І дійсно, це було прощання…Прощання з одним із найдостойніших екземплярів. При одному іззаїздів, водію Супри стало погано, і він не впорався з керуванням.На швидкості за 200 км\год автомобіль врізався у суперника ізлетів із траси у кювет. Тойота зберегла життя своємувласнику, але сама була у стані тотального ушкодження. Ніхто, окрім неї, при заїзді не постраждав (якщо, не рахувати автосуперника). Після цього випадку, я ще довго намагався знайтиваріант, але згодом, життєва рутина поглинула мене, і я на якийсьчас припинив свою гонку за примарною мрією. Інтереси змінювалися іпоступово 70-й кузов, почав затьмарювати 80-й. Мені ближче дух іфілософія 80-их років, і тим більше 70-х. Ку, здавалося б, було реальніше купити і за менші гроші. З 2015 по 2016 рр. Ящільно зайнявся пошуком бажаного автомобіля. Булопереглянуто понад 20 варіантів. Але з якихось містичних причинусі угоди обривалися. То криві документи, то дива продавців, то щесотні дивних, незрозумілих причин.

Вже була спроба привезти і розмитнити автомобіль мрії, але ні.Все, було марно. А тим часом, подорожуючи Європою, та й урідному Києві, Supra зустрічалася все частіше.

Саме так, я отримав другу психологічну травму. Я починав шукатибудь-який спосіб реалізувати мрію. Ще хоча б раз покататися, посидіти за кермом, відчути те, що робить тебе вільним на швидкостіза дві сотні км\ч.

Потім, Через кілька місяців, відразу, мені захотілося створитипевний проект на основі задньопривідного японського купе. Це бувголовний критерій підбору. Мені було вже не важливо, який кузовта модель. Головне, що мене цікавило – це мало бути самеяпонське купе із заднім приводом. Бажано, взагалі кузов іздокументами, ну або якщо вже на ходу те, щоб бюджет покупки був до6-ти тисяч доларів, а там уже дивилися б за станом.

<

Я, їздив, як шалений Україною, у пошуках авто. Кожен деньперегляд сайтів оголошень і розмови з продавцями, приводили меневсе ближче до мізантропії., Селіки, знову ж таки –Супри, але так само — ні. І ось, в черговийраз, переглядаючи дошки оголошень, я натикаюся на ToyotaCarina 81-го року випуску в кузові купе. 10 років простою угаражі, дивовижно-захоплюючо-цікава історія попереднього власника, рівні документи (! ). Ось воно! Те, що мені потрібно!

Фото з оголошення №1.
Фото з оголошення №2.
Фото з оголошення №3.
Фото з оголошення №1. №4.

Домовилися про зустріч – приїхав, подивився, вирішив.Вирішив, що братиму! Звичайно ж, поторгувався (куди безцього? ) і домовилися про день угоди. З самого ранку 22.06.18року я вирушив у призначене місце разом із евакуатором.Після навантаження (яка проходила до речі, важко), миколоною з трьох, а точніше з чотирьох (якщо, враховуватиКарину, що стояла на лафеті) автомобілів, висунулися убік МРЕО.

Момент навантаження з пригодами.
Карина на лафеті — готова вирушити в дорогу, після 10-ти літньогопростою.

Всю дорогу, я не міг повірити в те, що я все-таки куплю сьогодніяпонське задньопривідне купе 80-х.

Якийсь мандраж, якщо так можна висловитися, виправдавсяпізніше. Машина, справді була рівна за документами, експерт всепідтвердив, але гойдалки почалися на момент зняття її з обліку, коли дізналися, що автомобіль з правим розташуванням керма (нібив 17-му столітті живемо). Але, за підсумком, як уже можнабуло зробити логічний висновок – машина стала на облік. Ура! Я –повноправний власник правильного японця! Як компенсація зазавдані незручності – було випрошено номерний квадратний знак (японсько-американського типу) і дзеркальні номери (хоча, мені індиферентно, які там літери та цифри, все одно вонина машині не стоятимуть). Вирушила до боксу на повноціннуревізію та дефектування паливної та гальмівної систем.

Перед процедурами.
Головне — шильди. Частина перша. Багатий внутрішній світ з бамперомвсередині. Ех, шкода, що не електронне. Знайти б. Серце. А колисьтут було 300 к.С. Та турбіна. Турбіну не шкода, а коней дуже.Головне — шильди. Частина друга.

Дякую, за виявлений інтерес до цього авто, лайк, репост тапередплату!

А, якщо ти дочитав до кінця, знай – ти, красень, ітепер знаєш на 70% більше інформації, ніж користувач, який бездушноперегорнув стрічку далі.

А якщо у кого є на цей кузов запчастини або контакти розбирань —буду вдячний за інформацію. Так, і взагалі, за різного родупосилання і чтиво — теж буду вдячний.!

Ну, і підбиваючи якийсь підсумок – Каріна, це ще один крок –наближаючий мене до Супре. Я, так само впевнений, що цейневловимий єдиноріг, якось оселиться у мене в гаражі.