Весняний Poland Trip: етап II Варшава - Торунь - Гданськ

Наступним етапом подорожі був переїзд до Гданська. Дорогою вирішилизаїхати до Торуня, бо мало коли там ще буду в тих краях (та й чибуду взагалі).
Вирішили їхати через Лодзь, ніби гаком робили, але по автобанах.ВідВаршави до Лодзя (або Лодзі, як там правильно) автобан зробив намприємний сюрприз.Покриття та інфраструктура готові, а гейти дляоплати проїзду — ні, тобто зовсім безкоштовно і якісно.Їхали підсильним дощем, був привід потестити свою гуму в таких умовах.Можусказати, що це було просто супер.Дощ був такої сили, що вода стоялатонким шаром покриттю (не встигав справлятися дренаж відразуж).Машина дорогу тримала чудово, легкі віражі, перебудови по смугахна 5+ проходила.Швидкість під час дощу у мене була 120-130 км/год, не вище, тому що страшнувато, чи мало) Бризок за собою не піднімав, легка хмарка води, не порівняти з іншими машинами, за якими простотуманний шлейф із води радіусом близько 5 метрів стояв.
Повернувши на Торунь та Гданськ, тобто. На північ, дощ, як назамовлення, припинився і засяяло сонечко. Температура за бортомбула +22, настрій піднявся і поїхали ми вже 140-150 км/год)))) ДоТоруня автобан теж виявився безкоштовним, величезні розв'язкиготові, а дороги ще не всі підведені, на перспективу намагаються, молодці.
Сам Торунь виявився мегакрасивим старовинним містечком невеликим.Погуляли берегом Вісли, подивись центр історичний, вразилисямісцевим СІЗО (у нас би там олігарх якийсь одразу ж оселився, удавній фортеці такий). Вирулили на дорогу у бік автобана на Гданські почухали. Дорога була, скажімо прямо, зовсім така собі. Але я нетака вже й балована Галя, така, значить така, чого там. Але сталодратувати, коли виїхали до автобана і їхали вздовж нього щекілометрів 20 вбитою дорогою. Блін, їм що, шкода було один гейтпоставити якийсь? Але ось ми дошкандибали до гейтів і тут, на жаль, кулі не прокотила, все працює. Отримали талончик і помчали. Чистотата порядок на дорозі, бачили кілька разів дорожню допомогу, якастояла біля автомобілів, у яких проблеми були якісь, мабуть…Паркування з місцями для відпочинку викликали просто захоплення.Все добре зроблено, чисто, комфортно, туалети жодного разу несмердючі, розкішні дитячі майданчики і т.Д. Видно, що все робилосязовсім недавно, навіть фарба не встигла ще вицвісти. Єдине, щоварто відзначити і що злегка змусило нервувати, так це відсутністьзаправок. По дорозі з Варшави до Лодзя була тільки одна ORLEN білясамої Варшави, але я вирішив, що на фігу, у мене було більшеполовини бака, потім заправлюся. А далі було втомливих 350-370 км.без жодної заправки! Я вже почав розуміти, що його робити, колиспалахнула лампочка бензину, а я був на автобані. Навіть для себезазначив, що якщо зупинюся, чи приїде дорожня допомога із п'ятіркоюлітрів бензину? Від Лодзя до Торуня зустрічалися знаки заправок, але всі були закреслені яскравими стрічками, мовляв, ще не готово.Воно так і було, на більшості таких майданчиків тільки починаютьбудівельні роботи…
У результаті вже доїхали практично до Rusocin, закінчився автобан (проїзд ним нам став у 27, 5 злотих, не так вже й мало), колизустріли першу заправку. Т.К. До цього я їхав ще українськимбензином, тут мене чекав легкий шок. Заїхав на заправку, ну, думаю, як завжди, вставлю пістолет і піду платити. А воно інакше вийшло, вставив пістолет і бензин полився))))) Ну, дивлюся, народ нормальнотак теж так робить. Залив повний бак і одна тітка за мною відразувзяла пістолет і почала в каністру заливати. Ось тут я прозрів, адже реально ніхто не знав, скільки бензину залив собі. Можна буловзагалі взяти і звалити із заправки, але ми ж прагнемо бутицивілізованими людьми, тому пошукав хлопця, який бігав по заправці, віддав йому сто злотих (саме на стільки вийшло) і поїхав, прозріваючи, як люди повинні один одному довіряти.
Далі дорога пішла вже передмість Гданська і тут вийшов ще одинприкол. Їду собі спокійно, світлофор попереду, тільки спалахнувжовтий, обмеження 70 стоїть. Під'їжджаю до нього і він майжемиттєво перемикається на червоний. Зрозуміло, що зупинитися я невстиг і проїхав на червоний. І, як на зло, на світлофорі стоїтьнахабна біла камера… Піпець, гадаю, потрапив на штраф на кордоні.Порився у пам'яті, згадав, що у Польщі проїзд на червоний — 500злотих. Коротше, хрень. Гаразд, фіг з ним їдемо далі. Знову прикол, світлофор майже миттєво перемикається в червоний режим, але тут явстиг зупинитися, благо, позаду нікого не було, тому що. Реальнобуло екстрене гальмування. Що ж за фігня. Прийняв праворуч, зупинився і почав дивитись, як вони працюють. І тут до мене дійшло, у чому прикол. У Польщі світлофори, більш старовинні, на лампочкахрозжарювання ще не моргають зеленим, він просто перемикається нажовтий. Жовтий горить рівно дві секунди і переходить у червоний.Тобто, за дві секунди сигнал із зеленого змінюється на червоний, причому абсолютно без попередження. Був ще момент, що якось непоступово працює світлофор. То зелений може горіти мало не хвилину, а то, буквально, секунд 20-30 погорить і все. Допомогли поляки нафорумі Лінеї, пояснили, що білих камер на світлофорах боятися неварто, там стоїть система, яка сканує трафік та коригує роботусвітлофора. Система нова зовсім, тому іноді лажить і за це ніхто некарає. Мені відразу стало легше, бо 500 злотих було кудивитратити))))
Сам Гданськ — просто красень-місто, дуже відрізняється від іншихпольських міст, відчувається, що портове місто.
> Незвичайне почуття було, коли люди відверто вирячилися на моїномери, деякі фоткали машину і парочка навіть підходили, вибачали іпитали, чи точно ми з України)))) Я звернув увагу, що після Варшавине зустріли жодної машини з українськими номерами, ні легкової, ніфури. Мабуть, українські номери велика рідкість у тих краях…
Та й Ліній зовсім мало зустрічали, рідкісна машина і в них, більшевсякі там шкоди, Вольво та ауді, їх особливо багато на дорогах, усіх модифікацій та років випуску .