Золоті Піски, Болгарія 2016

Цього року було вирішено поїхати на море до Болгарії, Золоті Піски.На машині веселіше, цікавіше і дешевше ніж літаком.
Україною їхали вже обкатаною дорогою Н- 03 (житомир-Чернівці), бувприємно здивований тим, що трасу підлатали, ям немає в принципі, шматками (місцями навіть пристойними) лежить новий асфальт, місцямихитає, як на хвилях, але 100-120 км/год можна їхати сміливо (стандороги набагато кращі, ніж два роки тому), особливо радує окружнаХотина (вона з'явилася і одразу стала відмінною) та окружнаЧернівців + траса Чернівці-Порубні (велику половину зробили заново, роботи ще продовжуються).
На кордон витратили 1, 5 години, в принципі, ніхто нікого особливоне затримував, але ніхто нікуди і не поспішав.
По Румунії особливих змін у дорогах немає, до Бакеу — відміннапівторка, далі смуга туди-назад, але машин мало, з обгонами проблемнемає.На самому півдні, за Фокшані (22-а дорога) дорога до болюнагадувала Україну, хвилі Дунаю + залатані ями (а місцями і немає), але цієї ділянки зовсім небагато.
> Кордон переходили в Негру Водэ — Кардам:15 хвилин, з яких 10було витрачено на купівлю та приліплення віньєтки і ми вже вБолгарії. У Болгарії дороги апріорі гірші за румунські, аленабагато кращі за українські, тож 60 км, що залишилися, ми дужешвидко проїхали, лавіруючи між тракторами і комбайнами)
На зворотному шляху вирішили зробити гак і заїхати в центральнуРумунію, в замок Бран та Брашов. До Бухареста ми їхали помагістралі Е81, як платити за проїзд мостом так і не зрозумів іпроїхали безкоштовно (ми чесно хотіли заплатити, але не розгадаликвест, як це зробити). Бухареста:вузькі смуги без узбіччя, купизалізничних переїздів та тягучки на рівному місці, загибле місце, загалом. Після Бухареста сподівалися швидкий шлях магістралі А3Бухарест — Плоешті. До Плоєшті доїхали нормально, а далі — щебільша тягучка, і ремонт дороги та аномальна купа машин загалом часвтрачали, бензин палили, задоволення ніякого. Коли заїхали вже вгори — було цікавіше їхати, гарні мальовничі краєвиди, акуратнінаселені пункти, але швидкість жодного разу не зросла, зрештою —приїхали на 1, 5 години пізніше запланованого до Брану. Але це незавадило отримати купу задоволення від Замку Бран (у якому колисьщось робив уночі Дракула), погуляти, відмінно поїсти в місцевомуколоритному ресторанчику та заночувати у приватному готелі уБрані.
Після наш шлях лежав у Брашов — найкрасивіше старовинне місто, та йпотім уже додому, на Бакеу та на Чернівці. Кордон назад переходилиаж 4, 5 години! Виявляється, ми зробили стратегічну помилку, уп'ятницю ввечері на кордоні робити нема чого — машин — сотні, всікудись їдуть на вихідні. Прикордонники та митники з обох боківвиглядали, м'яко кажучи, трохи втомленими, але роботу робили швидкота злагоджено, але 4, 5 години — це дуже втомлює.Заночували втранзитному готелі (георг Палац), ранком озирнулися, що найкрутішемісце з басейнами, чудовою їдальнею зі шведською лінією, корти, футбольне поле і навіть невеликий музей ретроавтомобіліврадянських)))
Ну й відіспавшись і поснідавши дорога додому здалася приємноюпрогулянкою.
Трохи статистики:
пройдено 2723 км
пор. Швидкість 71, 5 км/година
витрата 8, 1 л/100 км (дуже зіпсували витрату пробки та тягучки врайоні Бухареста)