Скільки чув - завжди цього боявся (Частина 1)

Був звичайний сірий пітерський вечір робочий день. Нічого невіщувало лиха, не дивлячись на те, що після нового року машинуначебто підмінили. (якщо довго нічого не ламається, то потім летитьдо біса собачимо все поспіль.) Я проїхав приблизно 30% свогозвичного маршруту.І ось виїзд з двору.Він там взагаліфеєричний.Мало того, що ти виїжджаєш з прилеглої території, тобітобі назустріч ще й пішохідний перехід намальований, але зараз непро це... Приблизно по центру перетину вулиці з виїздом з двору єхороша така, добротна яма, я б не сказав, що вона дуже глибока, скоріше просто широка і потрапити в неї колесом не складно. А томущо в момент виїзду з двору голова змінює бік повороту до 5-10 разівна секунду, тому що потрібно переконатися у відсутності машинзліва, справа, і що ніхто не збирається виходити на пішохіднийперехід (а ще там зупинка і половину дороги може бути не видночерез стоїть маршрутки), то я в цю яму залетів взагалі ненапружуючись. Уточню:заднім правим колесом, виконуючи поворотналіво, тобто якраз у момент збільшеного навантаження на правусторону. Наслідував непоганий такий "тудух" і щось почало шорхати. "колесо знову пробив? " - Перші думки. Увімкнув правий поворотник, зупинився біля краю проїжджої частини та вирішив піти подивитися.Спочатку я думав навіть не глушити машину, а потім внутрішній голоснагадав мені про те, які бувають методи угону автомобіля, коливласник не діставаючи ключа із замку запалювання, виходить з автоподивитися на джерело шуму. З думкою "та ну, маячня якась" я всеодно витягнув ключ і пішов дивитися в чому справа. Колеса всі булицілими і навіть у своїх місцях. Нічого не зрозумівши, я сів умашину і продовжив шлях. Без проблем рушив, але виявив простузакономірність:при повороті керма в ліву сторону я чув те самешурхання і його гучність прямопропорційно збільшувалася куткуповороту керма. Проїхавши близько хвилини я знову зупинивсяоглянути колеса на предмет дотику до чогось. Все, як мені здавалосяна той момент, мало цілком звичайні зазори і ніщо ніде не малопритирати. Закипаючи від мозкової діяльності я знову сів у машинуі, проїхавши ще близько 300 метрів, заїхав на АЗС і став правоюстороною до сонця, щоб оглянути ходову ще ретельніше. Вивернувкермо до упору в один бік — нічого не стосується. Вивернув до іншої— те саме. Подзвонив другу і вирішили, що треба буде до ньогозаскочити на витяг після роботи. Гаразд, поїхали далі. Япереміщався з одного району в інший і цей шлях лежав через дорогу "європейського зразка", що складається з великих бетонних плит, яківже давно перекосилися і пересування по них нагадувало їзду верхина коні. Ну чи в моєму випадку, на 58 конях. Забігаючи напередможна здивуватися, як я взагалі зміг там проїхати, але про цепізніше.
Повернувшись у центр я обслужив там усі крапки, що залишилися, іпора було їхати через греблю на інший берег. І ось я зробивконтрольний обхід машини і тут картина раптом почала прояснюватися.Я подивився на заднє праве колесо. Потім глянув на ліве. Потім усеповторилося ще кілька разів. Але я не просто милувався колесами, язвернув увагу на їхнє становище в арці. Досвідчені читачі вженапевно здогадалися в чому справа, але повернемося до оглядумашини. Перша думка — повело задню балку. А от і причина тертя Прибільш детальному огляді з'ясувалося, що в поворотах заднє колесопритиралося об виступ підкрилка, що йде поверх горловини.бензобака, а також про саму горловину.
Очі бояться, а руки роблять — я без проблем потрапив на іншийберег, намагаючись сильно не розганятися.
Вивантажив Сільпо і продовжував думати про подальший розвитокподій. Там на майданчику мені прийшла, мабуть, найгеніальніша думказа все життя — зазирнути під машину. І ось що я там побачив:І тут яусвідомив, що всі ті байки про відірвані балки, все те, чого я весьчас боявся - сталося насправді. Одна справа їхати не знаючи, що тамтрапилося, а інша — побачити відірваний кронштейн балки. Тепертреба було робити якісь дії, адже маршруту ще залишалося майже напівсотні кілометрів. Що робити? Чи є десь поблизу зварювальники? Якдовго мене варитимуть? Чи взагалі взагалі зможуть це зробити? Такбагато запитань у голові і так мало відповідей. На зовсім малійшвидкості я об'їхав мікрорайон, вивантаживши там 4 точки іприпаркувався на виїзді з нього, думаючи, що далі робити.Зателефонував людині, у якої кілька разів ремонтувався і тойнаправив мене до зварювальників по сусідству. Окей, тепер тудипотрібно зробити близько 2-3 км. Включаємо аварійку та потихенькуїдемо. На рівній дорозі, в принципі, особливо не було страшно, аось коли починалася розбита дорога, я сповільнювався до швидкостіпішохода, пам'ятаючи про те, що заднє праве колесо утримується підмашиною тільки стійкою.

Тарахтя на всю вулицю, я таки дістався місця призначення.Зварювальники оглянули машину, сказали, що можуть взятися, але абоввечері, або завтра вранці. А розрахунок йшов на те, щоб закінчитирозвезення сьогодні, тому що замінити було нікому від слова зовсім.Паралельно з цим я згадав про гаражний кооператив, де є знайомі, які займаються різними роботами. Зв'язався з ними через брата івони були готові мене подивитися. І ось, з останньої контрольноїточки мені потрібно було подолати ще 3-4 кілометри "охріненою"дорогою. Я дуже поволі виїхав на дорогу, ловлячи на собі поглядироззяв і без пригод дістався місця призначення. Відразу після цьогоя оглянув себе в дзеркалі на предмет сивини.Хлопці закінчувалиякусь машину, а час наближався вже надвечір. Стало зрозуміло, щосьогодні я вже нічого не розвезу, тому начальник прислав ГАЗель, наякій ми розвезли товар, що залишився, і тепер поспішати було вженікуди.
Справа була січнева, тому до 5 години вечора вже було темно.Оглянувши проблему, людина приступила до зварювальних робіт. Проте, не все так просто, як здавалося. А виявилося, що приварювати тойкронштейн нема куди. Метал прогнив і відварювався від днища. Ізцього випливало, що додому сьогодні я їду на своїх двох.Зателефонував начальнику і втішив його, адже треба було вирізати іприварювати новий метал, а це справа не п'яти хвилин. Потрібно булозалишати машину, а завтра з ранку її вже повертатимуть до ладу. Проце я вже розповім у другій частині :)